Мирослав Сеник, голова Львівської обласної ради, про Євро-2012, розвиток області та неефективність влади

Мирослав Сеник в інтерв'ю "Пошті" відповів не лише на актуальні питання, які стоять зараз перед Львовом та областю, - Євро-2012, планування території, регіональна угода, - але й читав вірші.

- Під час однієї з останніх прес-конференцій Ви говорили про те, що проти Львова працювали нечесними методами, аби місто не прийняло Євро-2012. Сьогодні, коли кінцеве рішення прийняте, Ви можете повідомити львів'янам, що ж загрожувало Львову в проведенні футбольного єврочемпіонату?

- Безумовно, це велике перемога Львова - те, що прийняте кінцеве рішення щодо міст-учасників Євро-2012. Але це рішення прийняте не для заспокоєння, а, навпаки, воно має бути стимулом для активізації роботи органів влади.

Які були загрози? Дуже великі, бо була велика конкуренція не тільки між Україною та Польщею, але й усередині країни точилася не цілком чесна боротьба. Мовляв, Львів не має вирішеного фінансового питання, немає спільних дій органів влади, панують екстремістські та крайні політичні течії, що тут не шануються права нацменшин, існує фашистська ідеологія і так далі. Навколо Львова створювався імідж, що це не те місто, яке може гідно прийняти Єв­ро-2012. Нам дуже багато доводилося працювати через органи влади, дипломатичні канали, щоб не давати чергового приводу для нагнітання ситуації і разом з тим відбивати ці несправедливі закиди.

- Які ще були проблеми?

- Були проблеми з фінансуванням стадіону - а це ж об'єкт №1. Але поки що претензій від УЄФА нема, і тепер найголов­ніше - аби  на стадіоні станом на 30 листопада не було жодного дня відставання від графіка будівництва. Ну і, безумно, розрахунок за виконані роботи. Сьогодні рішення є одне - стадіон будує громада міста Львова. На черговій сесії обласної ради ми розглядатимемо питання затвердження меморандуму, який був підписаний про створення народної команди "Карпати". У ньому є певні зобов'язання, які беруть на себе сторони. Якщо ФК "Карпати" підтвердить, що при утворенні ТзОВ, до його статутного фонду буде переказано 608 мільйонів гривень, які були задекларовані у меморандумі, і ці кошти будуть скеровані на будівництво стадіону, тоді відбудеться зміна джерела фінансування. Чи станеться це насправді? Я не знаю. Але такий крок ми зробимо.

Які ще є загрози у проведенні у Львові Євро-2012? Це - реконструкція аеропорту. Вона лише розпочалася, і тут є також  проблема з фінансуванням і, відповідно, виконанням графіка робіт. Але в цьому питанні ми більше повинні апелювати до органів центральної влади, до уряду, бо аеропорт є у державній власності, і фінансування має відбуватися за державні кошти.

- Депутати Верховної Ради проголосували у другому читанні зміни до закону про вибори у частині обрання мерів міст із населенням понад 75 тисяч осіб у два тури. Прокоментуйте, будь ласка, чи ці зміни позитивні, чи, навпаки, негативно відіб'ються на місцевому самоврядуванні?

- Вважаю, що це дуже позитивне рішення. Обрання міських голів в один тур інколи призводило до того, що людина, яка абсолютно не мала підтримки більшості жителів міста, ставала керівником міської громади. До прикладу, в Дрогобичі місь­кий голова, який був обраний на прямих виборах, набрав навіть не 15% голосів виборців. А це через те, що на виборах було багато кандидатів, і голоси розпорошилися. Почався конфлікт з депутатами міської ради, бо в мера не було загальної підтримки. Сьогодні Дрогобич не має легітимно обраного міського голови, і ця ситуація триває другий рік поспіль. На цю недосконалість закону всі звертали увагу. Думаю, що ці зміни, прийняті ВРУ, принесуть користь.

- Минулими вихідними прем'єр-міністр провела у Києві велику нараду, в якій взяло участь понад 10 тисяч сільських голів з усієї України. Темою наради був порятунок села. Звучали дуже багатообіцяючі слова - про побудову кооперативів, закупівлю молоковозів, зведення нових елеваторів та інше. На Вашу думку, уряд не запізно взявся за порятунок села з погляду господарського, а не політичного.

