Місцеві вибори відбулися, але буде продовження: виборцям Львівської міської територіальної громади доведеться голосувати ще раз, щоб обрати міського голову. Цілком прогнозовано відбудеться другий тур виборів, у якому позмагаються чинний міський голова, представник партії «Самопоміч» Андрій Садовий та представник «Європейської солідарності» Олег Синютка, який наразі є нардепом.

Із попередніх результатів виборів також ставав зрозумілим розподіл сил у радах різних рівнів: міській, районній та обласній. Але перш ніж перейти до розгляду результатів, відомих на момент здачі цього номера «Львівської Пошти» до друку, зауважимо, що незалежно від будь-чиїх особистих політичних вподобань, ходили ви голосувати чи ні, майбутній склад місцевих рад є спільним вибором. Можна радіти, можна розчаровуватися, але в найближчі п’ять років саме обрані на цих виборах депутати та голови територіальних громад уособлюватимуть місцеве самоврядування.

Можна довго обговорювати найнижчу явку на виборах за часів незалежності (загалом по Україні середній показник явки становить 36,88%), але в нашому законодавстві немає норми про поріг явки, тому незалежно від того, скільки людей взяло участь у виборах 25 жовтня, результати їх будуть дійсними. Зазначимо, що у Львові проголосувало 38,6% виборців, у Львівській області – 43,82%. На минулих місцевих виборах у 2015-ому явка виборців у нас була на рівні 48,37% та 55% відповідно.

Тепер перейдемо до попередніх результатів місцевих виборів у Львові. З огляду на результати екзит-полів, оприлюднених 25 жовтня одразу після закриття виборчих дільниць, та попередні результати підрахунку голосів, станом на 26 жовтня сумнівів у тому, що в другому турі виборів міського голови боротимуться Андрій Садовий та Олег Синютка, не було. Але ще станом на день 27 жовтня інтригою є те, який, зрештою, розрив між ними буде зафіксований після дня голосування 25 жовтня. Адже, за паралельним підрахунком голосів від Об’єднання «Самопоміч», Садовий набирав 40,91% голосів, Синютка – 30,41%. А от, за паралельним підрахунком від «Європейської солідарності», Садовий набрав 39,79%, Синютка – 31,8%.

Яким буде офіційно зафіксований розрив між кандидатами – побачимо. Але для них обох це важливо, щоб до другого туру переконувати виборців у своїх шансах на остаточну перемогу. І переконувати не лише своїх виборців, адже велике значення матиме те, чи хтось із кандидатів, які не пройшли до другого туру, заявить про свою підтримку Садового або Синютки і аргументовано пояснить своїм виборцям, що треба голосувати за когось із цієї пари. І тут уже розпочнеться будівництво майбутніх союзів у міській раді. Одразу звернемо увагу на те, що представник «Свободи» Руслан Кошулинський набрав близько 10% голосів, і його партія може похвалитися «ядерним» електоратом, хоч уже не мовиться про таку велику підтримку виборців, як раніше. З огляду на історію протистоянь фракції «Свободи» у міськради і Андрія Садового, на підтримку Кошулинським чинного міського голови в другому турі не варто сподіватися. Але чи підтримають «свободівці» публічно кандидатуру Олега Синютки?..

Можуть мати значення для результатів другого туру і дебати між Садовим та Синюткою. Звісно, якщо вони не перетворяться на балаган. Поки що відомо, що обидва кандидати хочуть дебатувати перед другим туром.

«А тепер про дебати. В другому турі, коли відомі два фіналісти, вони, безумовно, повинні відбутися. Я готовий до спілкування зі своїм опонентом. Сподіваюся, пан Синютка також готовий до конструктивної розмови, а не того, що ми бачили впродовж останніх місяців. Час і місце – до обговорення. П’ять років тому в другому турі ми дебатували з тодішнім фіналістом Русланом Кошулинським. Попри все вважаю, що дебатували гідно і з повагою один до одного. Тоді дебати організував нейтральний майданчик – «Суспільне телебачення». Мене такий формат влаштовує», – написав 27 жовтня на своїй сторінці у Facebook Андрій Садовий.

«Я переконаний, що перед другим туром виборів мають відбутися дебати, яких уникнув Львівський міський голова в першому турі. Я читав його допис у Facebook про те, що він готовий прийти на такі дебати. І він погодився на мою пропозицію, яка лунала ще перед першим туром виборів в ОТГ. Для мене дуже важливо, щоб ці дебати пройшли абсолютно відкрито, щоб вони були змістовні і ми справді говорили про ті проблеми, які сьогодні є в місті», – таку заяву зробив 27 жовтня Олег Синютка під час брифінгу у Львівському пресклубі, повідомляє «Суспільне».

Час і місце дебатів кандидатів на посаду голови Львівської міської територіальної громади, очевидно стануть відомі після офіційного оприлюднення результатів голосування від 25 жовтня.

А власне другий тур виборів львівського міського голови, найімовірніше, відбудеться 15 листопада.

