Геннадій Москаль, перший заступник голови Комітету ВРУ з питань боротьби з оргзлочинністю і корупцією, про параліч політичної волі, ОЗГ та “білі комірці”   

Відоме гасло Помаранчевої революції "Бандитам - тюрми" сьогодні виглядає як анекдот чи якась насмішка, зазначив у розмові з "Поштою" перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, радник міністра МВС Геннадій Москаль. За його словами, це гасло не реалізували через брак та параліч політичної волі. "Потрібна політична воля найвищого керівництва держави, насамперед - Президента України", - наголошує парламентар. 

Брак культури

- Геннадію Геннадійовичу, наскільки сьогодні Україна криміналізована?

- Ще жодна країна у світі не поборола злочинність. На жаль, останнім часом каральна по­літика стала більш ліберальною до злочинців. Ті, кого засуджують умовно або ж карають не позбавленням волі, зазвичай у 60-70% таки потрапляють за ґрати, але вже після скоєння тяж­чих злочинів. За перші місяці 2009-го в Україні через економічну кризу немає сер­йозного росту злочинності. По­за тим, побільшало грабе­жів, розбійних нападів та шахрайств.

Саме під час скрути шахраї дурять народ, як тільки можуть. Загалом в Україні рівень злочинності доволі високий, порівняно з нашими сусідами Польщею, Угорщиною та Словаччиною.

- ...А чому так, на Вашу думку?

- Бо загальний рівень культури громадян є низьким! Після Росії ми на другому місці за пияцтвом. У нас багато побутових убивств. Низьким є й рі­вень правової культури. У державі наркоманія, СНІД, туберкульоз, бідність. Усе це у За­хідній Україні не так помітно, як на сході держави. Цього всього надивився, коли був губернатором Луганщини. Це страшне! Як бачимо, у державі є чимало соціальних причин криміналізації суспільства. Але певен, що з усіх правоохоронних органів міліція зараз є найефективнішою.

Загроза
від "білих комірців"

- Свого часу Вам доручали боротьбу з організованою злочинністю у Закарпатті та Криму. Маєте чималий досвід боротьби з ОЗГ. За Вашою інформацією, скільки сталих ОЗГ діє зараз в Україні?

- Вони залишилися нам у спадок ще від горбачовських часів, кооперативів, наперсточників тощо. Нових сьогодні немає. Але є велика загроза, що під час цієї кризи можуть бути створені нові ОЗГ. Головне - не дати піднятися новим! Адже зазвичай такі групи організовуються під час якоїсь смути у державі. На жаль, не всі групи були ліквідовані. Частина осіб із тих груп стала депутатами, частина "відбілилася" і тепер зустрічається з Президентом та іншими високопосадовцями. Це не їх заслуга, що вони не сидять у тюрмі, а недопрацювання правоохоронних органів. Це ще півбіди, бо нині більшу загрозу для суспільства створюють вже не ці ОЗГ, які колись займалися рекетом, замовними вбивствами, а так звані "білі комірці", у яких ще ті апетити... Тут уже треба, щоби фонд МВС на хабарі був більшим, аніж на утримання всього міністерства! Адже людина, від якої вимагають велику суму хабара, просто не має таких грошей. Їй міліція має дати ці гроші, аби вона їх вручила. Вже вимагають хабарі мільйонами доларів! Кошти треба закладати у бюджеті на оперативно-розшукову діяль­ність, а цього немає.

Сьогодні проблема в іншому. Гроші зі села забирають у район, із району - в область, із області - до Києва. Натомість зараз головні фігуранти коруп­ційних скандалів та справ про хабарництво - це голови сіль­ських рад, землеміри, секретарі сільрад. Йдуть затримання і на районній ланці, а у столиці - тиша і благодать... Тому вніс законопроект "Про Антикорупційне бюро України". Певен, що в Україні таки знайдеться майже чотири сотні чесних цивільних осіб, які б займалися найвищою гілкою влади, починаючи від Секретаріату Президента, Кабміну. Найнижчий їх рівень мав би бути губернатор та голова облради. Усіма решта нехай займаються міліція та СБУ. На жаль, цей законопроект лежить і його не хочуть розглядати у ВРУ.

