Українські політики завжди декларують благі наміри, а в результаті ми чомусь найчастіше стаємо на одні й ті ж граблі. Скільки вже говорилося про виборчу реформу, запровадження відкритих списків, але на ділі виглядає так, що політичні гравці бояться цих змін…
Так було торік напередодні позачергових парламентських виборів, коли нардепи вибирали з кількох законопроектів, у результаті ні про що не домовились, і волевиявлення відбулось за старою змішаною системою. Нині, перед черговими місцевими виборами в Україні, вони, заноситься на те, знову лише імітують намагання змінити виборчі “правила гри”.
До останнього часу єдиним зареєстрованим законопроектом про місцеві вибори був документ від представників “Батьківщини”. “Пошта” вже не раз писала про те, як експерти критикують його і за що. Шансів на ухвалення ініціативи Тимошенко і Ко майже немає.
Першою альтернативою цього законопроекту став документ, який зареєстрував нардеп від “Народного фронту”, колишній міський голова Чернівців Микола Федорук. Він пропонує відкриті списки для місцевих рад із населенням понад 300 тисяч, для обласних та районних рад – багатомандатну “мажоритарку”, скорочення депутатських корпусів і два тури для виборів голів міст із населенням понад 300 тисяч.
Але насправді найбільша боротьба в парламенті точитиметься між двома іншими законопроектами. Цього тижня робоча група, створена спікером Володимиром Гройсманом під керівництвом нардепа від “Блоку Петра Порошенка”, екс-голови Комітету виборців України (КВУ) Олександра Черненка, зареєструвала свій законопроект, на який довго чекала громадськість. Його писали п’ять нардепів та шість відомих експертів.
Одразу після цього свій законопроект зареєстрували ще п’ять нардепів, а найбільше про нього говорить представник Радикальної партії Ігор Попов, який також свого часу очолював КВУ.
“Польська модель” від робочої групи
А тепер про все за порядком. Законопроект робочої групи базується на пропозиціях громадських організацій (Громадянська мережа ОПОРА, КВУ, МГО “Інтерньюз-Україна”, Міжнародна фундація виборчих систем (IFES), “Реанімаційний пакет реформ” та ін.), які кілька місяців проводили обговорення і круглі столи з приводу виборчої реформи в різних куточках України.
Цей законопроект вже називають революційним – при реєстрації у парламенті аж 17 нардепів поставили свої підписи під ним: вісім із “БПП”, сім із “Самопомочі” та два з “Народного фронту”. Першим свій підпис поставив перший віце-спікер ВРУ Андрій Парубій, який фактично також представляє “Народний фронт”, але з огляду на свою посаду в Раді є позафракційним.
Законопроект, зокрема, передбачає:
– Запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками на виборах обласних і міських рад у великих містах з кількістю виборців понад 90 тисяч;
– гендерні квоти (кожен третій або кожна третя у списку – чоловік або жінка);
– запровадження багатомандатної мажоритарної виборчої системи на виборах сільських, селищних, міських рад у малих містах, районних, районних у місті рад. При цьому в кожному окрузі обиратиметься від 2 до 4 депутатів;
– скорочення кількості депутатів місцевих рад (у середньому на 30% від чинного складу);
– прозоре і підзвітне фінансування передвиборчих кампаній (звіти про надходження і використання коштів виборчих фондів як до дня голосування, так і після оприлюднення результатів виборів);
– обмеження політичної реклами з метою здешевлення кампаній та спонукання кандидатів агітувати напряму виборців;
– проведення виборів міських голів у великих містах у два тури. Якщо розрив між кандидатами у першому турі становить не менше 20%, то з метою економії коштів другий тур не проводитиметься.
“Це виборча реформа по-справжньому. Більшість з того, про що ми дискутували останні десять років, що записане в Коаліційній угоді, що нам настійливо рекомендували ОБСЄ, Рада Європи, Венеціанська комісія, знайшло своє відображення на цих 253 сторінках. Але персональні подяки і переможні реляції будуть потім. Коли законопроект стане законом. Зроблена велика робота, але ще більша попереду. Розгляд у комітеті, дискусії в залі, підготовка, сподіваюсь, ні, вірю, до другого читання. І все за стислий до неможливості часовий проміжок”, – написав на своїй сторінці у Facebook після реєстрації законопроекту парламентар Олександр Черненко.
Він не раз, зокрема і в коментарі “Пошті”, говорив, що виборча система, яку він відстоює, подібна до польської.
“Німецька модель” від Попова
Координатор парламентських і виборчих програм ОПОРИ Ольга Айвазовська також закликала демократичні сили у Верховній Раді продемонструвати єдність. Поки що, як і кілька місяців тому, її немає.
“Проект Парубія – Черненка реально класний. Робоча група включила туди купу прогресивних норм. Але, на жаль, в нього заклали міну у вигляді мажоритарної виборчої системи з відповідними ризиками підкупу виборців. Автори пропонують провести вибори за відкритими списками лише в близько 60 місцевих радах (облради і міста з понад 90 тисячами виборців), в інших кількох тисячах рад (без сіл) – багатомандатна “мажоритарка”.
