Повинні пам’ятати
Україна цього року вшановуватиме пам’ять жертв Другої світової війни разом із цивілізованим світом
У 2015-ому ми відзначаємо 70-ту річницю перемоги над нацистською Німеччиною та закінчення Другої світової війни.
Але навіть після стількох років триває війна за історичну пам’ять. Окрім цього, нині маємо нову реальну війну, в якій російський президент Путін щораз більше нагадує Гітлера. А культ війни в Кремлі уже перетворився на своєрідну релігію.
Не забуваймо, що ще в 2010-ому він заявив про те, що росіяни перемогли б нацистську Німеччину й без українців. Цинічно, брехливо... Адже нині всім – і в Україні, і в Росії – вже не варто було б мірятись кількістю жертв чи бойовими заслугами 70-річної давності. Їх просто потрібно пам’ятати і вшановувати без радянських міфів та агітпропу.
Пам’ять про війну – це не танці на кістках, не військові паради, тим паче не червоні прапори, під якими і до, і після перемоги над нацизмом радянський режим винищував українців та інші поневолені народи, чи георгіївські стрічки, які більше стосуються Російської імперії та російських частин вермахту. Недарма ці “колорадські” стрічки стали символами створених Путіним “ДНР” та “ЛНР” на Донбасі. Нині це аж ніяк не сепаратизм – це путінський псевдопереможний фашизм у дії.
Як бачимо, російський “культ перемоги”, що роками був засобом інформаційного та культурного впливу на колишні союзні республіки, нині став ідеологічним підґрунтям силового розчленування Кремлем сучасної України.
А в чому, власне, ідеологічний конфлікт? Хіба українці зневажливо ставились до перемоги 45-го чи не шанували ветеранів? Ні! Проте російська пропаганда з року в рік використовувала саме 9 травня для різних провокацій в Україні, здебільшого для створення іміджу поплічників нацистів, зокрема, у наших західних областях. При цьому не забуваймо, що й колишня українська влада під впливом Кремля грала на ідеологічній розділеності прихильників та противників Дня Перемоги.
 |
| Неподалік Маріуполя, біля селища Павлополь, військовослужбовці Збройних сил України, які беруть участь в АТО, просто перед своїми бойовими позиціями впорядкували пам’ятник героям Другої світової війни (фото: marsovet.org.ua) |
В 2011-ому ВРУ на догоду комуністам ухвалила закон, який зобов’язував використовувати під час офіційних заходів, пов’язаних зі святкуванням перемоги в Другій світовій війні, копії Прапора Перемоги (фактично червоні радянські прапори). Того ж року 9 травня у Львові біля Пагорба Слави відбулися сутички, спровоковані правоохоронцями, які насправді мали б забезпечувати громадський порядок. Тоді під час бійок львів’ян із “Беркутом” офіційно постраждали 14 осіб, ще дев’ятьох затримали. В червні 2011 року Конституційний Суд визнав: використання Прапора Перемоги під час офіційних заходів разом із Державним Прапором України суперечить Конституції.
Але щороку міські та обласні ради на заході нашої держави змушені були оголошувати 8 травня Днем скорботи і вшанування пам’яті жертв тоталітарних режимів та жертв Другої світової війни, що супроводжувався вивішуванням державних прапорів із жалобними стрічками та ухваленням постанов про заборону використання 9 травня комуністичної та нацистської символіки. А прокуратура щороку через суд зупиняла дію цих постанов органів місцевого самоврядування…
Торік ще до Дня Перемоги Крим уже був анексований Росією, а на Донбасі фактично почалася війна. Тож, щоби запобігти провокації 9 травня, в низці українських міст узагалі були скасовані масштабні офіційні заходи. Вже тоді було розуміння, що починається кривава битва за свою землю, і нам потрібна Своя перемога.
