“Непоодинокими є випадки розміщення зовнішньої реклами, розповсюдження відповідної агітаційної продукції, проведення соціальних і благодійних заходів, поширення іміджевих матеріалів у ЗМІ, проведення зустрічей із виборцями тощо. Згадані акції здійснюються поза межами виборчого процесу, і як наслідок, поза межами можливого контролю стосовно дотримання формальних вимог щодо їхнього проведення та фінансування. ЦВК не має юридичних інструментів щодо заборони дочасної агітації. Але нагадує, що така агітація є частиною суспільних правовідносин, яка регламентується не юридичними, а моральними нормами”, – так ще у середині листопада (а потенційні кандидати активізувались набагато раніше) у Центрвиборчкомі просто констатували неможливість вплинути на традиційний дочасний виборчий старт більшості наших політиків.

Зазначимо, що змагатися за найвищий державний пост можуть громадяни України, які на день виборів досягли 35 років, мають право голосу, володіють державною мовою і проживають в Україні впродовж 10 останніх перед днем виборів років.

Але балотування у президенти – задоволення дороге. Щоб стати офіційним кандидатом, потрібно переказати на спеціальний рахунок ЦВК 2,5 млн грн. Самовисуванці мають заплатити самі (з огляду на українські реалії, розуміємо, що грошова застава рідко є грошима самого кандидата), партії вносять грошові застави за своїх кандидатів зі своїх рахунків. Але в усіх випадках заставу потрібно вносити до подання документів на реєстрацію в ЦВК. Якщо буде відмова у реєстрації, то грошову заставу впродовж п’яти днів від ухвалення комісією такого рішення перераховують на рахунок суб’єкта її внесенення. Але якщо кандидат вже буде зареєстрованим ЦВК, то для повернення грошової застави потрібно, як мінімум, пройти до другого туру виборів. Інші заставу втрачають, і її перераховують до державного бюджету.

Навіть застава вже зареєстрованих кандидатів, які, зрештою, в процесі кампанії вирішать знятися з виборів. Таке рішення кандидати зможуть ухвалити і подати відповідну заяву до ЦВК до 7 березня включно. Адже вже 8 березня комісія має затвердити вигляд виборчого бюлетеня.

Повертаючись до питання грошової застави, зазначимо, що на президентських виборах в Україні така норма вперше була введена у 2014-ому. На усіх попередніх президентських виборах (1991, 1994, 1999 роки) грошова застава від кандидатів на пост глави держави не була передбачена, але їм потрібно було зібрати підписи виборців для реєстрації в кандидати. Необхідна кількість підписів змінювалася – від 100 тисяч у 1991-ому до 1 мільйона у 1999 році. Змінювалися й вимоги до процедури збору підписів. У 2014-ому кількість необхідних підписів для реєстрації кандидатом у президенти зменшили до 500 тисяч, але вже було передбачено і грошову заставу – 500 тис. грн (застава поверталася лише кандидатам, які в день виборів набрали 7% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні). До президентських виборів 2010-го норми про збір підписів для реєстрації кандидатів вже було вилучено із законодавства, але грошова застава для кандидатів одразу зросла уп’ятеро – до 2,5 млн грн. Міжнародні організації критикували таке рішення, такий майновий ценз перешкоджає громадянам вільно скористатись пасивним виборчим правом, тобто правом балотуватися і бути обраним президентом. Але такий розмір грошової застави маємо і зараз.

Чи допомагає великий розмір грошової застави побороти явище “технічних кандидатів”? Ні. В Україні знаходяться спонсори, які платять, щоб впливати на перебіг виборчих кампаній і заплутувати виборців. Подивимося на статистику: на президентських виборах 1991-го, коли грошової застави взагалі не було, балотуватися збиралося дуже багато політиків, але зареєструватися вдалося лише сімом, які зібрали принаймні 100 тисяч підписів на свою підтримку  (один зняв кандидатуру до голосування), у 1994-ому – знову сім зареєстрованих кандидатів, 1999-ому – 15 осіб, у 2004-ому вже із грошовою заставою – 26 кандидатів, у 2010-ому – 18, у 2014-ому – 23 кандидата (двоє вибули до голосування).

