Підступи до Маріуполя вже довгий час залишаються однією з найгарячіших точок АТО. Повідомлення про пекельні обстріли селища Широкине, стратегічної висоти під Маріуполем,  отримуємо щодня. Ворог не припиняє там гатити з артилерії, яку, до речі, мали б відвести від лінії зіткнення.

Поза тим, уже кілька місяців обговорюють тему демілітаризації Широкиного як перший крок до справжнього перемир’я і припинення вогню та в інших напрямках. На початку квітня  з такою ініціативою виступили в ОБСЄ, також це запропонувала українська сторона на засіданні контакт­ної групи в Мінську. Після цього вже навіть з’являлися повідомлення про те, що про перемир’я в Широкиному справді вдалося домовитись із кремлівськими маріонетками, називали конкретні дні і години, коли вогонь мали припинити. Але навіть до цих озвучених дат усі домовленості сходили на пси і ворог гатив по Широкиному зі всього, що мав.

Тему демілітаризації Широкиного мали сьогодні підіймати в Мінську на засіданні робочої підгрупи з питань безпеки, однієї з чотирьох, які утворили в рамках тристоронньої контакт­ної групи (Україна, Росія, ОБСЄ). До цього закликали і глави МЗС “нормандської четвірки” (Україна, Росія, Німеччина, Франція) після своєї останньої зустрічі в Парижі. Але засідання цієї підгрупи не відбудеться, бо російська сторона не готова. Про це повідомив представник України в підгрупі  – екс-прем’єр Євген Марчук. 

І от учора зранку на одному з сепаратиських сайтів зявилася заява одного з самопроголошених ватажків так званої ДНР Дениса про те, що вони таки оголошують Широкине демілатиризованою зоною, при цьому в односторонньому порядку. Пушилін назвав це “актом доброї волі”, мовляв, “ДНРівці” відводять свою техніку з цього селища і не стрілятимуть “навіть у відповідь”. Останнє, як і решта слів Пушиліна, є вершиною цинізму. Це провокація? Так! Не забув Пушилін укотре пожалітися, що не “ДНР”, а Україна постійно порушує мінські домовленості.

“На цю хвилину в Широкиному бої. Сьогодні до нас дійшла пречудова новина – виявляється, учора “ДНР” проголосила Широкине демілітаризованою зоною. Тобто вчора цілий день, сьогодні вночі та вранці нам у Широкиному і Бердянському лише здавалося, що падають 120-ті міни і працюють “Гради”. Очевидно, це “здавалось” і пораненому вчора там же бійцеві ЗСУ. Вражає цинізм ворожої сторони, яка, збільшуючи обстріли і нарощуючи калібр, говорить про демілітаризацію. Незрозумілою залишається і позиція ОБСЄ щодо маніпуляційних заяв бойовиків”, – так прес-служба полку “Азов” процитувала свого комбата, нардепа Андрія Білецького. Це повідомлення на сторінках “Азову” в соцмережах з’явилося 1 липня близько 14.00. 

При цьому раніше було відомо про ранкову ворожу атаку на Широкине, а українське командування сектору “М” лише впродовж однієї години тричі віддавало наказ не відкривати вогню у відповідь. “На Маріупольському напрямку, попри брехливі заяви ватажків бандформування “ДНР“, тривають збройні провокації проти сил АТО в Широкиному”, – заявив 1 липня речник Адміністрації Президента з питань АТО Андрій Лисенко.

Тож ми вкотре переконуємось у тому, що не можна вірити жодним заявам кремлівських маріонеток. При цьому треба зрозуміти, для чого були ці повідомлення про Широкине. Фактично “ДНРівці” намагаються взяти першість у тому питанні, яке запропонувала сама Україна, і для того, щоб, як завжди, не дотримуючись жодних домовленостей, звинувачувати в порушеннях Київ.

Тема демілітаризації Широкиного взагалі є складною і насправді не дуже вигідною для нашої держави. У вже згаданому полку “Азов” нагадували, що Широкине – брама до Маріуполя. Ще у травні жителі міста вийшли на мітинг проти демілітаризації Широкиного. “На території Широкиного розташована стратегічна висота, яку захисники Маріуполя відбили в агресора і на якій бойовики не повинні перебувати, згідно з мінськими угодами. 

Раніше з цієї вогневої точки неодноразово вели артилерійський обстріл нашого міста. Саме з позицій на лінії Широкине – Комінтернове терористи “ДНР” атакували житловий мікрорайон “Східний” 24 січня.  У результаті згаданого теракту 31 особу вбили і понад 120 отримали поранення. Вважаємо, що залишити Широкине сьогодні означає поставити під удар півмільйонний український Маріуполь. Залишати село під контролем ОБСЄ також нерозумно, тому що, не володіючи засобами збройного захисту, європейські спостерігачі не зможуть чинити жодного опору агресорові”, – йшлось у зверненні громадянського об’єднання “Оборона Маріуполя” до Президента, секретаря РНБО, міністра оборони і начальника Генштабу.

Туту треба зазначити, що, за даними ОБСЄ, у квітні в Широкиному ще залишалось від 30 до 40 жителів, а вже у червні всі вони покинули селище. Тому знову ж таки нині говоримо не так про збереження населеного пункту, як насправді виключно про стратегічну висоту.

Своєю чергою в РНБО заявляли: навіть якщо вдасться домовитися про демілітаризацію Широкиного, українська армія піде звідти тільки після того, як там на постійні основі діятиме пункт ОБСЄ, а саме селище візьме під контроль українська міліція. Бойовиків там узагалі не може бути. 

Що ж, цю тему підніматимуть ще неодноразово, але всі небезпеки потрібно було розуміти вже давно. Також треба розуміти, що питання демілітаризації Широкиного залежатиме від того, чи підпишуть угоду про відведення від лінії зіткнення в Донбасі озброєння калібром навіть менше 100 мм.

“Україна передала російській стороні дві пропозиції, розроблені Генеральним штабом, щодо створення зони безпеки в районі Широкиного і щодо відведення важких озброєнь калібром менше 100 міліметрів для артилерії, 85 міліметрів для мінометів і всіх типів танків. 

Обидві сторони повинні відвести відповідне озброєння на відстань 15 кілометрів. Україна відводить від нинішньої лінії зіткнення, а підконтрольні Росії бойовики – від лінії, визначеної мінськими угодами в лютому цього року. Де-факто треба створити 30-кілометрову зону розведення. Але по всій лінії зіткнення, окрім Широкиного, яке стоїть на шляху до Маріуполя, є ще низка дуже критичних гарячих точок”, – розповів Євген Марчук, передає УНІАН.

Документ начебто можуть підписати 7 липня на рівні тристоронньої контактної групи, але для цього до 26 червня Росія мусила відповісти. Цього не сталося, тож Марчук прогнозує, що угоди не буде. 

Для провалу таких нових домовленостей є дуже багато передумов, але все ж таки треба дочекатися 7 липня та подивитися, які ще сюрпризи нам підготували кремлівські маріонетки. Та й навіть за умови, якщо угоду підпишуть, це ще не означатиме, що ворог її виконуватиме. Поки й надалі  тупцюємо на місці.