Каталонці – це окрема нація зі своєю історією, культурою, мовою. Регіон має автономію, власні парламент й уряд, каталонська мова – статус офіційної. Але каталонці прагнуть розвиватись в межах окремої незалежної держави. І тут зрозуміло, що самобутня нація повинна мати на це право. 

Окрім того є й економічний аспект. Адже Каталонія є одним із найбагатших регіонів Іспанії. Так, за минулий рік ВВП регіону становив 20% загальноіспанського – 224 млрд євро (до прикладу ВВП України у 2016-му – 93,27 млрд доларів). У 2006-му Каталонія отримала додаткові фінансові повноваження, але все-одно тамтешні мешканці скаржаться на те, що вони не мають бюджетної автономії й іспанський уряд несправедливо розподіляє кошти між регіонами. 

1 жовтня за незалежність проголосували 90% тих, хто взяв участь в референдумі. Але при цьому явка склала лише 42,3% (із 5,3 млн людей з правом голосу, ним скористалось 2,3 млн). Тобто зрозуміло, що цей референдум – це протест проти центральної влади у Мадриді, голосувати прийшли найактивніші каталонці, які хочуть незалежності. І переважав навіть не економічний аспект питання, а суто емоційний. 

Так, референдум був нелегітимним. Він суперечив конституції Іспанії. Якщо б іспанський уряд і дозволив провести подібний референдум, то мала б голосувати вся країна, а не тільки Каталонія. Новий закон, який спеціально ухвалив каталонський парламент, легітимності референдуму не додав. А центральна влада з Мадриду всіляко перешкоджала голосуванню: блокувала списки виборців, електронну систему підрахунку голосів, доступ до шкіл, де розмістились виборчі дільниці. Під прямий контроль Мадрид взяв каталонську поліцію, фактично усунувши її від виконання обов’язків і направивши в Каталонії правоохоронців з інших регіонів Іспанії. Це привело до сутичок поліції із місцевими мешканцями, за повідомленнями ЗМІ, загалом 1 жовтня близько тисяча людей постраждали під час референдуму. Також були повідомлення про поранення більше трьох десятків офіцерів поліції.

 
фото: GettyImages

Власне голосування (людям дозволили видруковувати бюлетені вдома) і підрахунок голосів можна ставити під сумнів. Але й поведінка іспанської поліції в найгірших традиціях колишнього українського “Беркуту” вже не додає легітимності діям центрального уряду в Мадриді.  

Тут треба розуміти, що загалом в Каталонії проживає більше 7,4 млн людей. Звичайно, не всі є етнічними каталонцями, не всі підтримують незалежність регіону, але розгонами, побиттям і використанням гумових куль проти активістів іспанський уряд лише “підживив” сепаратистські настрої.

“На перший погляд, після референдуму щодо незалежності Каталонії ситуація знаходиться в глухому куті. Прем’єр-міністр Іспанії Маріано Рахой каже, що референдум не відбувся. Президент Каталонії Карлес Пучдемон каже, що він завершився перемогою прихильників незалежності… Ключ до цієї розв’язки – позиція опозиційних політичних партій Іспанії. Нагадаю, що Маріано Рахой очолює уряд меншості, який потребує якщо не підтримки, то нейтралітету опозиції. Після референдуму в Каталонії ця підтримка, як і слід було очікувати, зменшилася. Соціалісти – головна опора уряду – не підтримали дії влади. А лідери двох головних “нових” партій на іспанській політичній сцені – “Подемосу” і “Громадян” – висловилися за проведення “справжнього референдуму” щодо незалежності Каталонії. Тобто референдуму, який буде дозволений іспанським законодавством… 

Якщо цього не зроблять зараз – значить, після чергових дострокових парламентських виборів, які майже передбачувано приведуть до зміни влади. І ось якраз в цьому і є відповідь на питання – на що ж розраховували каталонці, коли проводили свій нелегальний референдум? А ось саме на це вони і розраховували – на те, що жорсткі дії уряду призведуть до відповідної реакції іспанських лівих і лібералів, і виникне можливість легалізації голосування за незалежність. А ще на те, що реакція офіційного Мадрида збільшить кількість прихильників незалежності, – таку думку висловлює відомий український журналіст Віталій Портников на сайті Еспресо.TV і додає: “Якщо тепер відбудеться легальний референдум про незалежність Каталонії, він завершиться перемогою прихильників незалежності і появою нової держави на політичній карті Європи. Точно так, як Віктор Янукович і Володимир Путін своїми незграбними діями створили сучасну українську політичну націю, Маріано Рахой сприяв створенню політичної нації каталонців”.

