Дмитро Видрін, політолог, директор Європейського інституту інтеграції і розвитку, про українських політиків та теорію еліт, яка виникла в науці "свинарство"

Про примітивний рівень українського політикуму відомо всім і давно. Політична арена схожа до циркової - різниця лише у грошах, які заробляють циркові актори та українські політики, та в методах заробляння цих грошей. Про тонкощі цієї справи "Пошті" розповів народний депутат V скликання Дмитро Видрін.

- Дмитре Гнатовичу, кажуть, в Україні вигідніше займатися політикою, ніж продавати свинину.

- Мені сумно. У мене болить серце. Причина - я переживаю за психологічне здоров'я українських по­літиків.

Ось, наприклад, Віктор Янукович сьогодні готується до служіння народу, до політичної діяльності на посту Президента України і викорінює в собі такі якості, як жорсткість, агресію, страх, нечесність, ревнощі. Але добре відомо: коли політик ці якості зводить до мінімуму, він розуміє, що в політиці йому робити нічого. У політиці робити нічого, якщо ти не брешеш, не обманюєш, не вселяєш опонентам страх. Іншими словами, те, що в Україні називають політикою, - це жахлива суміш брехні, обману, блатняку, гламуру, позерства, неписьменності, некомпетентності.

- Мабуть, Ваші висновки і думки не дуже ексклюзивні. Адже з часів Макіавеллі полі­тики блискуче користуються заради досягнень, успіху і популярності брехнею, порожніми обіцянками, міфами?

- За дві тисячі років до Макіавеллі у багатьох працях ін­дійських, китайських, арабських, єврейських мислителів була описана вся технологія досягнення політичного успіху. Недавно до мене звернувся дуже багатий народний депутат і говорить: "Що мені робити? Я створив політичну партію і думав за допомогою цього інструменту впливати на по­літичні процеси в Україні. Але всі мої партійні товариші виявилися негідниками, вони ведуть корисливу гру лише в своїх інтересах". Я йому відповідаю: "У Вас одна дорога - далі використовуйте цих негідни­ків, тому що в Україні політика робиться брудними руками". Правда, ця порада прийнятна для реалізації і досягнення тактичних цілей, але не стратегічних.

- Не "світіть" усі карти...

- То не пускайте їх у сакральну сферу, в якій здійс­нюється справжня, вища, цивілізованіша політика. Суддя всьому - ваша совість і мора­ль­ність, ваші уявлення про честь і порядність. А негідники потрібні, щоб використовувати в тактичних  політичних цілях.

- Ви добре знаєте українську еліту. Можуть найближчими роками, місяцями з'явитися в українській політиці нові особи? Наприклад, ті ж Арсеній Яценюк, Владислав Каськів, Олег Тягнибок або Олесь Доній? Вони можуть гіпотетично скласти конкуренцію сьогоднішнім батькам української нації?

- Арсеній Яценюк точно ні. Я ділю політиків на власне політиків і на політичну номенклатуру. Останні - це полі­ти­ки, які вросли в систему привілеїв, що склалася, і стосунків, політичної стилістики. Ці політики вже заражені, отруєні. З подагри можна вивести солі, але в цих людях проросли солі політичних спокус, ритуалів, вони втрачені для великої політики.

Що ж стосується Арсенія Яценюка. Він умудрився за коротку дорогу з політичного юнака дійти до політичного старигана, минувши політичну зрілість. Він увійшов до по­літичної старості із старечими політичними амбіціями - гидливістю, образливістю.

У регіонах є молоді політики, які успішні на місцевому рівні. Але як тільки вони потрапляють у столицю, то їх юна політична душа стає маразматичною, а політичний пульс різко сповільнюється, їм не можна швидко ходити, приймати термінові для країни професійні рішення, бути мобільним протипоказано. А це і є загроза для їх політичного і фізичного існування. У цих людях, названих Вами, я не бачу надії нації.

- А дорога людини у владу, до вершини влади (у сенсі часу) в кожній країні різна чи в Україні все дуже національне, унікальне, ексклюзивне?

- Узагалі термін "теорія еліт" виник в науці "свинарство". Він вперше був ужитий в журналі "Радянське свинарство" 1924 року. Учені-тваринники досліджували, як звичайні свині стають елітними - за рахунок генетичного відбору, елітного годування, елітного "побуту". Але що цікаво, що науковці також розповіли, як елітні свині без належної уваги перетворюються на антиеліту.

- Я чомусь пригадав "Скот­ний двір" Дж. Оруелла. Він блискуче показав метаморфози суспільства.