«Очевидно, що в більшості міст повторне голосування відбудеться. Єдине, що незрозуміло, у які саме строки, тому що законодавство визначає, що результати встановлюються не пізніше ніж на 12 день після дня голосування, а повторне голосування організовується протягом трьох тижнів. Тому точної дати другого туру – повторного голосування – немає. Так само повторне голосування в різних регіонах може відбуватися в різні дати: як 15 листопада, так і 22 листопада. Те, що ми знаємо точно, що це буде неділя», – так пояснила ситуацію з визначенням дати проведення другого туру виборів голів громад голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська на пресконференції 26 жовтня.

У Центральній виборчій комісії заявили, що в деяких містах другі тури можуть відбутися і в грудні з огляду на ймовірні оскарження результатів виборів у судах. Та навряд чи подібного перебігу подій можна очікувати у Львові. У нас все більш-менш спокійно, і розрив між другим і третім місцями на виборах міського голови надто великий, аби ставити під сумнів участь Садового та Синютки в другому турі.

Однак найзапекліша боротьба за Львів тільки починається. Найближчі кілька тижнів нудьгувати не доведеться нікому.

За попередніми результатами виборів, наступний склад Львівської міської ради може виглядати так:

«Європейська солідарність» – 26 депутатів,

«Самопоміч» – 17 депутатів,

«Голос» – 8 депутатів,

«ВАРТА» – 7 депутатів,

«Свобода» – 6 депутатів.

Зрозуміло, що в наступному скликанні міськради можна очікувати протистояння між фракціями «Європейська солідарність» і «Самопоміч» за будь-яких результатів другого туру виборів міського голови. І для того, щоб фракція «ЄС» контролювала голосування, їй достатньо домовитися навіть з однією фракцією «Голосу» чи «ВАРТИ» або зі «Свободою» плюс ще однією фракцією. Для «Самопомочі» ситуація складніша: щоби контролювати більшість без «ЄС», їй потрібно домовлятися з усіма іншими фракціями, що потрапляють до міськради.

Але тут треба розуміти, що на відміну від парламенту в місцевих радах ніяк законодавчо не закріплена необхідність офіційного формування коаліції. Політичні сили можуть заявляти про співпрацю фракцій, але саме поняття депутатської більшості у місцевих радах є умовним. Можуть бути багато ситуативних спільних голосувань фракцій.

На цьому тлі партизація місцевих виборів і неможливість самовисування у депутати громад з кількістю виборців понад 10 тисяч виглядає ще абсурднішою.

Власне розуміння того, що у раді є нехай і умовна, але більшість, важлива для міського голови. Тому цікаво буде дізнатися, чи в наступному скликанні міськради міський голова матиме «свою» більшість. А це ми зрозуміємо тільки після того, як дізнаємося результати другого туру виборів міського голови і самі фракції заявлять про «більшість».

За попередніми результатами виборів, наступний склад Львівської обласної ради може виглядати так:

«Європейська солідарність» – 28 депутатів,

«Слуга народу» – 9 депутатів,

«Самопоміч» – 8 депутатів,

«Батьківщина» – 8 депутатів,

«Голос» – 7 депутатів,

«Свобода» – 6 депутатів,

Народний Рух України – 6 депутатів,

Українська Галицька партія – 6 депутатів,

«За майбутнє» – 6 депутатів.

Друге місце «слуг народу» на виборах до Львівської облради може дивувати. Однак це радше заслуга Львівській облдержадміністрації.

Для умовної більшості потрібно 43 голоси депутатів. Зрозуміло, що «першою скрипкою» в облраді буде ЄС, але і їй ще доведеться домовлятися з меншими фракціями, аби контролювати більшість голосувань.

Громадянська мережа ОПОРА, яка традиційно вела спостереження за виборами в Україні, поставила свою оцінку тому, як дільничні виборчі комісії (ДВК) по всій країні здійснювали підрахунок голосів.

«За даними спостерігачів, на 10,23% дільниць члени ДВК допустили порушення процедури підрахунку голосів, натомість на 89,77% дільниць таких порушень не було виявлено. Однак на місцевих виборах 2015 року порушення порядку були зафіксовані на меншій кількості виборчих дільниць – 2,2%, на позачергових парламентських виборах 2019 року – на 3% дільниць. Одним із можливих пояснень показника недотримання порядку підрахунку голосів виборців є застосування на місцевих виборах нових виборчих систем… Важливим аспектом спостереження ОПОРИ є фіксація фактів перешкоджання законному підрахунку голосів виборців кандидатами, уповноваженими особами організацій, партій, довіреними особами кандидатів, спостерігачами або ж присутність на підсумковому засіданні сторонніх осіб. За даними організації, лише на 0,83% дільниць мали місце випадки незаконного втручання кандидатів, уповноважених осіб організацій, спостерігачів у процес підрахунку голосів виборців… Лише на 0,66% виборчих дільниць члени ДВК скористалися своїм правом додати окрему думку до протоколу про підрахунок голосів виборців (це право надається членам ДВК для висловлення незгоди з результатами підрахунку голосів виборців). На 91,91% дільниць спостерігачі ОПОРИ отримали протоколи про підрахунок голосів, на 8,09% дільниць такі протоколи не були отримані з різних причин. Таким чином, процес закриття виборчих дільниць для виборців та підрахунок голосів виборців відбувався в досить спокійній атмосфері з дотриманням базових вимог законодавства. Натомість є підстави вважати, що застосування нового законодавства вплинуло на поширення випадків порушення ДВК порядку підрахунку голосів виборців», – зазначено у повідомленні на офіційному сайті Громадянської мережі ОПОРА.