Зауважимо, що незважаючи на всю напругу, іспанські й каталонські політики говорили про необхідність діалогу. Як з цим буде далі – побачимо. Але поки глава генералітету Каталонії Карлес Пучемонд заявив, що незалежність регіону буде в односторонньому порядку оголошена в найближчі дні, а якщо іспанські силовики вирішать взяти під контроль уряд Каталонії, то це буде “помилкою, яка змінить все”. Водночас каталонський референдум вже назвав незаконним Король Іспанії Філіп VI і звернувся до центрального уряду із закликом забезпечити конституційний порядок і верховенство права в країні. Нагадаємо, що в ніч на 21 вересня поліція вже затримувала 14 каталонських урядовців й проводила обшуки в тамтешніх міністерствах через підготовку до референдуму. Тепер, вже після голосування, можна очікувати й нових справ і затримань політичних лідерів Каталонії. Відомо, що ведеться розслідування проти керівника поліції Каталонії через потурання “заколотникам”.

фото: ЕРА

Насамперед потрібно говорити про те, що незалежність Каталонії може серйозно перекроїти не лише Іспанію, але й загалом ЄС. Адже, якщо зрештою каталонці доб’ються свого, то “паради” референдумів можуть відбутися і в інших регіонах. В Іспанії існують ще проблеми із сепаратистами з Країни Басків. А в решті Європи ще, до прикладу, є фактично італійська Корсика, яка входить до складу Франції, у Бельгії можуть виникати нові проблеми через настрої у Фландрії. 

Не забуваймо і про те, що зараз на тлі Brexit знову загострюється питання незалежності Шотландії від Великобританії. В цьому випадку шотландці хочуть залишитись в ЄС, коли Британія звідти виходить. І тут треба говорити про важливий нюанс: якщо нова незалежна країна хоче стати частиною об’єднаної Європи, то для позитивного рішення потрібен консенсус всіх країн-членів ЄС. У випадку із Шотландією, якщо до цього дійде, її незалежність може допомогти повернутись до ЄС. У випадку із Каталонією – це зробити буде надзвичайно складно через позицію Іспанії.  

Але, якщо розглядати найрадикальніший сценарій і “паради незалежних референдумів” справді пройдуть Європою, то вже великі питання виникатимуть щодо власне майбутнього такої наднаціональної структури як ЄС. До слова, в Єврокомісії вже також назвали каталонський референдум незаконним і нагадали, що Каталонія, у випадку виходу зі складу Іспанії, покине також і ЄС. “Поза межами питання легальності щодо цієї ситуації, Єврокомісія вірить, що зараз час для єдності та стабільності, а не розділеності та роздроблення”, – заявив речник Єврокомісії Маргарітіс Схінас на брифінгу в Брюсселі 2 жовтня, інформує Європейська правда.

Зрозуміло, що в ЄС не зацікавленні в роздробленності. А кому це вигідно? Насамперед Росії. Тож виникає питання, чи був “російський слід” в каталонському референдумі. І щодо цього іспанські ЗМІ повідомляли, що ще перед голосуванням 1 жовтня російські хакери допомагали підготувати референдум. Зокрема, створювали нові сайти, присвячені референдуму, які іспанська влада не могла закрити. А також до, і під час референдуму в Каталонії найбільш активно інформацію про цю подію в соцмережах поширювали сторінки російських державних ЗМІ і сторінки пов’язаних з Кремлем засновника WikiLeaks Джуліана Ассанджа, а також колишнього агента ЦРУ Едварда Сноудена. Використовувавалась і мережа інтернет-ботів для поширення інформації про референдум.

“Після таємних кампаній на підтримку Brexit, Марін Ле Пен або німецьких ультраправих, Кремль бачить в процесі каталонської незалежності ще одну можливість для поглиблення європейської кризи і зміцнення свого міжнародного впливу, використовуючи сайти, які публікують інформацію тільки на користь референдуму”, – повідомляє іспанська газета El Pais.

Тут треба розуміти, що Кремлю насправді начхати на Каталонію і її незалежність. Але якщо можна нашкодити ЄС, то в Росії такі можливості зазвичай використовують. Офіційно ж в Кремлі каталонський референдум називали внутрішньою справою Іспанії.

фото: GettyImages

Якщо ж оцінювати ймовірний вплив референдуму в Каталонії на Україну, то одразу можна сказати про те, що ЄС отримав новий “головний біль”, що цілком ймовірно відволікатиме увагу від українського питання. Хоча, тут ще питання, наскільки ЄС “втомлений” від України і без референдуму в Каталонії.

Але от щодо порівняння подій в Каталонії із українськими Кримом і Донбасом – то це неправильно. Як і розмови про те, що Путін через каталонський референдум може легітимізувати окупацію наших територій. Порівняння абсолютно некоректні. 

