Скільки б українські політики не говорили про війну з Росією, скільки б не обіцяли жорстких кроків у відповідь, але й далі діють із явним запізненням. Незважаючи на те, що війна офіційно не оголошена, припиняти військову співпрацю з агресором потрібно було ще рік тому.

Натомість наші парламентарі лише цього тижня розірвали відповідні угоди з РФ. Зокрема, у четвер, 21 травня, денонсували угоди щодо транзиту російських військ через Україну в невизнану Придністровську Молдавську Республіку, про охорону таємної інформації, про військові міждержавні перевезення та розрахунки за них, про співпрацю в галузі воєнної розвідки, про співпрацю у військовій сфері. 

Законопроект про скасування першої згаданої угоди зареєстрували депутати від “Свободи”, решту – представники Радикальної партії. Крім того, Олег Ляшко вимагав скасувати угоди про перебування російських військ у Криму, а також харківські угоди від 2010 року про продовження їхнього перебування до 2042 року. А перед голосуванням заявив, що між Україною та Росією і далі діють загалом аж 37 міждержавних угод (тепер уже на п’ять менше).

Звичайно, навіть якщо будуть скасовані військові угоди щодо Криму, то наразі це не поверне Україні анексований усупереч міжнародному праву півострів. Та й позиція парламенту буде вже надто запізніла. Одразу після анексії Кремль у односторонньому порядку розірвав харківські угоди, бо за логікою Путіна в них не було необхідності. Українська влада назвала цей крок “політичною спекуляцією”. ВРУ визнала півострів тимчасово окупованою територією, але підкріплювати це розірванням угоди про перебування там Чорноморського флоту РФ чомусь не стала. Хоча, зі слів деяких нардепів ВР минулого скликання, була готова це зробити весною 2014-го. На сайті ВРУ харківські угоди досі зазначаються як чинні.

Якщо ж брати до уваги денонсовані документи, то експерти такий крок називають підтвердженням визнання війни. “Це постфактум підтвердження того, що ми перебуваємо у стані війни зі своїм північно-східним сусідом”, – зазначив директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський, повідомляє “Новое время”.

Експерт зауважив, що в умовах конфліктів кожна країна сама вирішує, коли розривати угоди, але якщо тривають воєнні дії, зволікати з цим не варто. І додав, що військова співпраця “вважалася механізмом проникнення в українську оборонну сферу російської агентури”.

Зрозуміло, що з цим треба було боротись, знову ж таки, давно. “Це дуже важливий для України крок, який слід було зробити ще 20 років тому або як мінімум на початку агресії. Україна зараз вжила заходів для реального звільнення від залежності і від впливу на наше життя Росії. Денонсацію угод потрібно розглядати з точки зору здорового цинізму, наскільки це вигідно. 

Ми не перебуваємо у рівноправних відносинах з РФ, нас завжди використовували як підпорядковану структуру, а щодо співробітництва у військовій розвідці – як платформу для видобутку. У військово-технічному плані нічого нового від цієї співпраці ми не маємо, щодо питань перевезення Україна на територію Росії нічого не возила, а ті мінімальні кошти, які ми отримували, не відповідали тим витратам, які ми мали”, – запевняє голова ради Всеукраїнського об’єднання “Союз учасників миротворчих операцій” Сергій Грабський, повідомляє “Слово і Діло”.   

Тим часом не забарилися з коментарями й представники російської влади. В Держдумі тепер не знають, що робити з фактично заблокованим своїм військовим контингентом у Придністров’ї.

“Якщо, звичайно, поглянути на карту, то неможливо оминути географію, якщо закрита територія і через повітря, і через сушу. Як тепер діяти, треба думати, шукати шляхи. Ми Придністров’я і Молдову не повинні кидати”, – сказав голова комітету Держдуми РФ з оборони Володимир Комоєдов, передає ТСН.ua.