Вже навіть такий небачений успіх означав, що Порошенко безперечно залишить слід в українській історії. Та до торішньої осені, коли відбувалися позачергові парламентські вибори, рейтинги Президента знизилися, що й позначилось на результатах його партії. Тепер рейтинги політиків оприлюднюють вкрай рідко, адже вони впали у всіх. При цьому ще на початку весни соціологи повідомляли, що, незважаючи на те, що українці більше не підтримують дій Президента Порошенка, аніж підтримують, він  зі скромнішими від торішніх показниками все-таки залишався найбільш рейтинговим українським політиком. 

Одразу ж після обрання Порошенка у ЗМІ навіть нарекли Петром Першим, до цього президентами в нас були тільки Леоніди та Віктори (а ще по батькові Олексійович). Але впродовж року в голови держави з’явилося інше прізвисько – Миротворець. Саме війна (хоч і неоголошена) та всі ті виклики, які вона поставила перед нами, стали лейтмотивом першого року президентства Петра Порошенка.

Свій мирний план він намагався реалізувати з перших днів на цьому посту. Зрештою, цей план, але із пунктами, які протягнув Путін, зафіксований у мінських домовленостях. Так, вони не виконуються, але навряд чи це провина саме Порошенка.

В нинішній ситуації небезпечними виглядають ігри з конституційною реформою, яка прописана в цих домовленостях. На які поступки в підсумку піде Президент, побачимо в майбутньому. І чи піде взагалі, адже новий наступ російських військ цього літа, про ймовірність якого нещодавно заявляв сам Порошенко, змусить усіх нас думати не про те, якими поганими є мінські домовленості, а про те, як знову відбити ворога.

Але ніхто не забуде, як Порошенко одразу ж пообіцяв завершити АТО за кілька днів, зарплатню українським військовим по тисячі гривень на день… Тут проблема не в тому, що з огляду на реальні обставини в Україні неможливо було реалізувати ті обіцянки, а тому, що політик такого рангу не повинен займатись популізмом і розкидатися такими словами.

“Системної роботи не було. Навпаки, Порошенко кидався з однієї крайності в іншу. Взагалі хаотичність залишається невід’ємною рисою його зовнішньополітичної діяльності. Яскравий приклад – ідея із введенням миротворців у Донбас, яка спочатку просто відкидалася Адміністрацією Президента, а потім стала ключовою в заявах. Тим часом варіант заморожування цього конфлікту стає все більш явним”, – таку думку висловлює голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук, інформує “Апостроф”.

Однак нині більшість політиків та експертів, оцінюючи результати роботи гаранта, нагадують, що в таких важких умовах не перебував жоден український президент. 

“Варто сказати, що ніхто з колишніх президентів не стикався з такими проблемами і обставинами. В умовах побудови нової України ми опинилася в центрі уваги, відповідно виникли завищені вимоги й очікування. У зовнішній політиці Україна зробила суттєві кроки вперед. Позитивним аспектом є те, що почалося відновлення збройних сил. Але воно ще триватиме довго. В цілому рано говорити про те, що передвиборча програма виконана, але й минуло не п’ять років. За рік зроблене все можливе”, – зазначає політичний експерт Євген Магда, повідомляє “Слово і Діло”.

Тому загалом перший рік президентства Порошенка можна оцінювати як зі знаком плюс, так і зі знаком мінус, тільки їх потрібно розставляти окремо у кожній сфері. 

Позитивом експерти називають здебільшого те, що в Україні перемогла партія миру, а не партія війни, те, що Порошенко зумів зрівнятися із західними лідерами, те, що Україна йде євроінтеграційним шляхом, те, що нинішній Президент на відміну від попередників намагається дослухатись до громадськості, те, що реформи в країні були запущені. 

Натомість негативом є те, що реформи ці відбуваються надто повільно, ще не продумані кадрові призначення, спостерігається відсутність великого кадрового потенціалу в команді Президента і, звичайно, невиконання окремих обіцянок, на яких він сам наголошував. Можна багато говорити про промахи будь-якого політика, але коли людина йде у президенти і публічно обіцяє продати свій бізнес у випадку перемоги, то це питання вже принципове. І скільки б Порошенко не говорив про те, що начебто немає покупців на його “Roshen”, тут питання не в покупцях, а у свідомому завищені ціни.

Політичне майбутнє Петра Порошенка залежить від нього самого. Експерти вже навіть окреслили основні виклики, які постануть перед ним у майбутньому. “В перший рік президентства Порошенка головною проб­лемою була війна, в другий рік буде економічна проб­лема, а третьою проблемою буде людина зі зброєю, яка повертається з фронту”, – зауважив директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко під час учорашньої прес-конференції, присвяченої річниці після виборів президента, повідом­ляє УНІАН.

