Лесь Танюк, депутат фракції "Наша Україна", колишній член Народного руху України, про події у партії

Конфлікт у Народному русі України фактично позбавив український політикум чи не останньої ідеологічної партії. До того ж політичного старожила, який стояв біля витоків незалежності України і приклався до цього чи не найбільше з усіх тодішніх політичних утворень. Сьогодні НРУ "очистився" від своїх творців, корифеїв, побратимів покійного В'ячеслава Чорновола. Про ці процеси у партії "Пошта" розмовляла з одним із засновників НРУ, товаришем В'ячеслава Чорновола, а сьогодні колишнім членом НРУ Лесем Танюком. Під час останнього з'їзду НРУ він та вдова Чорновола Атена Пашко добровільно вийшли з партії.

- Лесю Степановичу, які все-таки мотиви Вашого виходу з НРУ?

- Про мотиви я все сказав у своїй заяві. У цій заяві я написав, що організації, якими я керую, - "Меморіал" імені Василя Стуса і Національна спілка театральних діячів - не уповноважували мене на участь у бізнес-проектах Тарасюка, всупереч статуту Руху, примкнути до БЮТу. Я розглядаю цю ситуацію, як антиукраїнську, як посилення критики Президента з боку ке­рів­ництва НРУ, участь у всіх проектах БЮТу. До прикладу, сьогодні посаду голови  Державного комітету архівів посідає комуністка Ольга Гінзбург. Це зробив уряд. Я, як "меморіалець", не можу цього допустити, бо ми наполягали на її звільненні. Вона забороняла вільний доступ до документів тоталітарного часу.

Та й, зрештою, партія за останні два роки, під час керівництва Тарасюка, пішла униз - у сенсі, що її рейтинги низькі навіть у національно-патріотичної еліти. Вона не має жодного впливу у парламенті. Боротьба за ті два-три місці ціною здачі національних позицій Руху для мене не прийнятна. Сьогодні Борис Іванович каже, що ніякої критичної ситуації у НРУ нема, що все це вигадка. Це знову чергова фальсифікація всіх документів, які приймали на минулому і цьогорічному з'їздах. Була орієнтація на БЮТ, а не на Президента. Сьогодні усі західні обласні організації, а також Полтавська, Харківська стоять на тому, що у нашому статуті записана підтримка лінії Президента за українську національну ідею. Зрозуміло, що я на з'їзді сказав, що далі   дотримуюся цієї позиції. А сьогодні перемогла протилежна позиція, коли Рух стає заручником ідей бізнесового олігархічного клану. Це для мене не прийнятно, і тому виходжу з НРУ, як його засновник. Тим більше, що це було образою честі і гідності мого побратима ще з 60-х років В'ячеслава Чорновола. Особливо, коли стало відомо, що він став жертвою масштабної змови. Сьогодні обрати позицію підтримки усього цього бедламу, який є у державі, я не можу. Тому і вийшов з партії.

-  А для чого було виходити з партії? Адже три найчисельніші західноукраїнські та ще кілька крайових організацій висловилися проти позиції Бориса Тарасюка. Опираючись на них і обравши "розкольницьку" стратегію, можна було відстояти ідеали партії, закладені В'ячеславом Чорноволом.