Чи найвища влада у державі нині зацікавлена, щоб над нею був контроль? Ні! Ба більше, коли вніс законопроект "Про Антикорупційне бюро України", звучали навіть закиди, що це 1937 рік...

- Хто зараз найбільше ласий до хабарів?

- Усі, хто має доступ до ресурсів. Хто не має доступу і підбиває черевики, то може лише взяти собі на гривню більше... Винятків немає, бо у державі створено систему безкарності та вседозволеності. І на це міліції не вистачить. І тут одні каральні методи не допоможуть. Мають бути адміністративні методи. Посадовець мав би оприлюднювати декларацію про доходи і одразу ж про видатки. Колись у прем'єр-міністра Чехії під час придбання будинку не зійшлося 30 тис. доларів - він та його уряд пішли у відставку. А от у нас би сказали: "Ну подумаєш, якихось там 30 тис. доларів не зійшлося". В одному зі своїх законопроектів зазначаю, що за корупційні діяння передбачено зняття з посади і заборона у подальшому й назавжди працювати на державній службі. Зараз за корупцію передбачено адмінпротокол. Згідно із законопроектом, у Кримінальному кодексі заповаджено поняття і статтю "Корупційні діяння".

- Можливо, якби була більшою політична воля Президента, глави уряду та спікера власне щодо покарання корупціонерів та хабарників, а не лише балачки, тоді було б і більше результату у цьому плані?

- На жаль, відоме гасло "Бандитам - тюрми" сьогодні виглядає як анекдот чи якась насмішка. Подолання корупції та хабарництва - це не лише робота правоохоронних органів. Міністр може подолати корупцію у себе в міністерстві - він не може перемогти її у державі. Дійсно, має бути політична воля найвищого керівництва держави. Насамперед Президента України.

Гасло, параліч
та розчарування

- Як гадаєте, чому в державі так і не зреалізували гасло "Бандитам - тюрми"?

- Брак та параліч політичної волі! Що заважало? У 2005 р., коли я став заступником мі­ністра МВС, нікого, хто мав си­діти у тюрмі, не було у державі. Але всі вони повернулися з доброї волі Банкової, а не від того, що правоохоронні органи не хотіли працювати. Сам Секретаріат Президента почав посилати літаки за деякими особами, хто перебував за межами держави. Гарантував їм безпеку, привіз їх назад. Цілувалися, обнімалися... Тоді всі співробітники МВС подивилися й сказали: "Та йолки-палки, для чого ми це робимо?! Для того, щоб хтось від того мав зиск та дивіденди (полі­тичні чи фінансові)?"

- ... Виходить, що розчарувалися й самі правоохоронці?

- Так! Вважаю, що згадане гасло використали, а людей, які на це клюнули, обдурили... Виявляється, з бандитами можна мило співіснувати. Завжди, де працював начальником обласного управління міліції (у Чернівецький та Закарпатській областях, Криму та на Дніпропетровщині), першу умову, яку ставив перед співробітниками, - бандити і міліція повинні перебувати у постійному антагонізмі. Мирного співіснування не може бути! Хто ж хоче мирно співіснувати, нехай збирає речі з міліції і йде у банду. І тоді був результат! А якщо нині держава і бандити мирно співіснують, і вже нині й не зрозумієш, де державний діяч, а де бандит, тоді про що може йти мова?!

- Наскільки це все тісно переплетено?

- Міжнародні агенції, які відстежують рівень корупції у світі, Україну вже дотягнули до Нігерії. Ще трохи й дійдемо до Сомалі й Судану. Але ж ми маємо всі інституції влади - ВРУ, уряд, Президента, Верховний суд!

Розстріли по-львівськи

- На Львівщині сталося чимало резонансних убивств, серед яких і розстріл екс-губернатора Львівщини Степана Сенчука. Чи можна вважати, що ці вбивства досі не роз­криті, бо влада і кримінал пов'язані? Можливо, їх невигідно розкривати?

