Гра на Конституції

Нинішній парламент зробив крок до зменшення кількості нардепів у наступному скликанні Верховної Ради. Але це більше схоже на популізм, аніж на потрібні зміни

фото: rferl.org
#--el-editor---0.23230511260412Представники президентської команди часто заявляють про якусь нову якість політики, яку вони начебто уособлюють. Та на ділі все виглядає навпаки. “Слуги народу” один за одним потрапляють у скандали, а їхні законодавчі ініціативи часто містять у собі небезпеки та відвертий популізм. І, маючи запас суспільної довіри до президента, нинішня влада продовжує свої експерименти.
Приміром, одразу після відкриття третьої сесії Верховної Ради України (ВРУ) IX скликання “слуги народу” продовжили започаткований Володимиром Зеленським процес змін Конституції. Процес традиційний для всіх попередніх українських президентів.
У вівторок, 4 лютого, нардепи 236 голосами попередньо підтримали президентський законопроєкт щодо зменшення конституційного складу парламенту із 450 до 300 депутатів та закріплення в Основному Законі пропорційної виборчої системи.
Здавалося б, усе звучить гарно, суспільство начебто вже давно чекало на те, щоб нардепів стало менше. Але насправді питання щодо цього залишаються. Що дасть зменшення чисельності Верховної Ради? Велику економію для держбюджету? Навряд чи. А от контролювати меншу кількість депутатів великим політичним гравцям, що перебувають “за лаштунками”, точно стане легше.
У будь-якому випадку потрібно розуміти, що це поки попереднє схвалення законопроєкту парламентом. І зміни, якщо вони будуть ухвалені, стосуватимуться вже наступного скликання ВРУ. Для остаточного ухвалення конституційних змін потрібна буде ще одна сесія і мінімум 300 голосів “за”.

фото: president.gov.ua  

Заради народної любові

Проєкт закону “Про внесення змін до статей 76 та 77 Конституції України (щодо зменшення конституційного складу Верховної Ради України та закріплення пропорційної виборчої системи)” є одним із семи президентських проєктів конституційних змін, які Володимир Зеленський вніс до парламенту ще на самому початку роботи IX скликання ВРУ. Конституційний суд (КС) визнав документ таким, що відповідає Основному Закону. Але також висловив деякі застереження, та про це трохи нижче. А поки зосередимося на самій ідеї зменшення кількості парламентарів.
“Метою запропонованих законопроєктом змін є реформування окремих аспектів статусу парламенту з метою оптимізації загальних засад статусу єдиного органу законодавчої влади”, – зазначено в пояснювальній записці до президентського законопроєкту.
У заявах “слуг народу” часто можна було почути про те, що зменшення кількості нардепів означатиме, що менше грошей із держбюджету потрібно буде на них виділяти. Простий популізм: годі годувати забагато дармоїдів із парламенту. Це в стилі Володимира Зеленського, народ таке підтримує…
Але експерти зазначають, що основна стаття витрат на парламент припадає не на зарплати нардепів, а на обслуговування апарату ВРУ. “Суспільству подобаються подібні речі: коли скорочується кількість чиновників, депутатів. Так що – так, тут є популізм. Між тим, навіть якщо відбудеться фізичне скорочення штату, фінансові витрати на Раду будуть урізані мінімально, Але такі кроки, в якомусь роді символічні, підтримуються суспільством. І ними представники влади намагаються розбавити непопулярні речі (відкриття ринку землі, закон про працю, приватизація, можливе підняття пенсійного віку). Це допомагає хоч якось підтримувати рейтинг від прискореного падіння”, – зазначає заступник директора Українського інституту політики Кирило Молчанов, повідомляє портал comments.ua.
І щодо ефективності та представлення інтересів громадян у парламенті – також питання. Мабуть, недарма уряд нещодавно оприлюднив дані свого так званого електронного перепису. Мовляв, інформація про зменшення кількості українців навіть без проведення традиційного перепису населення також має стати аргументом на користь зменшення кількості нардепів. Але ми й так усі розуміли, що українців з часу всеукраїнського перепису 2001-го стало менше, але в світі немає єдиного підходу до того, яку кількість населення має представляти один парламентар.
“Сьогодні незрозумілі об’єктивні причини необхідності зменшення кількості народних депутатів України. Теза про підвищення ефективності парламенту за рахунок зменшення кількості депутатів не відповідає дійсності, оскільки кількість депутатів та ефективність парламенту – різні явища. Ефективність парламенту визначається рівнем політичної та правової культури, якістю парламентських процедур, а не кількісним складом. У світовій практиці відсутня жодна єдина формула пропорцій представлення громадян чи виборців одним депутатом. Тому посилання на зменшення реальної кількості населення України, тим паче без проведення перепису населення, недоречне”, – мовилося у висновку Центру політико-правових реформ (ЦППР) до президентського законопроєкту.

