Загалом нині описувати якісь бойові операції на Донбасі немає сенсу. Ми насправді не можемо знати справжніх наших втрат, як і справжньої кількості знищених окупантів з російської сторони. Та й ні в Міноборони України, ні в РНБО не мають повідомляти про пересування наших військ. Якось запізно про це подумали наші військові керівники.

“Наші війська залишили низку населених пунктів. Ми відступаємо. Але я б не зосереджувався на факті відступу як програшу. Набагато більш важливо в цій ситуації інше. Якщо наше командування дійсно відводить війська тільки для недопущення потрапляння їх в котли і для перегрупування (а це офіційна версія) – це не трагедія, а потрібне рішення, без якого неможливий подальший наступ. Але чи так це, і чи має командування адекватні плани подальших дій – дізнаємося найближчими днями. Моя особиста думка: приводів для оптимізму, на жаль, дуже небагато”, – написав у вівторок на своїй сторінці у Facebook Дмитро Тимчук, координатор групи “Інформаційний опір”. 

Вже у середу вранці експерт повідомив, що російські військові та бойовики узяли під контроль фактично весь південь Луганщини, а ще намагаються взяти під свій контроль територію від Донецька до Маріуполя. Нагадаємо, напередодні з’явилась інформація про те, що російські окупанти намагались прорватись до Маріуполя з боку Новоазовська, але прикордонники спільно з батальйоном “Азов” не допустили цього.

Нині не менш важливим є ті кроки, які робить наша влада у Києві. А це стає вже дуже цікавим. Зранку 3 вересня інформаційний простір розірвало повідомлення прес-служби Президента Порошенка про те, що в результаті телефонної розмови з Путіним, він, начебто, домовився про “постійне припинення вогню”. Невдовзі було уточнення про те, що президенти домовились про “режим припинення вогню”.  

Нині ситуація виглядає дуже дивною. Тут можна говорити як про те, що в АП видають бажане за дійсне, так і за цілеспрямований інформаційний витік для перевірки реакції Кремля. На сайті Путіна повідомлялось, що сторони лише обговорили, що потрібно зробити для припинення кровопролиття на Донбасі і їхні точки зору багато у чому зійшлись. Ще трошки пізніше прес-секретар Путіна Дмітрій Пєсков заявив, що президенти не домовлялися про припинення вогню, бо Росія начебто не воює в Україні.

Але зрештою, Путін таки опосередковано визнав свою роль у війні на Донбасі. Під час візиту до Монголії він розповів про план, який обговорював із Порошенком. Цей план складається із семи пунктів, серед яких “припинення активних наступальних операцій збройних формувань ополченців південного сходу України на донецькому і луганському напрямках”, а також “відведення українських підрозділів на відстань, що виключає можливість обстрілу населених пунктів артилерією і всіма видами систем залпового вогню”. Про це повідомляє ИТАР-ТАСС. Також йдеться про обмін полонених за формулою “всіх на всіх”, скерування чергових “гуманітарних конвоїв”, а ще ремонтних бригад. І тепер Путін хоче, щоб українська влада погодила цей план із його маріонетками завтра, 5 вересня, у Мінську під час чергової зустрічі контактної групи.

Як все начебто миролюбно звучить, але насправді зрозуміло, що Кремль не збирається відмовлятись від Донбасу. Чого ж чекає від Путіна Порошенко?.. За словами Дмитра Тимчука, вірити словам господаря Кремля можна лише після того, як той визнає відповідальність за події Донбасі. 

З іншого боку, якщо російські війська справді припинять свій наступ, то Москва одразу ж приступить до “легалізації” самопроголошених терористичних ДНР і ЛНР. У такому випадку постійне припинення вогню стане “завершальним актом прощання України із Донбасом”.

Путін раніше уже проговорився, що його метою є “державність” самопроголошених формувань на сході України. Про це говорять і їх маріонеткові очільники – хочуть рівноправ’я з Києвом. У ДНР уже заявили, що не припинять вогонь поки на Донбасі українські війська. Та й кремлівський карлик знову повторюватиме мантру про те, що він не впливає на всі кроки терористів, яких називає не інакше як “ополченці”. Про свої регулярні війська на території України Путін, звичайно, мовчить. Про які домовленості нашої влади із ДНР чи ЛНР може йти мова?!

Зауважимо, що РНБО вже виклала чергове відео із російською важкою технікою на Луганщині, зняте 2 вересня. Ще кілька днів тому НАТО оприлюднив на своєму офіційному сайті та в соціальних мережах супутникові знімки російської військової техніки, що перетинає кордон України. “Хочете поговорити про провокації? Поговоримо про декілька тисяч російських військових на сході України, які й далі підтримують сепаратистів і мають системи важкого озброєння, а також про більш ніж 10 тисяч військових, які стоять уздовж південно-східного кордону з Україною”, – заявив 3 вересня на брифінгу у Вашингтоні представник Пентагону Джон Кірбі, передає BBC-Україна.

