Віктор Небоженко, політолог, президент соціослужби "Український барометр", про позитив європосередників, українські сюжети 2009-го і перспективу виборів

На тлі газового протистояння і перших наслідків економічної кризи політичні теми якось відходять на другий план суспільного тла. Однак саме у кулуарах, де полюбляють домовлятися політики, визрівають сюжети і енергетичних воєн, і перебігу рецесії. Закулісся нечасто відкриває свої таємниці, а це, у свою чергу, дає добру нагоду для політологів пропонувати власні версії розвитку подій. Іноді вони виглядають фантастичними, іноді надто банальними. Однак бажано враховувати всі, аби відтак не скаржитися, що нас, мовляв, не попереджали. 

- Зараз політологи вимушені гортати літературу тех­нічну - формула ціни на газ, проблеми його транспортування. Це тепер політика?

- Від цього нікуди не дінешся... Хіба не політичною є слідча комісія Верховної Ради, яка так само, як і комісія Коновалюка, грає в одні ворота, але вже на газовому питанні? Єврокомісія прислала експертів, вони розберуться. Сам факт інституту спостерігачів в Україні - це, звичайно, принизливо... Хоч це може стати своєрідним способом через задні двері потрапити в ЄС. Говорять навіть не про спостерігачів, а про міжнародну комісію. Ви знаєте, у Косово міжнародна комісія мала такі повноваження, які не кожен окупаційний уряд мав. Зміцнення функцій спостерігачів - і для нас важлива штука, незважаючи на те, що ми втрачаємо деяку екс-територіаль­ність. Але це дуже по-європейському. Вони завжди захищали караванні шляхи, свої джерела сировини. Я думаю, що Росія даремно тішиться з виграної психологічної та інформаційної війни. Ми брали участь у цій війні і мусимо визнати, що її програли. Україна ще раз засвід­чила, що не здатна захищатися ні на західному, ні на східному фронтах.

- Що ж буде у парламенті на тлі газової війни?

- Звичайно, основними до літа будуть два сюжети. Газовий конфлікт України з Росією просто не закінчиться, наслідки триватимуть. Я б на місці Росії зробив усе, щоби звільнити Тимошенко і призначити технічний український уряд, який би домовився з Росією на її умовах. Путін думає не ліпше, ніж ми з вами, тому будемо свідками багатьох зусиль у цьому напрямі. Звичайно, газова комісія наробить багато шуму. Хоч і з нею не ясно - навіщо Партії регіонів, яка ініціювала проблему в парламенті, бити по "РосУкрЕнерго"? Зараз будь-яка публічність у цій сфері не вигідна ПР.

Узагалі, непогано, що є посередники від ЄС, бо з'явилася надія, що зникне монополія на інформацію, якою володіли наші сусіди. Поява третього суб'єкта дуже важлива. Ще одна приємна річ. Десь із середини дев'яностих газ став головним чинником корупційної політики в Україні. Хто володів цією чарівною паличкою, той і впливав на політичну ситуацію в країні. Поява спостерігачів різко зменшує можливість використання газових інструментів саме у внутріш­ньо­політичній ситуації.

Друга важлива тема - вибори. Із червня постане питання про підготовку до президентських виборів. Не важливо, коли вони будуть - у грудні чи у січні. Ті, хто вимагає виборів у грудні, хочуть тиснути на Ющенка, намагаються видушити його з влади хоча би на 15 хвилин раніше. Так, як Буш не пустив на два дні раніше свого наступника Обаму. Я не думаю, що йтиметься про дострокові парламентські вибори. Парламент прекрасно зрозумів спосіб виживання: не вступати у конфлікт на боці Президента чи прем'єр-міністра. Збережеться фунціональна коаліція, будуть ситуативні голосування, особливо з лобістських питань. Криза дуже підірвала полі­тичні амбіції олігархів. Повторюся - дострокових президент­ських чи парламентських виборів не буде. Найбільше, чого я чекаю, це змін у виборчому законодавстві з приводу місцевих виборів і проведення їх одночасно з президентськими. Най­імовірніше, вони відбудуться за формулою 70 на 30. 70% за пропорційними списками, а 30% віддадуть мажоритарникам. На місцях рівень соціальних та політичних конфліктів на порядок вищий, ніж у столиці. Ми бачимо лише містичного Черновецького, який на Різдво у чарівний спосіб на 30 копійок зменшив ціну на метро. Перед тим, правда, збіль­шив на півтори гривні.

- Ви кажете, про дострокові вибори можна не говорити. Вірите у те, що проблема газових стосунків з Росією об'­єднає політиків?

- Дивіться: усі говорять про крадіжки газу. Але 70% обл­газів належать Газпрому і його посередникам. Можливо, вони і потраплять у злодійський список. Знаменитий імперський принцип - розділяй і володарюй - може все-таки спрацювати тоді, коли Європа, задовольнивши свої потреби у паливі, залишить Україну наодинці з Росією. Не знаю, як наша влада вийде з такої ситуації... Спільна заява Президента та прем'єра 1 січня буквально ошелешила "Газпром". До 6 січня ця структура не могла опам'ятатися після цього. Після 7-го вони почали відкрито працювати проти Ющенка і Тимошенко. Основна проблема - не технологічні складнощі, а наскільки український політикум буде єдиним. Ніхто не вимагає смерті на колінах чи жертв, але хоча б узгодженої позиції трьох гілок влади, яка вкрай необхідна для України. 

-  Але після 1 січня були два тижні взаємних шпильок. Яка єдність?

- Таку вже маємо еліту. Еліти не зуміли виколупатися зі свого брудного стану і стати справжніми провідниками, ставити національні інтереси вище за свої. Перша ж криза, - ви ж бачили, - що зробила банківська мафія? Тут же заробила гро­ші. Ось вам і банківська еліта.

Як тільки виникають якісь проблеми, вони їх вирішують за рахунок тієї країни, в якій живуть. І це лише початок. Тепер податківці, пожежники, силовики... Крім конфлікту гілок влади, через відсутність елітної основи, у нас почнеться конф­лікт інститутів влади. Всі, хто має хоч якусь владу і до цього добре заробляв на тілі України, посваряться між собою. До літа ми станемо свідками цього. Ми з вами приречені мучитися ще років три, якщо наступний Президент одночасно не матиме більшості у парламенті. Зараз це виглядає неймовірним.