Таке порівняння, скоріше, є маніпулюванням інформацією. Ця хвиля була розпочата в Росії, але вона підхоплюється дуже багатьма й в Україні — і людьми, і медіа. І дарма ЗМІ розганяють таку ідею замість того, щоб пропонувати свої точки зору. Тож виходить, що ми починаємо спростовувати інформацію і доводити, що це не так. А це вже невигідно і неправильно… Щодо суті питання, то ситуація в Іспанії та Україні просто неспівмірна і непорівняна. По правді, правильною була б аналогія між Україною в цілому і Каталонією. Адже свого часу Україна боролася і здобувала незалежність від Російської імперії, Радянського Союзу. Так само і Каталонія протягом багатьох століть боролася за свою автономність, за утворення федерації в Іспанії, а зараз бореться за власну незалежність. Це, на мою думку, правильна історична аналогія, тому що історичні масштаби українського і каталонського автономізму й незалежності є співставними і мають історичні паралелі. Натомість ситуації з російською окупацією Криму, Донбасу, Абхазії та Північної Осетії мають зовсім інший характер. Адже передусім у цих випадках мало місце зовнішнє втручання, а проведення референдумів було інспіровано, організовано і здійснено під керівництвом окупантів і за їхнього повного сприяння. Чого зовсім не спостерігається у Каталонії… 

Тому нічого спільного у цих ситуаціях немає, крім слова “референдум”, яким назвали опитування в Криму. В будь-якому разі, на події у Каталонії має дуже обережно реагувати Україна. Вже пролунала думка речниці МЗС Мар’яни Беци. На мою думку, це дуже правильна заява і позиція. Вона стримана, і це добре. Бо найгірше, що ми могли зробити, — здійснити втручання у внутрішні справи Іспанії. Цього Україна не повинна собі дозволяти в жодному випадку”, - зазначає в колонці на сайті УНІАН політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач.

Тому українці повинні пам’ятати, як довго ми самі виборювали незалежність і зараз продовжуємо за неї воювати. А не шукати всюди таких самих сепаратистів, як і на Донбасі. Там російські війська. Немає окремої донбаської нації, є факт російської окупації.

Водночас, якщо говорити про офіційний державний рівень, то Україна зараз не може собі дозволити публічно заявити про те, що каталонці роблять все правильно. І якщо говорити про минулі світові прецеденти, без оцінки наскільки “правильними” вони були, то Україна цілком логічно не визнала незалежності Косово. Як цього не зробила й Іспанія.

А з каталонського референдуму потрібно робити висновки в інтересах держави. “Для України в цій ситуації головне – треба забути таке визначення, як “особливий статус Донбасу”. Каталонія нам показала, що ніяких “особливих статусів” взагалі не може бути. Хоча маємо свій гіркий досвід – Крим. Автономія. Треба Росію визнавати агресором, АТО називати війною і території окупованими”, – зазначає політолог, директор “Агентства моделювання ситуацій” Віталій Бала, передає Радіо Свобода.

То що з називанням речей своїми іменами в Україні? В середу, 4 жовтня, Президент Петро Порошенко вніс до парламенту не один, як передбачалось раніше, а два законопроекти, що стосуються Донбасу. І визначив ці документи, як невідкладні. 

Станом на момент здачі номера у друк на сайті парламенту з’явився текст тільки одного із законопроектів під назвою “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях”. В документі йдеться про визнання частини Донбасу тимчасово окупованою територією. Передбачається і визнання Росії агресором.

“Російська Федерація ініціювала, організовувала та підтримувала терористичну діяльність в Україні, здійснює збройну агресію проти України та тимчасову окупацію частин її території, застосовуючи регулярні з’єднання і підрозділи збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації”, – зазначено в законопроекті.

Також там йдеться про те, що тимчасова окупація РФ територій в Донецькій та Лугансській областях є нелегітимною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. Всі документи, видані на тимчасово окупованих територіях, є недійсними. Україна не несе відповідальності за протиправні дії Російської Федерації як держави-агресора. 

“Для забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях залучаються в установленому порядку сили і засоби Збройних Сил України та інших військових формувань”, – також зазначається в законопроекті. І фактично вперше на законодавчому рівні пропонується визнати пріоритетність мінських домовленостей.

Другий законопроект отримав назву “Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей”. Ще до оприлюденння його тексту стало відомо, що головна мета – це фактично ще на рік продовжити дію закону “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей”. Нагадаємо, дія цього закону завершується 18 жовтня. 

З одного боку цей закон так і не вступив в силу через запобіжники (закон не діятиме, поки на окупованому Донбасі є російські війська, поки не роззброєні незаконні формування і поки там не проведені місцеві вибори за українським законодавством та під спостереженням представників міжнародних організацій, зокрема ОБСЄ), за які проголосував наш парламент. Але з іншого – продовження ще на рік ігор з “особливим статустом” є небезпечним. Як повідомляє “Українська правда”, що саме через згадку про “особливий статус” довелось її виносити в окремий законопроект. В Адміністрації Президента зазначали, що у випадку не продовження “особливого статусу” наші західні партнери сприймуть це як вихід України з Мінська і не продовжуватимуть санкції проти Росії. Ось такий шантаж.

Зрозуміло, що шансів на те, що парламент підтримає обидва  законопроекти було мало. А їхній розгляд у Раді може відбутись вже сьогодні, 5 жовтня.  В наступному номері ми детальніше зупинимось на цих документах.