“Підводні камені” законопроєкту

На це, а також на ризики від імовірного зменшення кількості нардепів звертали увагу в своєму висновку й експерти Лабораторії законодавчих ініціатив: “За останні 20 років у публічному дискурсі неодноразово порушувалося питання щодо зменшення кількісного складу Верховної Ради (цифри варіювалися від 100 до 350 депутатів). Однак це видається швидше популістським заграванням із виборцями, довіра яких до головного представницького органу держави завжди була низькою. Реальних підстав для цього немає. До прикладу, чисельність народних обранців обох палат польського парламенту становить 560 депутатів (при населенні 38 мільйонів), а парламенту Чеської Республіки – 281 (при населенні 10 мільйонів). Натомість є ризики концентрації влади в руках окремих груп, адже зменшення кількості мандатів (як передбачається до 300) при закріпленні пропорційної системи на конституційному рівні спричинять зменшення рівня політичною конкуренції і, відповідно, посилення впливу окремих груп/партій, які матимуть достатні обсяги фінансування”.
Про ці небезпеки експерти говорили одразу після появи відповідного президентського законопроєкту. Справді, легше контролювати парламент, коли там буде 300, а не 450 нардепів. Нинішня влада, яка в парламенті зараз має монобільшість, вирішила піти на зменшення кількості нардепів у наступному скликанні, слабко аргументуючи необхідність такого кроку. При цьому закріплення в Основному Законі пропорційної виборчої системи, а також норми про те, що для обрання нардепом потрібно володіти державною мовою, виглядає спробою зробити законопроєкт трохи “привабливішим”.
Експерти раніше зазначали, що мовиться про закріплення пропорційної системи, але без уточнення – чи із відкритими списками. Зараз вже ухвалений, трохи поправлений президентом, Виборчий кодекс, у якому прописана пропорційна виборча система із регіональними списками. Це, звичайно, крок уперед, але система складна. До того ж Виборчий кодекс запрацює із 1 грудня 2023 року.

фото: rada.gov.ua

А якщо будуть позачергові парламентські вибори?

Про ймовірність ще одного розпуску ВРУ публічно заявляв президент Зеленський. І в певний момент, якщо дійде до падіння його рейтингів, а “слуги народу” в парламенті в цьому допомагатимуть, розпуск парламенту президентом може позитивно сприйнятися значною частиною суспільства. Або якщо влада захоче ще раз змінити Виборчий кодекс – що тоді дасть закріплення пропорційної виборчої системи в Конституції без згадки про відкриті списки? В нашому Основному Законі залишиться норма про те, що “порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом”. А закон не так вже й важко змінити.
Що ще цікаво: у попередньо схваленому законопроєкті конституційних змін пропонується доповнити перехідні положення Основного Закону пунктом про те, що після набуття чинності законом про зменшення кількості нардепів парламент продовжить виконувати свої повноваження “до наступних виборів народних депутатів України”. Як це розуміти?
“Таке формулювання не відповідає положенням статті 81 Конституції, яка встановлює, що повноваження народного депутата припиняються в день відкриття першого засідання ВРУ нового скликання. Запропоноване формулювання встановлює ризики існування держави без парламенту, що порушує права громадян та не відповідає принципу безперервності діяльності законодавчого органу”, – зазначали експерти ЦППР.
“Згідно зі змінами до Конституції, що нам пропонують, повноваження Верховної Ради тривають до нових виборів. Скажіть, будь ласка, що мається на увазі? До дня голосування чи до дати оголошення результатів? Таке формулювання є загрозою щодо безперервності влади в Україні. У ситуації, в якій перебуває Україна, ми не можемо ризикувати цим положенням. Ми не можемо допускати перервність влади. Ми повинні виконувати статтю 90 Конституції. Конституційний суд наголосив, що проєкт, поданий командою президента, не узгоджується зі статтею 90 Конституції України. Так само ще є інші застереження, які вказав Конституційний суд”, – заявив у вівторок, 4 лютого, нардеп із фракції “Голос” Олег Макаров.
Загалом у цій фракції назвали президентський законопроєкт “неякісним” і відмовилися його підтримати. Як і не підтримали документ фракції “Європейської Солідарності”, “Батьківщини”, депгрупи “За майбутнє” та “Довіра”. Голоси “за” були лише від фракцій “Слуга народу” та “Опозиційної платформи – за життя”, а також низки позафракційних парламентарів. При цьому без сторонньої допомоги президентська монобільшість не впоралася: “слуги народу” дали 197 голосів. Це і загальний результат 236 голосів “за” демонструє, що в цього проєкту конституційних змін небагато шансів на остаточне ухвалення. Як уже зазначалося, потрібна ще одна сесія ВРУ, нинішня триватиме аж до 17 липня. Загалом від того, чи з’являтиметься в інформпросторі повідомлення про те, що Офіс президента намагатиметься якось педалювати остаточне голосування, чи будуть якісь заяви про можливість позачергової сесії, розумітимемо, наскільки “принциповим” є зменшення кількості депутатів для Володимира Зеленського. Чи це просто була гра на публіку, порожня спроба продемонструвати виконання популістських обіцянок? У будь-якому випадку президент зможе зробити “крайнім” парламент і знову виглядати “добрим царем” із “поганими боярами”.

джерело: slovoidilo.ua

Застереження КС

При всій необґрунтованості зменшення кількості нардепів, якщо йти цим шляхом, потрібно буде ще виправляти “сирість” президентського законопроєкту. “Конституційний суд України як застереження наголошує, що інші положення Конституції України, зокрема її статей 150, 151, визначають певну кількість народних депутатів України та передбачають право народних депутатів України, щонайменше сорока п’яти, тобто однієї десятої від конституційного складу Верховної Ради України, на звернення до Конституційного суду України з конституційним поданням та конституційним зверненням. Тобто в такому випадку зі зменшенням конституційного складу Верховної Ради України не відбувається домірного зменшення кількості народних депутатів України, унаслідок чого ускладнюється можливість їхнього звернення до Конституційного суду України, що може призвести до обмеження прав і свобод людини та громадянина. Пропоноване законопроєктом положення щодо зменшення конституційного складу Верховної Ради України до трьохсот народних депутатів України повинне розглядатись у взаємозв’язку з тими положеннями Основного Закону України, які визначають певну (конкретну) кількість народних депутатів України. При внесенні таких змін має бути дотримана відповідна домірність та збережена системність усіх положень Конституції України”, – мовиться у висновку КС.
Ще перед оприлюдненням цього висновку на ускладнення доступу нардепів до конституційного судочинства звертали увагу й експерти Центру політико-правових реформ. Тобто президенту і парламентським “слугам народу” ще доведеться попрацювати над цим питанням. Якщо в них справді благі наміри, як вони переконують українців.
Ще одне важливе питання: законопроєкт передбачає вилучення з тексту статті 76 Конституції принципу загального, рівного і прямого виборчого права, що здійснюється шляхом таємного голосування. “Слуги народу” пояснюють це тим, що у статті 71 Основного Закону зазначено: “Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування”. Мовляв, ці дві статті Конституції дублюють одна одну, тому нічого страшного не відбудеться.
Водночас у висновку КС мовиться про те, що в Основному Законі прописаний принцип загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування окремо для виборів президента, парламенту та органів місцевого самоврядування. “Конституційний суд України як застереження констатує, що вилучення з частини першої статті 76 Конституції України положення “на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування” зі збереженням у інших нормах Основного Закону України такого ж положення створить неузгодженість між цими положеннями та може надати можливість відійти від вимог, передбачених у частині першій статті 71 Конституції України, і на законодавчому рівні закріпити будь-які засади виборів народних депутатів України”, – зазначили у КС.
Тобто питань до президентського законопроєкту багато. І одне з них: недопрацювання цього документа – ознака рівня нинішньої президентської команди, демонстрація недосвідченості чи якась стратегія із цілком продуманими кроками? Знову ж таки, подальші дії влади щодо конституційних змін зможуть дати певні відповіді.
Але від самого початку президентської каденції Володимира Зеленського стало зрозумілим, що нинішня влада потайки від суспільства готує законодавчі ініціативи, навіть такі важливі, як конституційні зміни. І мало що збирається пояснювати. Все зводиться до того, що Зеленський отримав на виборах не бачений досі результат, тому йому “просто потрібно довіряти”. Але це шлях до авторитаризму. Вкотре доводиться про це говорити при нинішній владі.
Експерти тим часом закликають владу стати відкритою до суспільства, відкритою до обговорення важливих питань. Зрештою, це те, що Зеленський обіцяв ще до виборів. “Ми не прагнемо говорити про зміни до Конституції лише в опозиції “добре-погано”. Натомість закликаємо владу до діалогу з громадянами. Процес внесення змін до Конституції має бути публічним, і, перш ніж щось змінювати, до нього потрібно долучити громадян. Конституція стосується кожного з нас, цей документ – договір між громадянами та інститутами влади. Як філософ за фахом, скажу: теорія суспільного договору (в нашому випадку – Конституція) – це спільна угода, тому  будь-які зміни необхідно ухвалювати спільно, обговорюючи. Інакше громадяни не будуть дотримуватися установчого документа цієї країни”, – зазначила аналіткиня Інституту “Республіка” Вікторія Орисюк під час публічного форуму “Конституційний процес в Україні: відкритий діалог з громадянами”, що відбувся 3 лютого в Одесі, інформує сайт ЦППР.


коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.5744 / 1.7MB / SQL:{query_count}