Ми вже згадували про те, що явка виборців 25 жовтня загалом в Україні була найнижчою за всю історію виборів усіх рівнів за часів нашої новітньої незалежності. Страх перед коронавірусом, нецікавість політичних брендів і кандидатів, недовіра до влади, складна виборча система – багато чинників могли вплинути на низьку активність виборців. І політикам ще доведеться робити висновки на майбутнє. Голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська зазначає, що не потрібно зводити пояснення низької явки лише до якогось одного чинника.

«Врахуйте, що у нас немає дочасного та поштового голосування, а у 2015-ому ще не було пандемії. У 2015-омі всі просто бідкалися, що 46,5% – то дуже-дуже мало. Зараз –10%, передумовою чого є цілий спектр причин, а не одна. За даними групи «Рейтинг», 20% із тих, що не голосували на виборах, головною причиною назвали стан здоров’я, 19% – через те, що не проживають за місцем прописки, 15% – зайняті в день виборів, 14% – не знали, за кого голосувати. Для 12% вибори нецікаві, 10% – через епідемію коронавірусу. У 4% немає виборів у їхньому місті/селі, ще 4% відсутні у списках», – написала Ольга Айвазовська на своїй сторінці у Facebook. – Явка на місцевих виборах:

- місцеві вибори в Англії 2014 року: явка 36% (у 2015 році - вища, 65%)

- місцеві вибори в Шотландії 2012 року: явка 39%

- місцеві вибори в Уельсі 2012 року: явка 39%

- місцеві вибори в Словенії 2014 року: 2 тур - явка 43%, 1 тур - явка 45% (найнижча за історію незалежності Словенії)

- місцеві вибори в Угорщині 2014 року: явка 44%

- місцеві вибори в Чехії 2014 року: явка 44%

- місцеві вибори в Албанії 2015 року: явка 45%

- місцеві вибори в Латвії 2013 року: явка 46%

- місцеві вибори в Болгарії 2015 року: явка 46%

- місцеві вибори в Литві 2013 року: явка 47%

- місцеві вибори в Польщі 2014 року: явка 47%

- місцеві вибори в Хорватії 2013 року: 1 тур - явка 47%, 2 тур - явка 43%

- місцеві вибори в Словаччині 2014 року: явка 48%

- вибори до ландтагу землі Бранденбург (Німеччина) 2014 року: явка 48%

- місцеві вибори в Грузії 2014 року: явка 49%

- вибори до ландтагу землі Саксонія (Німеччина) 2014 року: явка 49%

- місцеві вибори у Вірменії 2012 року: явка 50%

- вибори до ландтагу землі Бремен (Німеччина) 2015 року: явка 50%

- місцеві вибори в Ірландії 2014 року: явка 52% (друга найнижча (якщо не враховувати 1999 рік) явка за історію незалежності Ірландії)

- місцеві вибори в Португалії 2013 року: явка 53%

- вибори до ландтагу землі Тюрінгія (Німеччина) 2014 року: явка 53%

- місцеві вибори в Боснії та Герцеговині 2012 року: явка 56.5%

- місцеві вибори в Естонії 2013 року: явка 58% (з урахуванням Інтернет голосування; для порівняння - у 2005 році - 47%)

- вибори ландтагу землі Гамбург (Німеччина) 2011 року: явка 57%

- місцеві вибори в Фінляндії 2012 року (дозволяється голосування перед днем голосування, т.зв. advance voting): явка 58%

- вибори до ландтагу землі Нижня Саксонія (Німеччина) 2013 року: явка 59%

- вибори до ландтагу землі Північний Рейн-Вестфалія (Німеччина) 2013 року: явка 60%

- місцеві вибори в Норвегії 2011 року (представницькі органи, рівень провінцій): явка 60%

- вибори до ландтагу землі Шлезвіг-Гольштайн (Німеччина) 2012 року: явка 60%

- місцеві вибори у Франції 2014 року (1 тур): явка 64%

- місцеві вибори в Іспанії 2015 року: явка 65%

- вибори ландтагу землі Баден-Вюртемберг (Німеччина) 2011 року: явка 66% (у 2006 - 53%)

- місцеві вибори в Ісландії 2014 року: явка 66% (найнижча за 60 останніх років)

- місцеві вибори в Італії 2014 року: явка 67%

- місцеві вибори в Македонії 2013 року: вибори мерів, 1 раунд - 67%, 2 раунд - 59%, вибори до місцевих представницьких органів - 67%

- вибори до ландтагу землі Хессен (Німеччина) 2013 року: явка 73%

- місцеві вибори в Білорусі 2014 року (дозволяється дочасне голосування): явка 77%».