Зараз дуже багато розмов про активізацію “нормандського формату” і пошуки якихось нових шляхів для виконання мінських домовленостей. Про це заявляє й новий французький президент Еммануель Макрон, й представники вже не такої нової американської адміністрації, які через півроку від інавгурації Трампа вже публічно демонструють, що розглядають українське питання як важливе для них.

Американці офіційно не ставатимуть безпосередніми учасниками “норманського формату”, але залишатимуться своєрідними “арбітрами”, й можливо, серйозніше підійдуть до цієї ролі. Не в останню чергу і через власне їхні політичні проблеми: скандали навколо ймовірних зв’язків окремих представників команди Трампа з Росією не дозволяють Білому дому так просто піти на якісь масштабні угоди з Кремлем, навіть якщо таке бажання із самого початку було.

Дональд Трамп вже приймав в Овальному кабінеті у Вашингтоні українського колегу Петра Порошенка, також вже зустрівся і з Володимиром Путіним у Гамбурзі на полях саміту “Великої двадцятки”. Між цими зустрічами Трамп під час візиту до Польщі закликав Росію “припинити свою дестабілізаційну діяльність в Україні та в інших країнах, зупинити підтримку ворожих режимів, зокрема Сирії та Ірану, а натомість приєднатися до спільноти відповідальних народів у нашій боротьбі проти спільних ворогів та за захист цивілізації”.

А після перемовин з Путіним написав у своїй улюбленій соцмережі Twitter, що не обговорював з ним питання санкцій і “ніяких заходів не вживатимуть, допоки українські та сирійські проблеми не вирішать”. Водночас він також повідомив про домовленість щодо припинення вогню у частині Сирії, а також про те, що “настав час рухатися вперед у констру­ктивній роботі з Росією”.

Можна шукати багато підтекстів у всіх цих заявах, але насправді лише час покаже наскільки сильною буде підтримка України з боку США.

Зауважимо, що в Гамбурзі відбулись також перемовини офіційних учасників “нормадського формату” (Макрона, Меркель, Путіна) без українського Президента Порошенка. Але загалом експерти, як українські, так і західні, стверджують, що європейські та американські позиції щодо України та Росії не змінились. Ніхто начебто не розглядатиме питання згортання антиросійських економічних санкцій, поки не будуть виконаними мінські домовленості.

“У своїй дискусії з керівництвом Росії декілька разів я сказав, що необхідно, щоб Росія зробила перший крок до деескалації ситуації у східній частині України, зокрема, з припинення вогню та виведення важкої зброї для того, щоб дати можливість спостерігачам ОБСЄ виконувати свою роботу. Ми розчаровані відсутністю прогресу в рамках мінських домовленостей і саме тому ми призначили спеціального представника для того, щоб звернути увагу на це питання. Ми будемо координувати цю діяльність з “нормандською четвіркою” та урядом РФ для того, щоб побачити, чи зможемо зробити прогрес швидше. Ми закликаємо Росію виконувати свої зобов’язання у рамках мінських домовленостей і здійснювати свій вплив на сепаратистів. І ми закликаємо ще раз, щоб їх бойовики негайно припинили бойові дії на сході України для того, щоб дозволити місії ОБСЄ доступ не лише на лінії зіткнення, а й вздовж кордону. Важливо чітко відзначити наші цілі, цілі США, відносно цієї ситуації: у першу чергу – відновити територіальну цілісність України... Ми також вважаємо, що дуже важливим є забезпечення безпеки громадян України, незалежно від їх етнічної, національної чи релігійної належності”,  – а це вже заява держсекретаря США Рекса Тіллерсона у Києві. В Україну він з першим офіційним візитом прилетів 9 липня, фактично одразу після саміту “Великої двадцятки” і після перемовин Трампа з Путіним, в яких Тіллерсон також брав участь.

Курт Волкер
фото: flickr.com.nato

В українській столиці держсекретар США обговорював не тільки Донбас і Крим (як запевняє наш гарант Порошенко, питання анексованого Росією українського півострова американська адміністрація не забуває), велику увагу також приділив питанню просування наших реформ. І зрозуміло, якщо українська влада бажає заручитись більшою підтримкою США у перемовинах з Росією, то не може нехтувати питанням наших внутрішніх реформ.

“Україні немає сенсу боротися за своє тіло у Донбасі, якщо вона втратить душу, загрузнувши в корупції”, – це теза із виступу Тіллерсона ще під час засідання Комісії Україна-НАТО, що проходило цієї весни.

Загалом нинішній держсекретар США впродовж останніх місяців робив багато різних заяв щодо України, говорив про підтримку, були й неоднозначні висловлювання (до прикладу, також ще весною на саміті “Великої сімки” озвучив питання: чому американські платники податків повинні цікавитися Україною?), й відомі його колишні бізнесові зв’язки з Росією, але попри все це не можна не погодитись, що корупція для України є не меншою проблемою, аніж неоголошена війна, яку почала проти нас Росія. Зараз позиція США і ЄС щодо українських реформ однакова: багато зроблено, але ще більше треба зробити. Цю тезу західні політики й дипломати повторюють постійно.

Важливим є призначення спецпредставника Держдепу США з питань України (вперше в історії). Ним став досвідчений дипломат Курт Волкер, який свого часу представляв США у НАТО. На час призначення спецпредставником по Україні Волкер був виконавчим директором Інституту Маккейна. Власне, як і сенатор Джон Маккейн, Курт Волкер неодноразово висловлювався на підтримку нашої країни та закликав Білий дім протидіяти Росії. І обоє виступають за надання Україні летальної зброї.

