Поговорити “по-нормандськи”

фото: АР

Наступна зустріч лідерів країн так званого нормандського формату (Україна, Німеччина, Франція, Росія) пройде у Нью-Йорку у вересні. Це може відбутись як до, так і під час ювілейної 70-ої Генасамблеї ООН, що триватиме від 15 до 22 вересня. Можливо, відбудеться одразу кілька раундів перемовин.

Проєвропейські ЗМІ почали повідомляти одразу після того, як Порошенко, Меркель та Олланд обговорили ситуацію на Донбасі у Берліні 24 серпня без Путіна. Тепер можливість наступної зустрічі підтвердив і глава українського МЗС Павло Клімкін. “Ймовірно будуть зустрічі і на найвищому рівні в нормандському форматі – “четвірки”, тому що без Росії, це виконання мінських домовленостей, на жаль, не працює... Це може бути багатогодинна зустріч на полях Генеральної асамблеї ООН” , – заявив він в ефірі телеканалу “Інтер” 25 серпня.

Але от що дадуть ці нові перемовини? Сумнівів у тому, що мінські домовленості вдасться хоч якось реанімувати, було дуже багато ще від часу підписання “Мінська-2” у лютому. Через майже сім місяців нічого не змінилось.

Учора, 26 серпня, у Мінську мали відбутись перемовини тристоронньої контактної групи, а також чотирьох підгруп. Представник терористів із “ДНР” Денис Пушилін навіть заявив про можливість парафування угоди про відведення озброєння калібром до 100 мм. От тільки навіть у випадку, якщо цей документ буде підписано, це ще не означає, що російські маріонетки його дотримуватимуться. Нині у Донбасі ситуація дуже складна, бойовики гатять із артилерії, яка мала би бути відведеною ще на початку березня. Тому підписання будь-яких нових угод ще не виводить нас із глухого кута.

“Нормандська трійка”

“Мінськ-3” навряд чи зміг би зупинити нинішнє загострення на сході України. Питання війни і миру у Донбасі вирішують ані в Мінську, ані в Донецьку, ані в Луганську, а в Москві… Лідери Франції та Німеччини дали Росії чітко зрозуміти: дипломатична казуїстика Москви їм не подобається. Зрозуміти, що відбувається в голові господаря Кремля, схоже, останнім часом не в змозі навіть його найближче оточення. Але очевидно, що стан “ні війни, ні миру” у Донбасі йому вигідний. Зона нестабільності в Україні дозволяє Кремлю вирішувати дуже багато своїх геополітичних і геостратегічних завдань… Звичайно, у “нормандській трійці” чудово розуміють: без активної участі Путіна мирного врегулювання ситуації у Донбасі не буде. Питання, очевидно, лише в тому, у якому статусі має брати участь у переговорах президент Росії – як нейтральний спостерігач, який претендує на роль миротворця, або ж, усе-таки, у ролі одного з учасників конфлікту. Відповідь на це питання ми, схоже, отримаємо після зустрічі Олланда, Меркель і Порошенка в Берліні”, – таку думку українського журналіста Сергія Руденка передає Deutsche Welle.

Цей коментар з’явився на сайті DW за два дні до зустрічі Порошенка, Меркель і Олланда у Берліні. Сергій Руденко назвав зустріч без Путіна “дипломатичним ляпасом” господарю Кремля.

Так що ж відбулось 24 серпня у Берліні? З Путіним таки поговорили, але тільки по телефону. Після зустрічі Порошенко, Меркель та Олланд заявили, що альтернативи мінським домовленостям немає і вони мають бути виконані у повному обсязі. Але для нас найважливіше, що Захід вчергове продемонстрував свою підтримку Україні.

“Україна неухильно виконує взяті на себе зобов’язання і щодо режиму припинення вогню, і щодо співпраці з ОБСЄ, і щодо відведення важкої техніки, і щодо виконання гуманітарних питань, включаючи те, що за моїм дорученням до кінця місяця будуть створені три гуманітарно-логістичні центри, які значно полегшать життя українців на окупованих територіях. Буде забезпечена діяльність гуманітарних місій… Ми чітко декларуємо, що на сьогоднішній день, на жаль, саме Російська Федерація і підтримувані нею бойовики становлять єдину загрозу для відновлення миру і стабільності в регіоні”, – сказав Порошенко.

Без криків “зрада”

У Берліні також обговорювалась конституційна реформа в Україні, початок вітають європейські партнери і загалом реформи в нашій країні. І відсутність Путіна при цьому може свідчити про те, що західні партнери таки більше прислухатимуться до Києва, аніж протискуватимуть вимоги Москви. Інше питання в тому, що Захід або ще не розуміє, або ще не хоче розуміти, що питання припинення вогню і політичного врегулювання аж ніяк не можна розглядати безрозривно. Мінські угоди в повному обсязі виконати не вдасться, тому змушування України йти на односторонні поступки в частині конституційної реформи і виборів на нині окупованих територіях – це шлях у нікуди.

Деякі експерти зазначають, що зустріч у Берліні була дуже вчасною і дала змогу Порошенкові пояснити ситуацію Меркель та Олланду.

