Джо Байден і сенатори-республіканці вимагають від Білого дому оприлюднити стенограму телефонної розмови Трампа із Зеленським. “Якщо повідомлення ЗМІ правдиві, то дійсно немає межі в бажанні Трампа зловживати владою та принижувати нашу країну. Така поведінка особливо огидна, оскільки вона використовує зовнішню політику нашої країни і підриває нашу національну безпеку з політичною метою... Щонайменше Дональд Трамп повинен негайно опублікувати розшифровку згадуваної телефонної розмови, щоб американський народ міг дати свою оцінку, а також уповноважити офіс директора національної розвідки припинити засекречування та оприлюднити повідомлення інформатора Конгресу”, – йдеться у заяві на сторінці Джо Байдена у Twitter.

Сам Дональд Трамп відкидає всі звинувачення про тиск на президента іншої країни і називає оприлюднену низкою американських ЗМІ інформацію про вимогу до Зеленського надати компромат на Байдена “фейковими новинами”. Глава Білого дому заявив про “абсолютно нормальну і рутинну розмову з новим президентом України”, і що “не було сказано нічого неправильного в будь-якому сенсі”. Трамп навіть припускав можливість оприлюднення стенограми цієї телефонної розмови, однак 23 вересня заявив, що Білий дім цього не робитиме.

Тож цей скандал набирає обертів і очевидно, що може вплинути на президентські вибори у США наступного року. Триває і розслідування, комітет з питань розвідки Палати представників Конгресу США провів закрите слухання за участю Майкла Аткінсона. А 26 вересня, тобто наступного дня після особистої зустрічі Трампа із Зеленським, у Конгресі має свідчити Джозеф Магуайр, який є розпорядником інформації від викривача. Треба також зазначити, що ще на початку вересня, тобто до нинішнього розкручування інформації про тиск Трампа на Зеленського, три комітети Палати представників Конгресу США ініціювали розслідування щодо можливих спроб президента Дональда Трампа та його адвоката Руді Джуліані чинити тиск на українську владу для сприяння переобранню Трампа на президентських виборах у 2020 році. Щодо Джуліані, то той лише більше усіх заплутує. Під час інтерв’ю телеканалу CNN 19 вересня, відповідаючи на питання, чи просив він українську владу розглянути справу щодо Джо Байдена, спочатку назвав таке припущення безглуздим, заявивши, що просив Україну лише розслідувати звинувачення щодо втручання України у вибори 2016 року на користь Гілларі Клінтон, і майже одразу після цього заявив: “Звісно, я це робив”.

Зауважимо, що Трамп не лише захищається, він також нагадує Джо Байдену, як той ще на посаді віцепрезидента США тиснув на попередню українську владу щодо звільнення з посади генпрокурора Віктора Шокіна, за котрого проводилося розслідування щодо компанії, з якою був пов’язаний Гантер Байден в Україні.

Син Джо Байдена навесні 2014-го увійшов до Ради директорів компанії Burisma. До речі, так само, як і експрезидент Польщі Александр Квасневський. Burisma Group – це найбільша приватна газовидобувна компанія України. На неї припадає 30% обсягу приватного газовидобутку. Та що найцікавіше, кінцевим бенефіціаром цієї компанії виявився Микола Злочевський, який в часи президента Януковича був міністром охорони довкілля, і також був членом РНБО.

У 2014-ому проти Злочевського і його бізнесу велося розслідування у Британії. “Починаючи з літа 2013 року, йдеться у документах Центрального кримінального суду в Лондоні, на рахунки фірм Злочевського у Великобританії було переказано 35 мільйонів доларів. Зокрема 20 мільйонів були отримані від латвійської фірми одіозного “младоолігарха” Сергія Курченка, якого українські ЗМІ називають “гаманцем Януковича”. Як випливає з українських судових документів, оприлюднених в реєстрі судових рішень, гроші на рахунках компаній Курченка, які опинилися згодом на рахунках Злочевського в Англії, були, вочевидь, отримані від шахрайських операцій зі зрідженим газом державних компаній. Сергій Курченко досі залишається єдиною людиною з близького оточення Віктора Януковича, з якої рішенням судів до українського бюджету були повернуті мільярди гривень коштів, що їх було визнано вкраденими у держави. Утім, мільйони на британських рахунках Миколи Злочевського були розморожені після того, як 2 грудня 2014 року генеральний прокурор Віталій Ярема написав колегам у Лондоні, що Злочевський не є підозрюваним у жодному кримінальному провадженні. При цьому, як випливає із судових документів, лише трьома тижнями пізніше щодо Злочевського таки було складено повідомлення про підозру в незаконному збагаченні. Однак його так і не було вручено, оскільки підозрюваний перебував у розшуку. Адвокати Злочевського відкидали звинувачення на його адресу, заявляючи, що кошти, переказані до Великобританії, не мали злочинного походження”, – пише Німецька хвиля.

В Україні відкриття проваджень проти Злочевського також зрештою завершилися нічим. Тепер вже також експрокурор Юрій Луценко свого часу згадував, що розслідування велися ще із 2014-го і що за всім цим “досить пильно слідкував” його попередник Віктор Шокін. Провадження були закриті ще до звільнення Шокіна навесні 2016-го.

І усі пам’ятають, як Джо Байден зрештою хвалився цією відставкою.