- Я не був учасником цієї наради, переглянув її по телебаченню. Думаю, це дійсно початок виборчої кампанії, бо, якщо був такий рецепт порятунку села, то треба було його застосовувати ще на початку каденції цього уряду. Тим більше Юлія Тимошенко двічі була прем'єром. Як це виконувати у нинішніх умовах? Як закуповувати молоковози? Під що їх закуповувати? Сьогодні фактично нема товарного молока, бо нема молочних ферм... Я дуже скептично ставлюся до цього. Якщо все відбудеться, як планують, якщо буде розвиток, я буду аплодувати.

- Регіональна угода з урядом, про яку Ви говорили, буде підписана? Коли це станеться і коли почнеться фінансування у рамках цієї угоди?

- Вона повинна бути вже підписана. Я не втрачаю надії. Ми будемо послідовно працювати над тим питанням. І якщо навіть не вдасться виконати цій раді, то напрацювання буде передане наступній раді. Але, думаю, що цього року ми її підпишемо. Можливо, це станеться найближчим часом, бо саме сьогодні триває засідання Кабінету Міністрів, і це питання є у порядку денному уряду. Воно вже затверджене Кабміном, але ос­кільки після того ми внесли у цю угоду серйозні зміни, то вона знову потребує затвердження. Якщо буде позитивне рішення уряду, ми робитимемо усі кроки, аби відбулося її підписання у червні.

- Наступного року, якщо депутати приймуть відповідний закон, мали б відбутися вибори до Верховної та місцевих рад. Ви хотіли б балотуватися до парламенту чи залишитися в області? Або, можливо, узагалі відійти від керма?

- У кожного час до часу виникає спокуса - покинути все і зайнятись чимось своїм. Колись, здається 1985 року, Віта­лій Коротич написав дуже гарний вірш "Майдан". Коли сьогодні його читаю, то моделюю сучасну ситуацію. Вірш починався словами "Переведіть ме­не через майдан, туди де бджоли в гречці стогнуть глухо, де тиша наливається у вуха, переведіть мене через майдан", і далі: "Переведіть мене через майдан, де всі танцюють, б'ються і воюють, де часом і себе й мене не чують...". І в кінці вірш закінчується словами "Майдану тлумне тло, взяло його у себе i вело ще, Коли вiн впав у центрі тої площi, А поля за майданом не було".

Тобто, це є ілюзія. Нам зда­ється, що ми відійдемо, і там буде спокійне життя... Але того спокійного життя нема - воно завжди бурхливе. І де б ти не був, там буде майдан, і ти не будеш вільним, не знайдеш того поля з гречкою, з бджолами, з тишею, що наливається у вуха.

Я не люблю планувати, бо це дуже невдячна справа. Життя відбувається поза нашими планами, поза нашою волею. Недарма кажуть, якщо хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани. Я буду робити роботу відповідно до ситуації. Однозначно можу сказати, мене все-таки більше тягне до регіональної роботи, а не до роботи на центральному рівні. Депутатська роботу у Верховній Раді мене ніколи не приваблювала. Ніколи не робив жодних кроків, щоб стати депутатом ВРУ. Якщо ситуація складеться, то зосереджуся на роботі у регіоні.

- За якою виборчою системою варто проводити наступні вибори 2010 року, аби був зв'язок між депутатом і виборцем?

- Вибори повинні проводити за партійними схемами - структуризація суспільства має відбутися. Це мають бути відкриті партійні списки. Якщо говорити про мажоритарну систему, цього кроку назад не можна робити. Мажоритарні вибори виправдали себе лише при виборах до органів місцевого самоврядування. Під час виборів до органів місцевого самоврядування можна застосовувати дві системи: мажоритарну та змішану - з відкритими списками плюс мажоритарну. Що це дає? Якщо ми будемо мати вибори до ВРУ за відкритими списками, то ми матимемо зріз електоральних настроїв населення, і в той же час буде поєднання з територіальним представленням - кожен депутат матиме свій округ. Я б дуже хотів, аби на виборах не допускалося блокування, щоб це було закріплено навіть законодавчо. Бо це показує: є мегаблок, сила набирає певний відсоток, а в результаті - той вагомий від­соток не має вирішального значення, бо потім усі ті пар­тійки, які творять блок, мають свій внутрішній інтерес, і його погодити усередині блоку неможливо. Блоки можна фор­му­вати після створення більшості у парламенті.

Підтримую ідею Президента про двопалатний парламент, бо вона дає серйозне представлення територій. Досі бувало, що та чи інша територія не була представлена у ВРУ. А шляхом введення двопалатного парламенту цієї проблеми не було б.