Щодо президентських виборів 2019 року, то неофіційно про наміри взяти в них участь вже заявило понад три десятки осіб, тож можна прогнозувати рекордну кількість кандидатів. Ми свідомо зараз не пишемо прізвища потенційних претендентів на президентський пост, хоч більшість з них вже відома. Нехай усі визначаться, а вже після офіційної реєстрації будемо аналізувати і їхню кількість, і якість. Поки ж відбувається цирк перед офіційним балотуванням.

“Думаю, що рахувати кількість кандидатів ще рано: кандидатських курчат треба буде підраховувати на початку 2019 року, коли люди реально офіційно реєструватимуться. Тому що коли буде готовність людини внести заставу в 2,5 млн грн, тоді це буде зовсім інша ситуація. Тому я радив би все-таки почекати. Але для України природно, коли кандидатів на виборах буде досить багато. Думаю, в цьому немає нічого дивного, на цих виборах буде теж три групи кандидатів. Перша: п’ять-шість осіб реальних претендентів. До другої групи увійде стільки ж, і це ті, хто за рахунок участі в президентських перегонів хочуть розкрутити свою майбутню парламентську кампанію восени 2019-го. Решта претендентів – так звані спойлери, кандидати на виборах, які не мають шансів перемогти, але відтягують на себе частину голосів за іншого кандидата”, – про це ще раніше заявляв у коментарі “Сегодня” політолог, виконавчий директор Інституту світової політики Євген Магда.

Який може бути позитив із балотуванням, до прикладу, трьох десятків кандидатів? У вибори в один тур не віриться, тож 28 з них принесуть до держбюджету 70 млн грн. От тільки це невелика сума у порівнянні з тим, що президентські вибори 2019 року обійдуться держбюджету в приблизно 2,5 млрд грн.

Правила президентських виборів – 2019 вже не зміниш, але нагадаємо, що раніше у Комітеті виборців України (КВУ) пропонували збільшити грошову заставу для кандидатів ще учетверо. “Ми пропонуємо підвищити грошову заставу із 2,5 до 10 млн грн з тим, щоб поставити певні перешкоди для кандидатів, які сприймають вибори як певний комічний жанр або просто як захист від переслідувань. Але натомість потрібно, щоб застава поверталася не лише двом учасникам другого туру, а для тих кандидатів, які отримали більше ніж 5-7% голосів. На моє переконання, така зміна могла б якісно покращити виборчий процес”, – заявляв голова КВУ Олексій Кошель у жовтні  в ефірі телеканалу “112 Україна”.

Можливо, Україна в майбутньому ще дійде до такого рішення, але подальше збільшення, а не зменшення грошової застави – питання дискусійне.

Повертаючись до найближчої президентської виборчої кампанії зазначимо, що до 18 лютого мають бути сформовані окружні виборчі комісії, до 12 березня – дільничні. До 22 березня включно Державний реєстр виборців повинен передати дільничним комісіям попередні списки виборців та іменні запрошення на вибори. До 25 березня включно виборці зможуть звернутися до дільничної комісії або органу ведення Держреєстру про не включення до списку, неточності внесених даних або із заявою про бажання змінити на виборах місце голосування без зміни офіційного місця реєстрації.

Агітація кандидатів триватиме до 30 березня. А власне 30 березня вже буде так званим “днем тиші”. Голосування відбуватиметься 31 березня із восьмої години ранку до восьмої вечора.

Після цього окружні комісії до 5 квітня включно зобов’язані встановити підсумки голосування в округах, а ЦВК на цій підставі – результати по Україні (до 10 квітня включно). Офіційні результати виборів мають бути оприлюднені в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр” не пізніше 13 квітня. До цієї дати має бути й оприлюднене рішення про проведення другого туру виборів, якщо жоден із кандидатів у першому турі на набере абсолютну більшість голосів (50% плюс один голос тих виборців, які візьмуть участь у голосуванні).

ЦВК зараз затвердила календарний план лише на перший тур виборів, але якщо другий тур знадобиться, то орієнтовно це голосування може відбутися 21 квітня.