Крім підкупу, існує другий ризик: занадто багато різнотипних виборчих систем в один день на одній дільниці. Комісії та виборці можуть робити помилки частіше, аніж зазвичай. Тож члени робочої групи Ігор Попов і Вадим Денисенко внесли ще один проект з німецькою моделлю відкритих списків – універсально для всіх, крім сільрад. Не пройде наш – підтримаю ідею колег і вноситиму поправки на друге читання. Якщо візьмуть за основу наш – усе найкраще з тексту колег включатимемо так само в поправки на друге читання”, – написав у Facebook представник фракції Радикальної партії Ігор Попов.
Проект Парубія – Черненка реально класний. Робоча група включила туди купу прогресивних норм. Але, на жаль, в нього заклали міну у вигляді мажоритарної виборчої системи з відповідними ризиками підкупу виборців
Він із представником “БПП” Вадимом Денисенком справді був членом робочої групи під керівництвом Олександра Черненка. Але Попов та Денисенко не вказані серед авторів законопроекту, який мав бути узгоджений, а окремо внесли свій. Троє інших авторів цього документа представляють “БПП”, Радикальну партію і “Народний фронт”.
Ігор Попов вже неодноразово заявляв, що в Раді обиратимуть між польською та німецькою моделями місцевих виборів. Але в нинішній ситуації варто звернути увагу на інше: не так давно Ольга Айвазовська публічно зверталась до спікера Володимира Гройсмана, наголошуючи на тому, що в “окремих кабінетах” Адміністрації Президента підготували інший законопроект, який підмінює саме поняття “відкриті списки”. А найважливіше те, що про його підготовку громадськість нічого не знала.
Це начебто був проект представника Президента в парламенті Руслана Князевича. Але тепер ним виявився документ, який зареєстрував Ігор Попов. В цьому законопроекті пропонується зберегти чисту “мажоритарку” для сільських та селищних рад, а на всіх вищих рівнях провести вибори за пропорційною виборчою системою в багатомандатному виборчому окрузі з висуванням кандидата від партії в кожному з територіальних округів, на які поділяється відповідний багатомандатний округ. Хоч автори зазначають, що в територіальних округах має бути не більше двох кандидатів від партії, виглядає, що законопроект писали для того, аби на одному такому окрузі був один кандидат.
 |
зображення: oporaua.org |
Тому це не зовсім відкриті списки, а радше прихована “мажоритарка”. “Проект за підписом Попова непоганий. Він легший у реалізації, це крок вперед у порівнянні зі старим законом. Але це важко назвати повноцінними відкритими списками. За “проектом Попова”, виборець не може обирати між представниками однієї партії. Я б не прив’язував “проект Попова” до Адміністрації Президента. Його писали в комітеті Ради”, – каже Олександр Черненко, повідомляє BBC-Україна.
Крім того, в цьому законопроекті передбачені вибори голів міст у два тури, де кількість виборців становить понад 90 тисяч, і скорочення кількості депутатів у радах. А ще можливість балотуватись блокам партій. У законопроекті Черненка останнього немає, але він заявив, що це питання до дискусії.
Нагадаємо: спікер Володимир Гройсман про блоки згадував, як і про те, що деякі законопроекти можуть бути об’єднані в один. Якщо так буде насправді, то ще питання, який із законопроектів візьмуть за основу і як в результаті дискусій та правок він зміниться.
Не втратити шанс
Такі зміни, як вибори в два тури голів великих міст та скорочення депутатських корпусів на місцях, містяться в різних проектах. І це, безперечно, суспільство сприйме як позитив. Проте “відкриті списки” можуть залишитись тільки назвою. Це небезпека і для майбутніх змін закону про парламентські вибори!
Часу майже немає – наприкінці літа повинна розпочатись місцева виборча кампанія, тому закон треба ухвалити до закінчення нинішньої сесії ВРУ, тобто до липня.
І те, що нардепи під куполом Ради нині, можна сказати, бавляться із законопроектами, викликає велике занепокоєння. Коаліція повинна була внести єдиний узгоджений закон (його писали разом із експертами), але з’явились інші законопроекти (також від представників коаліції). Ніхто не забороняє депутатові проявляти законотворчу ініціативу, однак у таких важливих питаннях повинна бути дисципліна.
Часу майже немає – наприкінці літа повинна розпочатись місцева виборча кампанія, тому закон треба ухвалити до закінчення нинішньої сесії ВРУ, тобто до липня
Важко сказати, яка небезпека гірша: імітація відкритих списків чи гра задля збереження старого закону. А відповідь на питання, чому такою важливою є зміна правил проведення місцевих виборів, проста: насамперед тому, що чинна виборча система себе дискредитувала, закриті списки й одномандатна “мажоритарка” стали символами внутрішньопартійної корупції, підкупу виборців та інших масштабних фальсифікацій.
Український виборець, якщо вже партія запропонувала йому свій список, має право на власний розсуд проголосувати за найдостойніших у ньому, а не просто затвердити підсумки партійного з’їду, коли у верхній, так званій прохідній, частині списку “ховаються” наближені до вождя люди (на місцевому рівні – до керівника місцевого осередку партії).
Чесні вибори європейського зразка повинні стати основою оновлення місцевої влади. В іншому випадку, навіщо говорити про місцеві вибори як про продовження зміни системи після Майдану?