Цього тижня Президент України зустрівся з канцлером Німеччини Ангелою Меркель та президентом Франції Еммануелем Макроном в німецькому місті Аахен. Формальною причиною зустрічі стало вручення престижної міжнародної премії імені Карла Великого за внесок у розбудову єдиної Європи (цього року лауреатом премії став Еммануель Макрон), тристоронні перемовини Порошенка, Меркель і Макрона безпосередньо стосувалися нашої держави.

Це не перемовини в “нормандському форматі” (Україна, Росія, Німеччина, Франція), адже Путіна до Аахена не запрошували,  але лідери трьох держав пояснювали, що готуються до майбутніх перемовин уже вчотирьох.

“Це була перша зустріч у тристоронньому форматі після виборів у Німеччині і після виборів у Росії. Ми ретельно обговорили наші можливі кроки, “дорожню карту” імплементації мінських домовленостей, обов’язково з використанням елементу миротворців. Наголошую на тому, що практика показує, що безпековий компонент мінських домовленостей неможливо виконати без повноцінної миротворчої місії на окупованому українському Донбасі. Хотів би подякувати, що і канцлер Німеччини, і президент Франції підтримали цю позицію України. Так само, як це зробили наші американські партнери… Під час зустрічі обговорювався гуманітарний компонент, включно із питанням заручників, яких тримають на окупованій території, включаючи українських військовослужбовців, і політичних в’язнів, яких незаконно утримують в Росії. Були чітко названі прізвища бранців. Це особливо важливо, бо ми знаємо, що 18 і 23 травня відбудуться зустрічі з Путіними у Ангели Меркель та в Еммануеля Макрона. Ми чітко узгодили і скоординували ті кроки, той порядок денний, які маємо зробити для того, щоб найближчим часом провести засідання “нормандського формату”. Найбільш вірогідно, що це має відбутися в Парижі. І ми чекаємо, щоб якісно підготувати порядок денний для того, щоб забезпечити ефективні переговори в зазначеному форматі”, – заявив 10 травня Петро Порошенко після перемовин із Меркель та Макроном, повідомляє прес-служба Президента України.

Також лідери трьох держав обговорили продовження та розширення санкцій проти Росії. Відомо, що Комітет постійних представників ЄС розширив список персональних санкцій проти росіян, додавши туди осіб, які безпосередньо брали участь в організації недавніх незаконних виборів президента Росії на території анексованого Криму.

Зараз ніхто не скаже точно, коли може відбутися зустріч чотирьох лідерів “нормандського формату”. Український Президент вважає, що “її можна і варто провести вже на початку червня”, але для цього потрібно напрацювати проекти рішень. “В першу чергу це проект рішення, яким чином забезпечити безпековий компонент з мінських домовленостей, складовою частиною якого має стати рішення Ради Безпеки ООН щодо миротворчих сил на окупованому Донбасі. Це найбільш ефективна і, може, єдина можливість зараз нарешті розпочати політичний процес підготовки до місцевих виборів під контролем міжнародних сил”, – заявив Порошенко 11 травня у Києві на спільній прес-конференції з президентом Словенії Борутом Пахором, інформує “Українська правда”.

Тут треба розуміти, що якщо беремо до уваги питання блакитних касок, то позиція Кремля не змінюється, Росія не погоджується на повноцінну міжнародну миротворчу місію на всій території окупованого Донбасу, а говорить лише про охоронців для спостерігачів від ОБСЄ, і то тільки на лінії розмежування.  І в Росії є право вето у Радбезі ООН. 11 травня відбулася телефонна розмова між Меркель і Путіним, а прес-служба Кремля традиційно поширила пропагандистське повідомлення про обговорення питання “внутрішньоукраїнської кризи” і питання, що стосується “місії ООН з охорони спостерігачів ОБСЄ”.

Загалом вже давно зрозуміло, що ключову роль у перемовинах з Росією відіграє позиція США, а не “нормандський формат”. Уже в понеділок, 14 травня, очікуємо чергового візиту до нашої країни спецпредставника Держдепу США з питань України Курта Волкера. “США, Франція та Німеччина запропонували Росії  параметри, які повинна мати справжня миротворча сила. Вони передбачають три базові елементи: відповідальність за безпеку регіону, контроль над безпекою на відповідній території; участь у стримуванні важкого озброєння та встановлення контролю над міжнародним кордоном між Україною і Росією. Останнє не означає закриття кордону, а його патрулювання. Наразі його контролюють виключно російські сили. Якби миротворчі сили могли це робити, це створило б умови для подальших політичних кроків на виконання мінських угод. Ми запропонували цей формат і обговорювали його реалізацію. Тепер очікуємо відповіді Росії… Я не бачу оптимістичних сигналів. Якщо дивитися на ширший контекст і дії Росії, то останні кілька місяців розчаровують – ми бачили застосування нервово-паралітичної речовини у Великій Британії, вислання дипломатів, розрив додаткових дипломатичних зв’язків, напад російських найманців на американські сили в Сирії, анімацію про можливість ядерного удару по Флориді – нічого з цього не обнадіює стосовно того, як Росія бачить власну взаємодію з рештою світу. Єдине, що якби Росія захотіла вибрати одне питання, яке можна вирішити і яке принесло б позитивний результат для Росії також, це могло б бути завершення конфлікту на Донбасі, виведення її військ і реалізація мінських угод”, – заявив Курт Волкер цього тижня на брифінгу в Комісії з безпеки та співробітництва у Європі (Гельсінській комісії США), інформує “Український тиждень”.