“31 серпня у ВР – черговий етап розгляду змін до Конституції щодо децентралізації. Так-от нашим західним партнерам, які так активно особисто підтримували цей конституційний процес, не зайве почути, що настав час сильніше вплинути на оскаженілого господаря Кремля і таки змусити перед тим, як щось самому говорити про мінські угоди чи вибори на окупованих територіях, припинити обстріли, а потім і повиводити з України своїх орків. Інакше, ну, як би це сказати дипломатичною мовою, українським політикам у перспективі буде дуже-дуже-дуже важко виконувати кожну букву мінських угод на тлі систематичних порушень з боку РФ”, – написав на своїй сторінці у Facebook політолог, директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран.

Найважливішим питанням залишається припинення військового конфлікту

Оцінювати нещодавну берлінську зустріч трьох лідерів можна по-різному. З одного боку, це своєрідне попередження Путіну, але з іншого, питання українських поступок задля політичного врегулювання ситуації з порядку денного не зникло. І повторення мантри про безальтернативність мінських угод не дає відповіді на питання, чи готові наші західні лідери до належної реакції у випадку продовження Кремлем ескалації конфлікту. Раніше було багато розмов про нові санкції, про відключення Росії від міжнародної міжбанківської системи SWIFT…

В нинішній ситуації можна багато критикувати українську владу, кричати про “зраду”, але треба бути свідомими того, що втрата нині підтримки Заходу залишить нас із ворогом один на один. Ескалація конфлікту вигідна Путіну, бо таким чином він намагається усіх залякати і отримати більше козирів для майбутніх перемовин.

Поки що маємо те, що зміни формату мирних перемовин не буде, “нормандська четвірка” не перетвориться на “трійку”, бо без Путіна домовлятись про вирішення конфлікту на Донбасі сенсу немає, і це усі розуміють. Так само не буде розширення “нормандського формату”.

“Про берлінську зустріч Меркель – Олланд – Порошенко можна сказати лише те, що вони вирішили поки що нічого не міняти… Очевидно, подумали, що негативний тренд для РФ (нафта, рубль, біржі) і так послаблюватиме переговорну позицію Путіна. А я з кожною такою зустріччю все більше переконуюся, що так званий мінський процес – це лише імітація переговорів, публічна ширма, за якою усі учасники процесу ведуть свою складну й різнопланову стратегічну гру. Тому, на мою думку, й немає підстав панікувати, кричати “алярм!”, “нас зливають”, “зрада” і тому подібне…Спочатку треба усвідомити, що ми не володіємо усією повнотою інформації про те, хто з ким і для чого веде справжні закулісні переговори. І хто насправді там головний переговірник… Ми зараз у тій ситуації, коли відсутність поганих новин уже сама по собі є доброю новиною”, – таку думку в ефірі каналу “112” висловив політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач.

Володимир Фесенко, директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента”

– Не буде зміни формату перемовин. Це лише міфи, інформаційні качки, які розповсюджують про зміну формату. Загалом треба зрозуміти, що зміна формату нічого не дасть. Інші твердження – це ілюзія. Треба долучити США до перемовин? США беруть більш активну участь у перемовинах, ніж, до прикладу, Франція. Просто Америка поза “форматом”, вони обговорюють ситуацію і з Росією, і з Україною, і з європейцями. Так що справа не у форматі. Зустріч у Берліні була попередженням Путіну. Передусім це продемонструвало, що для Німеччини і Франції ближча позиція України. Особливо це проявилось у дискусіях щодо конституційних змін. Меркель сказала, що “у нас є розбіжності із Росією”. Це показова фраза: “у нас є”. Не в України з Росією. Скоріше Франція і Німеччина поділяють позицію України, аніж Росії. Кремль дуже жорстко критикує ті конституційні зміни, які в нас мають відбутись. І між іншим, це спростовує критику тих, хто вважає конституційні зміни “зрадою” і що це на користь Росії. Загалом, думаю, зустріч у Берліні була спробою скоординувати дії з Україною, поставити діагноз ситуації і вирішити, як далі діяти із мінськими домовленостями та недопущенням ескалації на сході нашої країни. Але це не означає відмову від “нормандського формату”. Навпаки, досягнуто домовленості, що, скоріш за все у Нью-Йорку, під час Генасамблеї ООН відбудеться зустріч із Путіним. На превеликий жаль, подобається нам чи ні, без перемовин із Путіним ми не зможемо вийти на той чи інший варіант миру. Бо Росія воює. Водночас не чекаю ніяких проривів у перемовинах ні зараз, ні в Нью-Йорку. Нині головною метою є не допустити ескалації конфлікту на сході. Ніяких проривів не буде, бо ситуація насправді тупикова. Треба, щоб це зрозуміли західні партнери. Думаю, що врешті-решт доведеться вийти на розуміння того, що мінські домовленості можна реалізувати лише в обмеженому форматі. Тобто лише поступове припинення військових дій. Ніякого політичного врегулювання, компромісу із сепаратистами, на мій погляд, не може бути, це нереально. До цього треба дійти і це питання часу. Повторюсь, що в Нью-Йорку не очікую ніякого прориву, але будуть спроби зрозуміти як рухатись далі.

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти