Виглядає так, що конфлікт між Єрмаком та Богданом розгорівся вже тоді, коли перший почав більше втручатися у внутрішню політику. «Свого часу Андрій Богдан пішов на відкриту конфронтацію з чинним мером столиці та главою КМДА Віталієм Кличком. Саме Богдан наприкінці липня минулого року був драйвером зміщення Кличка і розділення посади мера Києва та керівника КМДА, аби президент міг призначити туди свою людину. У боротьбі проти Кличка Богдан проводив брифінги, жорстко опонував меру Києва у студії Шустера. На Банковій навіть серйозно думали про дострокові вибори у столиці… Аж поки в історії не з’явився Єрмак. За інформацією УП, помічник президента став на захист Кличка. Він переконав Зеленського, що мера чіпати не варто і до осені 2020 року про вибори в Києві краще взагалі не думати.  Це був непублічний ляпас керівнику ОПУ, який відкрито збивав Кличка.

Останнім часом Єрмак починає нарощувати вплив на регіональну політику. За даними УП, на нього орієнтуються щонайменше кілька голів ОДА: Донецької – Павло Кириленко, Луганської – Сергій Гайдай, Миколаївської – Олександр Стаднік.  Різними були позиції Богдана та Єрмака стосовно заяви про відставку Олексія Гончарука.  Співрозмовники УП в команді президента розповідають, що керівник Офісу президента відразу був проти звільнення Гончарука. Єрмак не підтримав відкрито відставку прем’єра. Але, за даними УП, змусив Зеленського хоча б оцінити таку можливість», – писала Українська правда.

фото: REUTERS.Gleb Garanich

Та повернімося власне до «російського» напряму роботи Андрія Єрмака. Відомо, що він добре спрацювався із нинішнім заступником глави адміністрації президента Росії Дмитром Козаком. Деякий час у Кремлі за роль головного «смотрящого» за окупованим Донбасом Козак конкурував із помічником Путіна Владиславом Сурковим. Але 25 січня стало відомо про відставку Суркова, і начебто український напрямок повністю перейшов саме до Дмитра Козака. Директор російського Центру політичної кон’юнктури Олексій Чеснаков, який багато років був правою рукою Суркова, навіть заявляв про те, що це пов’язано «зі зміною курсу на українському напрямку».

Звичайно, вірити, що у Кремлі зібралися змінити курс, не варто. «Львівська Пошта» вже писала про те, що радше йдеться лише про зміну тактики, але мета Путіна залишається незмінною: капітуляція України або дестабілізація нашої внутрішньополітичної ситуації та хаос. Обидва сценарії вигідні Кремлю.

Чим і кому може допомогти Андрій Єрмак? Президент Зеленський може вважати його роботу результативною, але не можна забувати про те, що на шляху до зустрічі в Парижі у «нормандському форматі» і обміну полоненими Україна виконувала кремлівські забаганки. Зокрема, Зеленський погодився на розведення військ на трьох ділянках на Донбасі, пішов на погодження скандальної «формули Штайнмаєра». Це і є результати роботи і порад Єрмака.

І тепер питання: а що може бути далі? Єрмак вже заявляв про те, що Козак більше налаштований на діалог із Україною, аніж Сурков. А отже, «діалог» триватиме. Єрмак вже заявляв про можливість провести місцеві вибори на нині окупованих територіях Донбасу наприкінці жовтня цього року одночасно із місцевими виборами на усій території України. Так, Єрмак говорив про вибори за українським законодавством. Але як досягти того, щоб до жовтня на всій території Донбасу діяли українські закони? Скільки б «слуги народу» на заявляли про те, що не йдеться про нашу капітуляцію, «формула Штайнмаєра» може привести до виборів під дулами російських автоматів.

І от президент Зеленський у вже згаданому інтерв’ю Інтерфакс-Україна заявив про те, що вірить у можливість домовитися з Росією впродовж трьох місяців, і у можливість після завершення воєнних дій на Донбасі і виведення іноземних збройних формувань звідти, провести місцеві вибори восени одночасно у всій країні. Загалом Зеленський у цьому інтерв’ю наговорив багато речей, від яких можна хапатися за голову. Зокрема, і про те, що Путін розуміє, що треба закінчити війну. Зеленський це начебто побачив в очах Путіна під час перемовин у «нормандському форматі» в Парижі.