Президент обіцяв, що Україна загалом і влада зокрема житимуть по-новому. Поки що ми бачимо не зовсім це… Залишається констатувати: як Петро Порошенко не мав часу на розкачку минулого року, так само не матиме в наступні роки своєї каденції. Адже, незважаючи на те, що Україна повернулась до парламентсько-президентської форми правління, він зумів зосереди­ти в своїх руках чимало повноважень. У час війни, економічної кризи саме він повинен відчувати найбільшу відповідальність перед людьми, які його обрали.

– Якщо говорити про позитиви від президентства Петра Порошенка, то я б назвав такі сфери, як дипломатія і зовнішня політика. Президент виглядає впевнено, видно, що він бореться за Україну, сприймається як рівня західним партнерам. В такій взаємодії важко уявити на його місці когось іншого з наших політиків. 

Також важливим є акцент Президента на армії: він постійно тримає руку на пульсі, звертає увагу на наших бійців, нагороджує їх. Тобто всіляко демонструє, що арміє є стрижнем держави. Це те, що Україні було потрібно давним-давно. Якби було таке ставлення до армії раніше, не було б війни. 

Також варто зазначити відновлення руху країни до Європи. А ще важливо, що зараз відбувається зближення суспільства і держави: як тільки виникає якесь суспільне невдоволення, Порошенко реагує дуже швидко. Ми бачимо, що звільняються чиновники, про яких з’являється негативна інформація. Згадайте, як за Януковича чиновник украв, до прикладу, на сумновідомих “вежах Бойка” величезні кошти. Всі знали, скільки і куди пішло грошей, але його роками не звільняли. А зараз щойно чиновник потрапляє під увагу суспільства, настає дуже велика ймовірність, що він буде звільнений. Ці процеси відбуваються значно швидше. Повторюю: тепер є зв’язок між владою і суспільством.

Крім того, спостерігаються певні успіхи в боротьбі з корупцією. Нині це вже видно і з поведінки ДАІ, і з того, що бізнес, у принципі, можна провадити без хабарів. Це унікальна річ для нас. Звичайно, ми бачимо, що деякі люди голосно заявляють про корупцію, але при цьому самі дають хабарі. Але в багатьох сферах бізнес дійсно можливо технічно провадити без цього. І це бізнесмени повинні добре засвоїти. Якщо хтось у них щось вимагає чи тисне на них, треба скаржитись у СБУ, інші органи. Є дуже велика ймовірність, що хабарника покарають. 

Відбувається певна дерегуляція економіки. Поки що повільно, а проте вже розпочалась. Якщо роками в цій сфері нічого не робили, то зараз навіть невеликі кроки виглядають успіхом. 

Щодо негативу, то мені насамперед здається, що реформи мають відбуватися скрізь та одночасно. У нас реформи часто не надто радикальні. Люди хочуть радикальніших дій. Це ж стосується кримінального переслідування попередньої влади, на якій тавро ніде ставити, а її представників часто випускають під заставу. Люди не бачать реалізації принципу справедливості, невідворотності покарання. Можливо, це питання до Порошенка не тільки як до Президента, а й як до гаранта Конституції. 

Дуже повільно просувається реформа судової системи. Звичайно, зараз вже немає таких яскравих випадків суддівського свавілля, але багато людей залишились у кріслах і з радістю виносили б такі ж вироки, як колись, якщо мали б можливість. 

Водночас кадрова політика Президента не завжди задовольняє суспільство. Іноді вона дивна, двозначна. Порошенко любить призначати людей, які є його знайомими, тих, кому він довіряє. В принципі, це зрозуміло, але коли людина потрапляє на посаду, на якій їй треба робити тисячі або й десятки тисяч призначень, то знайомих просто не вистачає. Тоді вже потрібно включати якусь кадрову інтуїцію. 

Ми побачили, що на позачергових парламентських виборах партія Президента дуже суттєво втратила через його кадрову політику. Людям хочеться, якщо можна так сказати, “чистого кохання”, тобто чистої кадрової політики, а не підводних каменів, якихось там домовленостей. Дуже довго наша країна була переплетена зв’язками, не завжди корупційними, але точно не корисними для її розвитку. І тепер не позбуваємось таких зв’язків одночасно, а якось між ними маневруємо. 

Зміни відбуваються не так швидко, як хотілося б, але якщо поглянути на картину в цілому, то в нинішніх умовах війни проводяться соціальні виплати, ми добились міжнародної підтримки. Перед країною були і залишаються колосальні виклики. І Президент загалом справляється з ними.