- Що буде з Вашими заступниками, чи обиратимуть їх удруге?

- Я розпочав зараз консультації. На засіданні президії вирішимо питання щодо дати і порядку денного сесії. Якщо вдасться знайти консенсус з усіма політичними силами щодо обрання, то я вноситиму кандидатуру. Якщо не вдасться, то нічого страшного не станеться, я працюватиму в тому форматі, який є.

- Сьогодні обласна рада веде активну міжнародну діяльність: численні зустрічі з послами та посадовцями інших країн, участь у єврорегіоні Карпати. Яка користь з цього, що вдалося досягнути? Можливо, область отримає іноземних інвесторів?

- Основне завдання міжнародної діяльності - щоб були інвестиції. У нас існує трохи спримітизоване мислення: влада поїхала, домовилася, а завтра вже діятиме якесь підприємство. Цього ніколи не буде, бо влада не вирішує - вирішує конкретний бізнесмен. Але влада створює передумови для цього. Наше завдання - бути дипломатами, які поширюють якомога більше знань і правди про Україну. Тому закордонні зустрічі мають велику користь, ми змінюємо стереотипи про Україну, про Львів. Це є робота, яка приносить дивіденди не у прямій формі.

Щодо Карпатського євроре­гіону. Ми зробили дуже багато у цьому напрямку. Цей євроре­гіон варто розглядати як єдину екосистему. І тому всі рішення треба приймати в єдиній програмі. Перше, що дає створення такого регіону, - синхронізація дій. Ми ведемо однакову політику у всіх Карпатах. Є дійсно серйозні кошти, які виділяє Євросоюз на такі програми, але їх ще потрібно отримати. Для цього Україна має стати асоці­йованим членом Карпатського єврорегіону. Для того треба, щоб Кабмін ухвалив рішення і заплатив членські внески. Зараз працюємо над цим питанням. До сьогодні ми зробили такі кроки: зараз ми головуємо у цій орга­нізації, створили своє національне представництво, куди вві­йшли всі області: Івано-Фран­ківська, Львівська, Чернівецька, Закарпатська. Ми створили виконавчий орган, куди увійшли органи місцевого самоврядування, і створили у ЛОР представництво цього виконавчого органу. Зараз ми виходимо на проект указу Президента і на постанову Кабміну. Як тільки Україна стане членом цього співтовариства, заплатить членські внески, це дасть нам право скористатися із загального великого фонду. Якщо Україна не зробить такого кроку, ми не отримаємо жодної копійки.

- Як, на Вашу думку, має роз­виватися Львівщина у майбутні десять років і на що варто очікувати? Зрештою, як Ви бачите Львів та область у 2012 році? Що зміниться?

- Неможливо планувати розвиток на період більше одного року. Ми навіть не на рік, а на півроку плануємо розвиток. Так є тому, що сьогодні ду­же велика централізація фінансових і управлінських ресурсів на рівні органів центральної влади. Чому Міністерство будівництва має приймати рі­шення, які об'єкти будувати на території Львівської області? Чому воно повинно фінансувати це? Чому відразу не можна ці кошти закріпити за територією? З тих об'єктів, які ми по­дали щодо фінансування у 2009 році, половина не пройшла. Сума залишилася та сама, але об'єкти були змінені. І як­що ми подавали об'єкти, які мали ступінь готовності 85%, то виявили об'єкти з 15% ступенем готовності - безперспективні, заморожені. Якби я був мі­ніст­ром, у мене краще б не вийшло. Бо приходять народні депутати, інші посадовці, і той тиск важко витримати. Питання житлово-комунального господарства. Чому в Києві мають вирішувати питання водогону? Це питання територіальної громади! Позаминулого року була програма "Вода", минулого її не було. Почали фінансування цієї програми з держбюджету, почали будівництво об'єктів, до кінця не завершили і не розрахувалися - все так і стоїть. Яку користь приносять ці кошти? Жодної. І ми не знаємо, які програми діятимуть наступного року.

Повертаючись до питання угоди про регіональний розвиток - ця угода має середньо­строкове планування, де чітко розписано, що ми будемо планувати кожного року.

Євро-2012... Хочемо дійти до цієї дати, а далі не знаємо, що буде. Дуже правильну політику веде у цьому плані УЄФА - з кожного питання, яке вирішується при підготовці до чем­піонату, вони хочуть мати всю інформацію. А що ж буде далі? Якщо ми не дамо відповіді на це питання, то не матимемо права проведення Євро-2012.