Нині не можна допустити заморожування конфлікту на Донбасі, адже Росія саме цього чекає – відтяти українську територію, щоб мати сухопутне сполучення з Кримом і сформувати придуману Кремлем так звану Новоросію. І навіть не матиме значення, в якій формі буде завершена ця анексія української землі, і що цього знову не визнає цивілізований світ.

Розширений коментар щодо розмови Путіна і Порошенка мала оприлюднити Адміністрація Президента України (на момент здачі номера в друк його ще не було). У цій ситуації лякає також те, що нині визволення Донбасу в полоні внутрішньоукраїнських політичних ігор, а саме позачергових парламентських виборів 26 жовтня. 

На останній зустрічі із главами фракцій Президент знову відмовився вводити воєнний стан у Донецькій та Луганській областях. Що ж, проведені вибори дадуть нам небагато радості. Парламент буде недеформований, навіть незрозуміло у скількох східних округах (а в Криму точно у всіх) не вдасться провести процедуру волевиявлення. 

А ще й за умови виборів за старим законом новий парламент мало чим відрізнятиметься від нинішнього зборища дармоїдів. Хіба що піару на війні буде ще більше, саме час очікувати у перших п’ятірках партійних списків “героїв війни”, а інколи і не зовсім “героїв”.

Дуже швидко на повідом­лення про розмову Порошенка і Путіна відреагував президент США Барак Обама. “Сполучені Штати зав­жди підтримували наміри Петра Порошенка досягти насамперед політичного врегулювання конфлікту на сході України. Але поки що ці наміри не вдалося реалізувати, оскільки Росія не ставилася до цього серйозно та не визнавала, що контро­лює сепаратистів на сході. Ми сподіваємося, що цього разу Москва справді готова піти назустріч і зупинити фінансування бандитських формувань”, – заявив він у Таллінні, інформує “5 канал”.

Там же Обама порівняв кроки Росії із діями нацистів напередодні Другої світової війни. Та українці все більше переконуються в тому, що залишаються наодинці з ворогом. Російське вторгнення – це реальність, яка виникла не сьогодні й не вчора, а ще із анексії Криму. Проте ЄС та США фактично закрили на це очі, як і продовжують це робити щодо подій у Донецькій та Луганській областях.

Нині факт вторгнення на Заході вже визнають. Війна на сході України є не лише справою нашою та Росії, а стосується всієї Європи. Про це на повен голос уже кричать західні ЗМІ, експерти та низка європейських високопосадовців. Але яку допомогу ми тепер отримаємо? 

Нові санкції Євросоюзу проти РФ 5 вересня, іще невідомо наскільки жорсткі. Чи, можливо, перемовини між Порошенком і Путіним взагалі відвернуть нові санкції. Чехія, Словаччина, Угорщина, Кіпр і так виступають проти розширення санкцій. Але важливо і те, що  4-5 вересня в Уельсі пройде саміт НАТО. Росію на нього не запросили. Сам саміт має стати чи не найважливішим із часів створення альянсу: прогнозується, що буде ухвалена “дорожня карта готовності” НАТО  для зміцнення безпеки на європейському континенті. А це нові військові бази у Східній Європі, так звані сили швидкого реагування. 

Українська делегація на чолі із Президентом Порошенком має добре попрацювати, щоб привезти із цього заходу не лише декларацію про нашу підтримку країнами-членами Альянсу чи підтвердження навчань на нашому Яворівському полігоні. Звичайно, перспектива членства в НАТО для України неблизька. 

Водночас не забуваймо, що в НАТО вже неодноразово заявляли про те, що питання постачання зброї в Україні не є справою блоку загалом, а це питання двосторонніх договорів та домовленостей нашої держави з іншими. Наразі західні держави вирішили постачати в Україну лише обладнання на кшталт бронежилетів, касок, сухпайків тощо. І також не потрібно забувати про те, що Україна домагається отримати від США статус союзника поза блоком НАТО, міністр юстиції Павло Петренко навіть прогнозує, що це може відбутись до кінця цього року.

От тільки як розповідати про такі перспективи та ймовірність допомоги від США чи ЄС українським бійцям, які вже впродовж кількох місяців щодня гинуть на передовій у війні проти російських загарбників?! І як їм зараз розповідати про можливе припинення вогню і здачу Донбасу?!