Цікаво, що це призначення відбулось фактично за кілька годин до перемовин між Трампом і Путіним 7 липня. А до України Волкер прилетів разом із Тіллерсоном 9 липня. Але на відміну від короткого візиту держсекретаря, американський спецпредставник залишився тут ще на кілька днів. Провів зустрічі із нашими Президентом, прем’єром, нардепами, нашими представниками у мінській тристоронній контактній групі. Фактично, Волкер виконуватиме функції, які в адміністрації Обами були закріпленими за Вікторією Нуланд. Але якщо остання була помічницею держсекретаря США  з питань Європи та Євразії, то для Волкера завдання поширюються виключно на перемовний процес із Україною та Росією. Так, він буде координувати зусилля всієї “нормандської четвірки” (Україна, Росія, Німеччина, Франція), але треба розуміти, що в цьому форматі і Німеччина з Францією є також посередниками.

Рекс Тіллерсон
фото: прес-служба Президента

Волкер повинен замінити Нуланд у прямих американо-російських перемовинах, що стосуються України. Росію у такому форматі представляє “сірий кардинал” Путіна, Владислав Сурков. Останній, як вже неодноразово повідомляли українські та західні ЗМІ, є фактичним куратором від Кремля всіх так званих “ДНР” та “ЛНР”. І раніше різні експерти закидали Нуланд те, що вона “підігравала” росіянам.

Зараз же багато позитивних думок серед українських експертів щодо призначення Волкера. “Це означає, що США підійшла до практичного етапу реалізації політики стосовно російсько-українського конфлікту. Бо призначений посадовець, який за це відповідатиме. Добре, що саме Курт Волкер. Думаю, що з ним ми зможемо підтримувати хороший контакт із США. Він не стане на російський бік. Волкер представник інституту Джона Маккейна. Ми знаємо, що він відверто декларує українську позицію і був на Майдані. Тому в ідеологічному чи ідейному плані Курт Воклер – прибічник правильних позицій. Крім того, має досвід контактів з українською стороною. Також він спеціалізується на безпекових питаннях. Він відроджуватиме формат переговорів між Росією і США”, – ось, до прикладу, про це в ефірі Громадського радіо нещодавно заявив  політичний аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва, експерт Володимир Горбач.

Зрозуміло, що від одного тільки Курта Волкера нічого не залежить і він один не принесе мир на українську землю. Але від його позиції може залежати подальша політика США щодо України та Росії.

 Є надії на реанімацію “нормандського формату” за американського посередництва, на нові перемовини, але, знову ж таки, важливим буде їхній результат, а не сам факт того, що в недалекому майбутньому може відбутись ще одна зустріч на рівні Порошенко-Путін-Меркель-Макрон. Поки відомо, що вони готуються до телефонних перемовин у липні.

У Росії призначення Волкера сприйняли неприязно, тамтешня пропагандистська машина через ЗМІ просуває тезу про те, що для них це не та людина, яка може вивести перемовний процес із глухого кута. Щодо офіційних представників російської влади, то вони продовжили стару “пісню”: спецпредставник США має вплинути на українську владу. В російському МЗС чекають, коли Волкер прибуде до Москви для консультацій.

“Розпочинається новий динамічний етап великої політичної гри. Як не парадоксально, між тим, новий етап починається за старими правилами…  Цей етап припадає на не найкращий час для Ангели Меркель, яка наближається до виборів… Франція і Еммануель Макрон на піднесенні. Макрон хоче перемог, звершень. Але з огляду на складні відносини зі США та надскладну ситуацію в ЄС, він здебільшого підтримуватиме Ангелу Меркель… Трохи іронічно, але Дональд Трамп насправді наразі не пропонує нічого іншого, ніж те, що за його ж словами неправильно робив Барак Обама – стримування Росії, де потрібно, і співробітництво з нею ж, де можна і хочеться. Я би не закладався, що ця ситуація залишатиметься незмінною назавжди, але по Україні, його, схоже, наразі надійно загнали в коридор можливостей – санкції проти РФ залишатимуться доти, доки під окупацією буде Донбас і (звучало вже не раз, і це дуже важливо) Крим. Санкції – це, звичайно, зовсім не та політика, яка з позиції Кремля дозволяє говорити про нормалізацію відносин між США і РФ. Боюсь, що у прийнятій Трампом парадигмі ставлення до українсько-російської проблематики немає місця дозволу на надання\продаж Україні озброєнь. Такий крок, безумовно, буде дуже негативно сприйнятий РФ і зведе нанівець усі зусилля по нормалізації відносин… Якісь перспективні зміни можуть бути пов’язані з обережними сигналами США про те, що вони віддані не текстам, а цілям мінських домовленостей. А також сформованій команді, що опікуватиметься війною в Україні – Тіллерсон-Волкер… Варто також спостерігати за тим, як тема нашої корупції і реформ вписуватиметься у контекст війни. Можуть бути і неприємні сюрпризи. Володимир Путін наближається до виборів. Як би впевнено не почував себе тоталітарний володар, він не може дозволити собі в цей час поразку чи будь-що подібне до політичного відступу. Економічний стан РФ зовсім не свідчить про те, що бравурні прогнози щодо розпаду Росії можуть справдитися в перспективі кількох років. Путін стоятиме на своєму. У президента Порошенка поза мінськими домовленостями позиції немає (вони ж бо укладені на виконання Мирного плану Президента Порошенка)… Але рух пішов. І нам потрібно бути дуже уважними, як би там хтось нас без нас та й не поженив. Будемо уважними”, – пише у Facebook голова правління фонду “Майдан закордонних справ” Богдан Яременко.