“Я пішов на пресконференцію і сказав: ми вам не даємо мільярда доларів. Вони мені кажуть: ви не маєте таких повноважень, ви – не президент, президент казав, що дасть. Я такий: дзвоніть йому! Я сказав, що ви не отримуєте мільярда доларів. Я сказав: я їду через шість годин, якщо ваш генпрокурор не буде звільнений до того часу, ви не отримуєте грошей. І той сучий син був звільнений!” – це фрагмент виступу Джо Байдена у Раді з міжнародних відносин США 23 січня 2018-го. Захищав він сина чи ні, знав про махінації компанії пов’язаної із сином чи ні, але він публічно підтвердив, що тиснув на українську владу за допомогою питання виділення коштів нашій державі.

Далі вже Луценко робив якісь заяви про можливу реанімацію справ проти Злочевського, були і публічні виступи тоді ще нардепа Сергія Лещенка на цю тему. Все це виглядало, знову ж таки, як незрозумілі спроби деяких українських політиків (а генпрокурора Луценка важко було назвати інакше), втягнути Україну в американські вибори. Щодо Злочевського відомо, що він зрештою доплатив до бюджету 180 млн грн податків, і про якісь кримінальні справи проти нього більше не йшлося.

Як бачимо зараз, вже із новою владою Україні не вдалося уникнути втягнення в політичне життя США. Але також розуміємо, що навіть якщо буде доведений тиск Трампа на Зеленського і шантаж із затримкою виділення військової допомоги, не варто забувати, що Джо Байден свого часу поводився нічим не краще і сам це публічно підтвердив.

Вся ця історія вчергове підтверджує, що поки в Україні процвітатиме корупція, наші західні начебто партнери завжди знайдуть “гачок” для української влади, щоб отримати можливість натиснути і отримати потрібні їм рішення. І так само треба розуміти, що Захід може вимагати пришвидшення реформ, а може і використовувати у своїй політичній боротьбі.

Як українській владі вийти із нинішньої ситуації без втрат для української держави? Насамперед, за жодних обставин не можна ставати на сторону чи то американських республіканців із Трампом, чи то демократів із Байденом. Зараз можна похвалити міністра закордонних справ Вадима Пристайка. “Люди, які займаються українсько-американськими відносинами, розуміють, що ми завжди намагалися цінували допомогу від обох партій. Це гарантувало нам, що зі зміною адміністрації в нас не зміняться пріоритети у відносинах з США. Справді американські президенти підтримували нас, і ми цінуємо підтримку Конгресу… Але це не означає, що хотіли би допомогти, і навіть могли би в теорії допомогти одній з партій. Якщо хтось вважає, що на нашого президента здійснювався тиск, вони повинні це визначити. Я знаю, про що була розмова, і я думаю, що ніякого тиску не було. Розмови бувають різні, лідери мають право обговорити всі існуючі проблеми. Ця розмова була довгою, дружньою, і стосувалася багатьох питань”, – заявив Пристайко у вже згаданому інтерв’ю Громадському.

“Україна у жодному разі не має втручатися у це протистояння, щоби навіть ненавмисне не підіграти ані Трампу, ані Байдену. Або, якщо точніше, жодній з двох партій – ані демократам, ані республіканцям, бо це може зруйнувати наявну двопартійну підтримку нашої держави у США. На щастя, в МЗС це розуміють. І на Банковій, за нашими даними, також. А тому мовчання України у цій історії є свідомою та єдиною правильною тактикою… Згадайте, найжорсткіші американські санкції проти Росії, а також найпотужніші програми допомоги нашій державі затверджуються лише завдяки тому, що в Конгресі за них голосують і демократи, і республіканці. Саме двопартійна підтримка гарантує те, що США лишаються на нашому боці. І навіть тоді, коли президент не бажав би зайвого загострення відносин із Путіним, одноголосний тиск з Конгресу не лишає йому іншого вибору. Звідси випливає і друга порада: жодних розслідувань “на прохання Вашингтона”. За даними ЄвроПравди, цю тактику Київ також підтримує, а Зеленський, подейкують, у тій самій телефонній розмові чітко пояснив, що він не має права і можливості впливати на суд чи на прокуратуру.

А якщо США мають підстави для підозри на адресу Байдена, американська юстиція може сама розпочати розслідування. І якщо генпрокурор США Вільям Барр (до речі, соратник Трампа, призначений ним на посаду на початку 2019 року) офіційно звернеться до Києва за правовою допомогою, попросить про певні слідчі дії чи допити в межах американського розслідування, то невже йому хтось відмовить? Адже ми віримо у чесність американського правосуддя, і американських виборів – так само, може пояснювати офіційний Київ на кожній зустрічі. Чи є загрози для України за цієї тактики? Швидше за все, ні. Бо протиставити їй Трампу немає чого.

Ба більше, у нинішній ситуації для Білого дому невигідно “карати” Україну. Навіть якщо Трамп з інших причин, не пов’язаних із “Байденгейтом”, захоче зменшити рівень співпраці з Києвом – то напевно не ризикне це зробити. Бо американські ЗМІ напевно сприймуть це як “помсту”. А кому потрібен ще один скандал дорогою до президентських виборів?” – зазначає у своїй статті редактор Європейської правди Сергій Сидоренко.

Що ж, тепер залишається спостерігати за тим, чи впорається Зеленський з місією втримати двопартійну підтримку України в американському Конгресі незалежно від того, чого хоче Трамп. Звичайно, окрім зустрічі із главою Білого дому, Володимиру Зеленському ще потрібно гідно представити Україну з трибуни Генасамблеї ООН і не забути про російську агресію…