- Я аналогічне запитував усіх, хто працював у Львові. Скіль­ки у Львові стріляли, починаючи з початку 90-х рр., жодне замовне вбивство так і не було розкрито! Убивали або злочинного авторитета, або ж бізнесмена. І так щороку стріляють! Колись покійний міністр МВС Юрій Кравченко, якого також усе це дратувало, мав ідею запровадити посаду заступника міністра у Львові і підпорядкувати йому західні області. У той час працював начальником обласної  міліції Закарпаття, де мало не щодня стріляли та щось висаджували у повітря, але з'явилися проблеми у Криму, і мене перевели туди. Коли приїздив до Львова як заступник міністра МВС, то у мене з місцевими правоохоронцями розмова була як глухого з німим. Вони лише голови опускали. Тоді їх запитував: що їм не дає піднятися з окопів і йти вперед?!

- ...А Ви самі маєте відпо­відь на це запитання?

- Якийсь тваринний страх чи що... Казав їм навіть, що, можливо, їм треба якогось по­літкомісара, який би повів їх... Вже й стільки керівників змінено, але... Якби це стріляли по всій Західній Україні, але на Тернопільщині, Івано-Франківщині, Чернівеччині, Волині, Закарпатті не стріляють. А на Львівщині все переплелося! При цьому стріляють одні й ті ж, лише замовники інші. Тим паче, почерки однакові. Треба подякувати бандитам, що вони самі себе вистріляли, бо якби усі вони залишилися, не знаю, що б тоді було на Львівщині! Це було б Чикаго зразка 30-х!
І тобі б довелося вводити внут­рішні війська чи комендантську годину.

- Так усе ж, чи можливо розкрити вбивство Сенчука?

- Нерозкритих убивств не може бути. Тим паче, такого рівня. Я не маю права втручатися у кримінальні справи, в оперативно-розшукову діяль­ність. Моє завдання - законодавчо забезпечити основною зброєю правоохоронні органи - законами, які б могли їм допомагати. Їх основна зброя не пістолет, а закони. Нині мі­ліціонер озброєний законами на 60%. А в деяких проблемах є прогалини. Хто колись міг подумати, що у 2008 - 2009 рр. почнеться проблема з банками. Думали, що банки грабують лише десь там на заході, що це художній задум кіносценаристів. Пограбування банків уже перетворилися як на крадіжки мобільних! Ми не готові і не треновані до таких викликів.

"Справа Зварича"

- У всіх на слуху гучна "справа Зварича". Які перспективи цієї кримінальної справи?

- Це зведення рахунку між панами. Це не є боротьба з корупцією у судовій гілці влади. Слабо вірю у перспективу цієї справи. А ось широко розрекламована СБУ кримінальна справа проти екс-міністра транспорту Рудьковського - де її закінчення? З великої хмари в Україні вже не падає дощ, навіть крапля! Зварич потрапив, як то кажуть, "під роздачу" панам. Якби це була кампанія щодо початку очищення суддівського корпусу від хабарників та корупціонерів, то вона б відбувалася по всій Україні. Потрібна політична воля.

Кадрове ядро

- Кадрове ядро міліції є болючим питанням. Хтось вважає, що воно зламане, інші твердять, що ні. А Ви особисто як гадаєте?

- Так, це болюче питання, бо кадрове ядро таки зламане. Беремо дітей із навчальних закладів, яких маємо забагато (тоді як у СРСР було 5 чи 6 таких ВНЗ). Нам не потрібно стільки ВНЗ! У часи СРСР була чітка система укомплектування правоохоронних орга­нів. Щоб потрапити до міліції, юнак обов'язково мав відслужити в армії, мати відмінну фізичну форму. Певен, що варто запровадити випробувальний термін для роботи у міліції. Так, у США всі починають із патрульно-постової служби, а потім керівник дивиться, до чого ж у підлеглого полі­цейського хист. Колись навіть і сини великих керівників йшли працювати у рай­відділ міліції, де займалися розкриттям крадіжок велосипедів, картоплі з підвалів. А нині мало не всі одразу хочуть працювати у мі­ністерстві, УБОЗі чи в Управ­лінні боротьби з незаконним обі­гом наркотиків.