«Я впевнений, що він мене зрозумів, дуже прозоро зрозумів. Здається, що якщо такий контакт, очі в очі, ти відразу розумієш, хто перед тобою, що за людина. Незважаючи на всі дані розвідки. Мені здається, що він мене зрозумів. І він розуміє, що треба закінчити цю війну… Я називаю це «гнучкістю Мінська». Всі повинні зрозуміти. Мені здається, що Німеччина і Франція це зрозуміли. Мені здається, я відчув настрій, що Росія готова про це думати. На жаль, воно так звучить заплутано і дипломатично, але готовий про це думати. Це вже хоч ниточка, можливість про це говорити, що слухайте, так, як там записано, воно не працює... І мені здається, що на останній зустрічі ми зрушили. Ми не припинили вогонь, певна річ, це мінус, ми отримали людей – це плюс. Але це все одно такий баланс, це не перемога, перемога в питанні війни – це кінець війни, це мир, це перемога, точно, для всіх. Я впевнений, чесно, я не знаю, чи впевнена в цьому Росія, але я впевнений, що це перемога для Росії – кінець війни. Це для них перемога, не над Україною, а над собою. Я в цьому впевнений», – сказав Зеленський в інтерв’ю Інтерфакс-Україна.

Ось такі думки президента України, який продовжує сподіватися домовитися з Путіним. Хто чого насправді не розуміє?

З приводу всіх розмов про можливість проведення місцевих виборів на окупованому Донбасі за українським законодавством вже восени цього року дуже влучно висловилася ще на минулому тижні голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська, яка свого часу брала участь і у роботі політичної підгрупи Тристоронньої контактної групи у Мінську. «Життя в бульбашках трішки полегшує світосприйняття, але є малоефективним чи інформативним. Час від часу внутрішні інформприводи виносять нову хвилю заяв про перспективи реінтеграції Донбасу, але не спонукають звертатись до процесів ширшого горизонту планування. Чи будуть вибори на всій території України восени та які модальності їх проведення цікавлять українського читача та дискутанта в більшій пропорції, ніж стратегічні дії РФ. Тактика. А росіяни не лише транзит влади для свого верховного готують, а і для наших територій та громадян на них, які залишаються заручниками. Конституція сусіда буде включати поняття федеральні території, які не входитимуть до складу суб’єктів федерації. Коментатори, ініціатори та придворні аналітики не приховують, що це закладка під формальний статус ОРДЛО та невизнаних утворень в Молдові й Грузії. А перед цим рубль увійшов до обігу, паспортизація громадян йде повним ходом, як і живий перепис населення на непідконтрольному Україні Донбасі, машини з українськими номерами вже матимуть проблеми з перетином лінії розмежування в той бік... Правильно, давайте поговоримо про щось цікаве та неймовірно захопливе, наприклад, очевидно безперспективну історію про чесні та демократичні вибори у відповідності до українського законодавства та міжнародних стандартів вже за пів року там», – зазначала Айвазовська на своїй сторінці у Facebook.

Але нинішня українська влада і президент Зеленський, і новий голова ОПУ Єрмак, продовжують готуватися до наступної зустрічі у «нормандському форматі», продовжують заявляти про можливість виборів в ОРДЛО вже цього року. Та насправді під великим знаком питання навіть те, чи «нормандці» зможуть провести перемовини у квітні, як було раніше анонсовано. Відомий український журналіст, політичний оглядач Віталій Портников прогнозує, що новий «нормандський саміт» швидко не відбудеться, адже Путіну цього і не треба. «Зустрічі на найвищому рівні відбуваються не тому, що цього хоче президент України, президент Франції або канцлер Німеччини. Адже ці керівники за визначенням готові до переговорів про мирне врегулювання. Зустрічі на найвищому рівні відбуваються тоді, коли з цим погоджується президент Росії. Путін погодився летіти до Парижу тільки тому, що розраховував на значні поступки з українського боку. Ба більше, він погодився на саміт, бо розраховував прийняти капітуляцію Зеленського… Сам Зеленський був впевнений, що варто йому зустрітися з Путіним, як проблему війни буде вирішено. Але і капітулювати перед російським президентом він не збирався. У результаті «нормандський саміт» обернувся справжнісінькою катастрофою – роздратуванням Путіна і розчаруванням Зеленського. Путін упевнений, що його обдурили. Зеленський – що його не зрозуміли. Конфлікт, звісно ж, продовжується. Люди гинуть. У кращому для Зеленського варіанті Путін міг би думати, що українського президента ще «не дотиснули», що його капітуляція є можливою – і тоді тривали б зусилля по організації зустрічі лідерів. Однак, судячи з того, що Путін демонстративно відмовив Зеленському у зустрічі в Єрусалимі, російський президент схиляється до версії обману, а не до версії недостатнього тиску на недосвідченого українського президента. Путін просто не розуміє мотивів Зеленського, як Зеленський не розуміє мотивів Путіна. І тому не бачить ніякої доцільності в подальших контактах з українським президентом. У Кремлі тепер будуть працювати не над проведенням чергового «нормандського саміту», а над дестабілізацією України, над прискоренням краху Зеленського – так, як після попередніх невдалих для Путіна самітів нормандської четвірки працювали над крахом Порошенка. Просто з огляду на недосвідченість Зеленського і його щире нерозуміння ситуації, цього разу домогтися такого краху і дестабілізації може вдатися набагато швидше», – пише Портников у колонці на сайті Еспресо.TV.