Що може змінити позицію Росії? Політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач зазначає, що міжнародний політичний тиск та економічні санкції можуть тривати ще довго. Це стримує Кремль від подальшої агресії, але не вирішує основного – не повертає ситуацію до стану перед початком російської агресії у 2014-ому, не змінює російську позицію у справі окупації Криму та війни на Донбасі. “Натомість швидкі зміни російської позиції можливі лише через завдавання Кремлю дошкульної воєнно-політичної поразки, причому не обов’язково саме на Донбасі. Один із можливих варіантів розвитку подій зараз розгортається у Сирії, де, видається, США, Ізраїль та сунітські монархії приступають до витіснення Ірану та його проксі-сил. Рішення Трампа, яке стосується виходу з ядерної угоди щодо Ірану, обмін ударами між Ізраїлем та Іраном, а також підготовка арабської коаліції на чолі із Саудівською Аравією ввести свої сили у Сирію і замінити там американців, цілком може закінчитися “вичавленням” Ірану із сирійського театру бойових дій. Якщо (і коли) це станеться, то Росія опиниться перед дилемою: посилювати своє військове угруповання значною кількістю наземних сил (і ризикувати повторити афганську поразку СРСР) або терміново забиратися звідти геть (що також означатиме воєнно-політичну поразку). Тоді вже сама Росія буде зацікавлена в конструктивному діалозі як із Заходом, так і з Україною… Скажете, фантастика? А що зараз не виглядає фантастикою?” – написав Володимир Горбач на своїй сторінці у Facebook.

Та повернімося до тристоронньої  зустрічі в Аахені. Ще одним надзвичайно важливим питанням, яке обговорювали Порошенко, Меркель і Макрон, стало будівництво “Північного потоку – 2”. Нагадаємо, що мовиться про другу гілку трансбалтійського газопроводу, що дасть можливість Росії в обхід України постачати до Європи ще 55 млрд куб. м газу на рік. Реалізація цього “газпромівського” проекту за сприяння, зокрема, німецьких та австрійських компаній фактично зможе зупинити транзит газу через Україну. За такого сценарію наша держава може опинитися в енергетичній ізоляції, а Росія ще збільшити свій вплив на ЄС. Проти будівництва “Північного потоку – 2”, окрім України, виступають Польща, Литва, Латвія, Естонія і Данія. Крім того,  Сполучені Штати погрожують санкціями європейським компаніям, що працюють в проекті будівництва цього газопроводу. Ба більше, проти проекту виступає і Єврокомісія. Але Німеччина та Фінляндія вже дали дозвіл на будівництво газопроводу в своїх виняткових економічних зонах. На початку травня у Німеччині вже почали копати котлован і закладати фундамент для газової прийомної станції “Північного потоку – 2”. Але дозволів на його будівництво  ще не дали Швеція і Данія.

Загалом позиція Німеччини в цьому питанні виглядає нещирою. Канцлер Ангела Меркель раніше вже заявляла про те, що інтереси України як держави-транзитера газу мають бути враховані, але не пояснювала, як це узгодити із будівництвом “Північного потоку – 2”.

Під час візиту до Німеччини цього тижня Петро Порошенко в інтерв’ю газеті Handelsblatt заявив, що “Північний потік – 2” є політичним хабаром за лояльність до Росії”.

“Ми будемо робити все, щоб донести об’єктивну картину і не дати Росії використовувати “Північний потік” як елемент гібридної війни проти не лише України, а й усієї Європи… Газотранспортна система України, якщо хочете, це також один із елементів стримування агресора. І неможливо безвідповідально ставитися до цієї надзвичайно важливої функції. Мені надзвичайно приємно, що ми маємо зараз ширшу підтримку в ЄС”, – заявив Петро Порошенко 10 травня після зустрічі з Ангелою Меркель та Еммануелем Макроном.

У той самий день, як повідомляє УНІАН,  голова німецького МЗС Хайко Маас в Москві на спільній прес-конференції зі своїм російським колегою Сергієм Лавровим сказав наступне: “Чи є “Північний потік – 2” приватним комерційним проектом і чи підтримується він федеральним урядом? На це запитання я можу відповісти: так”.