- Ми це робили останні два роки. Але Тарасюк застосував бюрократичний радянський принцип - зробив представництво від західних обласних орга­нізацій, де є понад 20 тисяч членів партії, таким, як представництво від східних, не настільки чисельних, організацій. Це тривала розкольницька діяльність Тарасюка. Якщо б місцеві ру­хівці могли зробити те, про що ви кажете, бо вони не залежать від грошового мішка, то голови обласних організацій багато від чого залежать, і вони були змушені згодитися. Серед них теж є порядні люди, вони кажуть, що не поділяють нових ідей, але нічого зробити не можуть. Ми доводили все це Тарасюкові. На першому етапі він виключив з Руху Поживанова і Давимуку за те, що ті пішли з НРУ до БЮТу. На другому етапі його позиція змінилася, і він виключає з Руху тих, хто не пішов до БЮТу. Тобто тут навіть принципу немає - є лише радянська політична до­цільність і торгівля ідеями Ру­ху. Я усе життя стояв на інших принципах і тому брати участь у цьому, не маючи відповідної підтримки голів крайових орга­нізацій, - не міг . Сподіваюся, що у цих людей прокинеться со­вість. Я з ними попрощався і побажав їм побачити світло у кінці тунелю. Сказав, що врешті вони самі переконаються, що їхня логіка є шкідливою для України, і їм буде соромно. Сьогодні вони мають гроші, але не мають честі. Завтра не матимуть ні грошей, ні честі. Для мене моє ім'я дорожче, ніж ці маленькі інтриги. Ваша логіка правильна, але вона не знайшла підтримки упродовж півтора року. Минулого року на з'їзді, коли Тарасюк хотів лік­відувати партію і влитися в єдину таку собі українську КПСС, я виступив і запропонував створити комітет на захист Руху. Такі комітети були створені, але потім необхідність у самоліквідації Руху для Бориса Івановича відпала - його взяли у парламент з кількома людьми.

Сьогодні є новий маневр - один раз він говорить про БЮТ, іншого каже, що ніколи не піде туди. Для мене такі меркантильні інтереси не підходять. Я  хотів, аби політика і мораль були цілісними. Коли такого немає, то треба чекати, поки ця моральна платформа у Русі переможе. Думаю, що рано чи пізно так буде - історія покаже, що Борис Тарасюк - чуже тіло у партії. Він почав цю партію і її корифеїв знищувати, залучати молоді кадри, які є не зовсім національного спрямування. Усіх своїх родичів зробив членами політ­бюро "Молодого Руху". Такі принципи мене не влаштовували, і я про це говорив на з'їздах і проводах. Проводи мене підтримували, але кардинальних рішень з цього приводу не приймали. Тому йти далі у прірву з політично заангажованими не хочу.

- На Ваш погляд, чи буде масовий відтік людей з партії?

- Він уже є у низах, у розколі думок в галицьких організаціях - одні дивляться в один бік, інші, центральні, в другий. Цей розкол вмотивований тим, що Рух стає бізнес-проектом. Звичайно, ті люди, які не отримують від цього грошей у низах, не підтримують цього. Але їхньої думки ніхто не питає. Ми два роки домагаємося дискусії перш ніж зробити якийсь крок. Потрібно обговорити - з ким іти Україні і куди йти. Такої дискусії немає, і тому Борис Тарасюк поспішив зробити ці самовибори не у травні, як мало бути за статутом, а цього місяця. Коли ми з Атеною Пашко вийшли зі зали, за нами вийшла більша частина рухівців. А менша частина делегатів, яка залишилася у залі, обрала більшістю на новий термін Тарасюка. Про що можна говорити? Я їм сказав: "Хлоп­ці, коли Радянський Союз увів війська в Чехословаччину, то на площу вийшли семеро смі­ливців, які не побоялися КДБ, танків і виступили проти всієї системи. А чого ви боїтеся?" Вони мені кажуть, що не поді­ляють принципів Тарасюка, але нічого сказати не можуть. Вони просто втрачають гроші, якісь обіцяні посади і нічого більше. Потупивши очі, вони говорили: "Воно то так, але, знаєте, якось жити треба".

- НРУ був однією з останніх ідеологічних партій в Україні. Перехід Руху на іншу платформу, після того як він став бізнес-проектом, як кажуть ко­лишні вже рухівці, якось вплине на український політикум у цілому?

- Я переконаний, що енергетика української національної ідеї не пропаде, вона до нас повернеться, і ми до неї повернемося. Не можна говорити, що поразка старої команди Руху є поразкою всієї України. Думаю, життя саме покаже людям, що за цим жодної перспективи немає. Треба робити інше об'­єднання, більш масовий рух. Україна зараз потрапила у таку ситуацію, що неодмінно відбудеться вибух у національному плані. Тоді ці люди знайдуть собі застосування. Мені сьогодні телефонують десятки і сотні патріотів і кажуть, що треба щось робити, треба створювати нову партію - партію Чорновола... Над цим варто подумати, бо проблема зараз не у тому, щоб створювати щось нове, а щоб врятувати Україну великим національним єднанням.