Нині, перед Днем Перемоги, частина Донбасу вже рік перебуває в окупації російсько-терористичних сил. Георгіївські стрічки нарешті стали ворожим символом для всіх свідомих українців – як україномовних, так і російськомовних. Ми готуємось до масштабної декомунізації держави на всіх рівнях, але це не означає, що ми забуватимемо День Перемоги. Навпаки, тепер він для нас наповнюється новим змістом, бо щораз більше людей розуміють абсурдність радянських міфів.
 |
| інфографіка: Український інститут національної пам'яті/Ukraine crisis media center (збільшити) |
Ще наприкінці березня з’явився указ Президента України Петра Порошенка про відзначення разом з усім цивілізованим світом 8 травня Дня пам’яті і примирення та вшанування пам’яті усіх жертв війни. Але й 9 травня українці святкуватимуть День перемоги над нацизмом в Другій світовій війні. Відповідні рішення закріплені і в законопроекті, ухваленому українським парламентом в квітні цього року. Відповідно до цього закону, скасовується використання радянської символіки та пропонується відмовитись від терміна “Велика Вітчизняна війна”, який і радянська, і сучасна російська влада використовувала виключно у своїх інтересах.
Тут потрібно зазначити, що Сталін зі своїм оточенням назвав Великою Вітчизняною війну з Німеччиною 22 червня 1941 року, коли Гітлер напав на СРСР. Але Друга світова війна розпочалась 1 вересня 1939 року, і на її початку Гітлер зі Сталіним були союзниками. Не можна забувати про пакт Молотова-Ріббентропа від серпня 1939-го, в якому дві тоталітарні імперії поділили між собою Східну Європу. Не забуваймо й про масові репресії, які розпочала радянська влада, прийшовши у 1939-ому на територію Західної України, як і про знищення українців у 1941-ому, коли “червоні” вже відступали.
Також варто було б нагадати, що в СРСР 9 травня офіційно стало державним святом і вихідним днем лише в 1965 році. Тож культ перемоги з помпезними парадами, “офіційними” ветеранами, які розповідають лише “правильні” історії, почав формуватись на державному рівні тільки за часів Леоніда Брежнєва. Зрештою, й нині в Кремлі звеличують виключно радянську перемогу, а не здобуток всієї антигітлерівської коаліції. Звідси така зневага російської влади до ролі українців чи інших народів у Другій світовій війні.
Українці пам’ятають найбільшу трагедію ХХ століття, українці шанують пам’ять мільйонів жертв війни, українці шанують героїв, котрі здобули велику перемогу над нацизмом, українці шанують героїв, котрі боролись за свою державу проти обох кривавих тоталітарних режимів – Третього рейху та Радянського Союзу, українці пам’ятають криваві злочини Сталіна і його наступників після перемоги…
До Путіна мало хто хоче їхати…
Нинішня війна в Україні серйозно вплинула на святкування 70-річчя перемоги над нацизмом у цілому світі: західні лідери, і не тільки, відмовились брати участь 9 травня в параді перемоги у Москві.
Відомо, що до агресора Путіна не хочуть їхати президент США Барак Обама, прем’єр-міністр Великобританії Девід Кемерон, президент Франції Франсуа Олланд і прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе. Німецького канцлера Ангели Меркель також не буде в російській столиці 9 травня, але вона туди прибуде наступного дня. Сама Меркель пояснила це “дуже важливим моментом” та “особливою відповідальністю німців”. 10 травня вона разом із Путіним покладе квіти до Могили невідомого солдата і матиме робочий обід з російським лідером. Понад те, вона може зустрітися з представниками російської опозиції. Окрім згаданих лідерів, до Москви на парад не приїдуть очільники Литви, Латвії, Естонії, Ізраїлю, Польщі, Словенії, Словаччини, Хорватії, Південної Кореї, Туреччини, Австрії, Чорногорії, Болгарії, Грузії та інших країн. Замість очікуваного лідера Північної Кореї Кім Чен Ина приїде голова парламенту. До речі, й деякі інші країни, чиї керівники відмовились від візиту до Путіна, будуть представлені в Москві 9 травня, але на нижчому рівні – міністрами чи дипломатами, і необов’язково на військовому параді. Стало відомо, що замість Франсуа Олланда до російської столиці прибуде глава МЗС Лоран Фабіус, який покладе квіти загиблим у війні і матиме зустріч у Кремлі. Скандальний чеський президент Мілош Земан до Москви поїде, але не братиме участі в параді.
Цікавим є й те, що від путінського параду відмовились навіть президент Білорусі Олександр Лукашенко та президент Узбекистану Іслам Карімов. Обоє послались на те, що братимуть участь в урочистостях у своїх країнах. А найцікавішим є те, що на мінському параді гратиме оркестр… Військово-повітряних сил США. Однак дивує те, що Генсек ООН Пан Гі Мун до Москви на парад таки поїде. Компанію йому складуть, зокрема, лідери КНР, Монголії, Індії, ПАР, Венесуели, Греції, Кіпру.
Перед цим він відвідає Київ, а ще раніше Гданськ, де польський президент Броніслав Коморовський 7-8 травня також організовує заходи до 70-річчя перемоги над нацизмом. 7 травня там виступить із промовою Петро Порошенко. Окрім нього, до Польщі приїдуть президенти Болгарії, Хорватії, Кіпру, Чехії, Естонії, Литви, Румунії, керівники парламентів Іспанії та Латвії, прем’єр Словаччини, колишній президент Німеччини Горст Келлер, заступник спікера парламенту Угорщини, міністр оборони Франції. А ще там відбудеться конференція за участі всесвітньо відомих істориків – таких як Тімоті Снайдер, Юрій Афанасьєв, Норман Дейвіс. Урочистості відбудуться на півострові Вестерплятте, звідки, власне, й почалась Друга світова війна.
Повертаючись до путінських заходів, дуже показовим є те, що московська влада вже заявила, що пустить на парад до Дня Перемоги лише ветеранів за спеціальними запрошеннями, зокрема й із окупованого Донбасу. Але якщо навіть із російських регіонів хтось із ветеранів приїде за власної ініціативи, то їх на параді не чекають…
Чому 8 травня?
Радянський Союз завжди видавав перемогу у війні за виключно свою заслугу, навіть святкував її окремо від решти світу. Якщо брати до уваги історичні факти, то Акт про капітуляцію німецьких військ був підписаний 7 травня 1945року у французькому Реймсі.
За поширеною версією, Сталін наполіг на тому, щоби відбулась повторна церемонія підписання капітуляції, оскільки під час першої не були присутні високопоставлені представники Червоної армії. Тому 8 травня о 22.43 за центральноєвропейським часом (00.43 9 травня за московським) у передмісті Берліна Карлсхорсті відбулась ще одна церемонія, і від радянської сторони капітуляцію Німеччини вже приймав маршал Жуков. СРСР, США та Британія домовились вважати процедуру в Реймсі попередньою, проте західні історики саме з нею пов’язують капітуляцію Німеччини, а друге підписання називають “ратифікація”. Позиція радянських істориків, зрозуміло, була іншою. Навіть нині в Росії нарікають на те, що західні союзники намагалися применшити заслуги СРСР у перемозі.
Так чи інакше, але і першого, і другого разу в документі зазначалось, що припинення вогню мало відбутись 8 травня о 23.01 за центральноєвропейським часом (відповідно 9 травня о 01.01 за московським). У СРСР Радінформбюро оголосило повідомлення про капітуляцію Німеччини 9 травня увечері. Нині зрозуміло, що в Росії можуть посилатись на різницю у часових поясах тільки з політичних мотивів. Увесь світ вшановує жертви Другої світової війни 7 і 8 травня і відзначає День пам’яті та примирення.
Цього року вшанування жертв війни на державному рівні 8 травня відбудеться і в Україні. Зранку за участі Президента Петра Порошенка буде урочисте засідання парламенту. По обіді організують заходи на території Музею історії Великої Вітчизняної війни, де також виступить Президент. Цього дня о 23.01 пройде міжнародна акція пам’яті “Перша хвилину миру”. А вже 9 травня керівництво держави покладатиме квіти у столичному Парку Слави. Далі відбудеться марш військових оркестрів із різних країн, а також святковий концерт. У КМДА ще раніше заявляли, що військового параду в столиці не буде.
Зазначимо, що в рамках святкування перемоги над нацизмом 11 травня майже всі українські телеканали о 20.30 транслюватимуть документальний фільм “Аеропорт”, присвячений “кіборгам”, які захищали аеропорт у Донецьку.
Чи мине День пам’яті без провокацій?
Щороку 8-9 травня не минає без дрібних чи не дуже провокацій. Утім цього разу все може виявитися значно серйознішим – МВС та СБУ чи не щодня звітують про запобігання терактів.
На початку цього тижня в Києві затримали трьох осіб, які після пограбування заправки убили двох міліціонерів. Згодом заступник міністра внутрішніх справ Василь Паскал заявив, що затримані планували 9 травня здійснити в столиці теракт з метою підірвати довіру до влади.
Пізніше про можливі провокації, цього разу вже у Донецьку, повідомили й у штабі АТО. “За даними розвідки, ватажки бойовиків готують масштабну криваву провокацію. 9 травня вони мають намір розстріляти мирну демонстрацію в Донецьку. У цьому терористичному акті ворог звинуватить сили АТО і використає кров мирних жителів Донбасу як привід для масованого наступу на українські позиції поблизу населених пунктів Широкине, Піски та Станиця Луганська”, – заявив речник АТО Андрій Лисенко.
Учора, 6 травня, бойовики зігнали на центральні вулиці Донецька танки, бронемашини та зенітно-ракетні комплекси – провели репетицію “параду до Дня Перемоги”. У штабі АТО закликають донеччан не приймати участі в таких парадах, однак є побоювання, що на “святкування” людей заганятимуть силоміць.Провокації можливі й у інших містах. Раніше міністр внутрішніх справ Арсен Аваков назвав чотири міста, в яких під час травневих свят можуть відбутися інциденти. Йдеться про Київ, Харків, Дніпропетровськ та Одесу. Львова у цьому списку немає, тож, очевидно, не варто надто серйозно сприймати заяви лідера пропутінських байкерів розвісити в нашому місті георгіївські стрічки. Однак обережність ніколи не буває зайвою. Тож, як і торік, місцеві активісти закликають львів’ян долучитися до охорони громадського порядку.
Що ж до столиці, то тут ризик, звичайно, більший. Параду цього року не буде, однак мерія отримала більш ніж десять заявок на проведення 9 травня різноманітних масових акцій. Звичайно, не обійшлося й без комуністів, які планують зібрати в парку Вічної Слави близько двох тисяч людей. Організація ветеранів України, яку очолює комуніст Петро Цибенко, запланувала провести ходу “Безсмертний полк!” (теж розраховують на дві тисячі осіб).
Очевидно, на цих подіях, якщо столична мерія дозволить їх провести, не обійдеться без георгіївських стрічок. Зрештою, навіть якщо комуністи й не отримають дозволу, то все одно вийдуть на свій парад, як це було 1 травня. І неважко спрогнозувати, що їх чекає аналогічна реакція: знайдуться молоді люди, які захочуть Симоненка “перевиховати”.
Та не менш важливим є й те, що відбуватиметься на сході після 9 травня. Президент упевнений, що, прикриваючись підготовкою до параду, бойовики просто повертають до буферної зони важку техніку. “Пояснення не витримують жодної критики: вони нібито готуються до параду, готують навчання, проводять бойові тренування. Домовленості треба виконувати, а всю техніку протягом лічених годин треба вивести”, – заявив Петро Порошенко.
Невтішні прогнози й у експертів групи “Інформаційний опір”. Вони запевняють, що у Кремля вже усе готове для можливого подальшого наступу на сході. “Залишається лише вибрати місце, час і привід для війни – сакральну жертву... Вздовж усієї лінії розмежування у зоні АТО яскраву провокацію з картинкою на весь світ можна втілити, наприклад, у Донецьку. Місто перебуває в безпосередній близькості від лінії розмежування, і тут є достатня кількість мирних жителів. А “сакральна” дата 9 травня – прекрасний час для втілення “жертвопринесення в ім’я Росії”. Тим паче що в цей день терористи обіцяють провести в Донецьку “Парад Перемоги”, – пишуть експерти “Інформаційного опору” і закликають донеччан не йти на парад.
Проте “святкування” терористів стосуються не лише тих, що залишилися на Донбасі, вони можуть стати своєрідною репетицією серйознішого наступу на сході.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