- Секрету немає, чому українська еліта перетворюється на антиеліту. Відбувається це тоді, коли припиняється приплив свіжої крові. Коли в Україні були скасовані прямі вибори губернаторів, коли були скасовані прямі вибори глав районних адміністрацій, ми, власне кажучи, зламали ліфт, який природним чином може підняти здатну в політичному сенсі людину з глухого українського регіону до київських високих політичних  горбів. Маса людей залишається на районному рівні, оскільки не можна прорватися на обласний і так далі.

- А Ви знаєте таких талановитих "політичних тварин", які сьогодні незатребувані і живуть у глухому політичному степу, високих, але далеких горах України?

- Мене недавно запитували: "Де цих людей шукати?" Я спробував відповісти, а потім зрозумів, що в Україні знищені всі інкубатори визрівання. Це були профспілки, молодіжні організації. У партії можна було зробити кар'єру, якщо ти дуже здатний кон'юнктурник. Або в дев'яностих роках, коли завдяки мажоритарній системі виборів ти міг довести, що маєш право бути у владі, міг засвітитися. Сьогодні ці "блакитні лагуни" знищені або, точніше, стали непрозорими.

Зробити кар'єру в партії неможливо. Партії в Україні - це закриті списки людей. Все тримається на лідерові, думку рядового не те що партійця, але і депутата фракції просто не беруть до уваги. Партії перестали бути транзитом для дороги вгору. Цікаво, що сьогодні в Україні можна відбутися в політичній журналістиці й академічному середовищі. Коли я їжджу в регіони, то бачу, що саме в журналістському середовищі залишилися молоді люди, які здатні на самостійний політичний вчинок або можуть не погодитися чи критикувати місцеву владу.

- Кажуть, що інтелектуальна і політична еліта формулює якісь важливі ідеї для розвитку суспільства, але лише у вустах політичного лідера такі ідеї можуть знайти життя, дієвий початок, стати, як говорив великий Карл Маркс, "матеріальною силою".

- Так відбувається в партіях, які будуються "від низу до верху", від первинних партійних організацій до "політбюро". Виникає співтовариство людей, в яких народжуються ідеї. Природно, що їм потрібна "повитуха" в сенсі лідера. Вони знаходять політичного лідера, здатного сформулювати, просунути, "продати" якісь важливі для суспільства сенси, теорії, те, що в класичній по­лі­тології називається ідеологією.

Але у нас в Україні полі­тичні партії будуються "зверху". З'являється багатий, харизматичний лідер, який купує партію, сподвижників, рядових партійців. Навіщо йому ідеї? Тут працює віртуальна піраміда. Замість того, щоб знизу генерувати ідеї і підживлювати лідера, все відбувається навпаки. Голова партії сам формулює свої інтереси, які частенько до політики не мають жодного стосунку.

- А якої в Україні політичної еліти більше - проросій­сь­кої чи прозахідної?

- Знаєте, коли в 90-х роках Європа процвітала, була сильною і мобільною, -  українська політична еліта була європейською. Сьогодні, коли посилилася Росія, в Україні починають забувати про європейський вибір і багато хто став рівнятися на Москву.

- Дмитре Гнатовичу, позачергові вибори в Україні будуть?

- Будуть. Але, напевно, вже наступного року, не раніше. Виборів бажає Президент. І як показала практика: якщо Президент чогось хоче, то він переступить усе: закон, людей - і зробить те, що він хоче. Незабаром День святого Миколая. Віктор Андрійович, напевно, захоче своїм дітям зробити подарунок - "свято демократії", позачергові вибори у Верховну Раду.

- Віктор Ющенко слабкий чи сильний Президент?

- Навіть найсильніша особа не в змозі вберегти владу від небезпеки катастрофічного розвитку, якщо ця небезпека вже назріває, якщо не вирішені головні проблеми суспільства, держави. Слабка ж особа може ці процеси лише прискорити. Навряд чи багато хто знає, що у перекладі з грецької слово "krisis" означає "рішення, поворотний пункт, результат". Побажаємо нашому Президентові приймати правильні рішення.

- Віктор Ющенко є відповідальним за розкол українського суспільства?

- На мій погляд, Ющенко все робив правильно. Лише переплутав минуле і сьогодення. У чому відмінність політика, тим паче Президента, від простої людини? Політик-президент мислить не словами, а проектами. Це його функція. Проекти створюються для розвитку суспільства, для майбутнього. Тому що минуле - це кладовище чужих проектів. По­літик, який займається минулим, - стає археологом і перестає бути політиком. Але по­літик створює не лише проекти і сенси, але й міфи. Ющенко інтуїтивно зрозумів, що потрібно створювати міфи, але переплутав минуле з майбутнім. Все, що робить політик для минулого, - це брутально і політично шкідливо.

Розмовляв
Віктор Тимошенко,
Москва - Київ