Відкрити ВРУнів
Запровадження виборчої системи з відкритими списками веде до справжньої демократії. Нинішні основні політичні гравці начебто це підтримують. Але так видається лише на перший погляд…
фото: visnyk.poltava.ua
У час, коли щодня гинуть українські військові, політики здебільшого лише піаряться на темі війни. А чого ми хотіли від останніх?..
На носі позачергові парламентські вибори. Кожен із ще чинних народних обранців і “свіжих облич”, які лише хочуть потрапити під купол ВРУ, намагається здобути рейтинги. Навіть у важкій для країни ситуації політики не консолідовуються, а шукають власну вигоду.
Цинічність нинішнього відтинку нашої історії увінчується тим, що під час майбутньої виборчої кампанії партіям навіть не доведеться вигадувати нічого нового для того, щоби отримати голоси виборців. Можемо очікувати майже абсолютного повторення недавньої президентської кампанії з поїздками в гарячі точки, обіцянками дати відсіч Росії та повернути Крим.
І якщо українці роками звикали до економічних популістських заяв кандидатів, то тепер політики знайшли нову золоту жилу – військовий популізм. Кожен із потенційних нардепів наступного скликання начебто знає, як воювати. Хтось навіть начебто воює, встигаючи роз’їжджати і по мирних регіонах, хтось веде непримириму війну з агресором в інтернеті, а хтось грається у миротворців…
При цьому експерти вголос заявляють: “Доки не зміняться правила політичної гри, доти жодні вибори не приведуть до очищення парламенту”. Здавалося б: коли, як не у післямайданівський період, потрібно змінювати ці правила? Але якщо українці після подій останніх місяців змінилися, то політики – не дуже. А такий дисонанс жити по-новому не дозволить.
“Пошта” вже аналізувала перспективи впровадження державного фінансування партій як можливість позбавитися від впливу олігархів на них. Тепер прийшла черга проаналізувати й можливість зміни правил самих виборів. Тим паче, що нині й представники різних політсил на кожному кроці кричать про необхідність проведення наступних виборів за відкритими партійними списками. Тема ця не нова, “виринає” від виборів до виборів, але кожен розуміє її по-своєму.
Справжній вибір
В Україні, в силу недостатньої політичної освіти громадян і бездіяльності влади, у цьому напрямку саме словосполучення “відкриті списки” стало ледь не магічним заклинанням. Політичні гравці кажуть, що хочуть відкритих списків, але мало чого для цього роблять.
Відкриті списки – це не коли ми бачимо в переліку імена всіх 450 кандидатів від окремої партії (так є зараз). Відкритість списків означає, що виборці можуть віддавати свій голос як за партію загалом, так і за конкретного кандидата, таким чином просуваючи його на верх списку. Тому навіть кандидат під №450 у списку партії може потрапити до парламенту, якщо партія загалом подолає прохідний бар’єр на виборах, а конкретний кандидат найкраще попрацює на свою персональну підтримку. Це так звана пропорційна система голосування з преференціями.
Насправді, говорячи про відкриті партійні списки, маємо вказувати на різні системи голосування, яких у світі загалом налічується не один десяток. Загальною рисою систем голосувань за відкритими списками є відсутність поняття “прохідна частина”, а отже – внутрішньопартійної корупції. Отже, зникають і партії “вождистського” типу.
 |
| фото: hvylya.org |
Для України ж звичним є те, що місця в прохідній частині списку просто купують. Є перша п’ятірка переліку на чолі з вождем, яка красується з усіх білбордів та екранів телевізорів, а далі йдуть діти, свати, водії, секретарки і так далі. Громадськість це бачить, журналісти про це пишуть, але нічого від цього не змінюється – люди йдуть на вибори та голосують за обкладинку партії, тягнучи разом із нею весь наступний непотріб.
Звичайно, просто копіювати систему якоїсь європейської країни (а для ЄС відкриті списки стали нормою) буде важко. Європейський досвід різний і доволі складний (до прикладу, досвід Італії з самостійним вписуванням виборцями прізвища депутата в бюлетень). Те, що це складно, насправді здається лише на перший погляд.
Нині в Україні все частіше говорять про необхідність відкритих регіональних списків, а така система діє в Чехії, Фінляндії, Польщі. Це по суті суміш пропорційної і мажоритарної систем у цивілізованому вигляді, а не така абсурдна змішана система, яка діє в Україні зараз. У регіональних відкритих партійних списках (кількість кандидатів у них залежить від розміру регіону) виборці ставлять галочку навпроти одного чи кількох кандидатів, які їх влаштовують і яким вони дають повноваження представляти свою місцевість.
Українські потуги
 |
| фото: архів |
“Українській владі треба зробити низку кроків, зокрема, схвалити єдиний виборчий кодекс, реформувати виборчу систему, щоби дати можливість малим партіям також бути представленими в парламенті, шляхом покращення регіонального представництва, підвищення впливу виборців на вибір майбутніх депутатів через запровадження відкритих партійних списків”, – звітували спостерігачі від ПАРЄ після парламентських виборів 2012 року.
Нині влада в Україні вже інша. Цікаво, що наприкінці минулого тижня Президент Порошенко в інтерв’ю українським телеканалам заявив, що найоптимальнішим варіантом майбутніх позачергових парламентських виборів буде пропорційна система з відкритими списками. “Який компроміс буде досягнутий у Верховній Раді – наразі відкрите питання. Попереду тиждень, коли ми домовилися, що парламентська комісія за участі представника Президента в парламенті опрацює виборчу систему. Україна не має часу на розмови. Не домовляться про пропорційну систему з відкритими списками – нехай ідуть на пропорційну систему. Якщо взагалі не здатні домовитися – будуть обиратися так, як у законодавстві є зараз. Але вибори відбудуться в будь-якому випадку”, – сказав Порошенко.
Насправді в цій заяві бачимо всю повноту нинішньої ситуації з можливістю впровадження відкритих списків. Президент публічно підтримує такий популярний у суспільстві крок, але дає зрозуміти, що нинішній склад Ради може просто не домовитися про зміни. Здавалося б, усе логічно – Президент нині не контролює парламент. От тільки є один нюанс: ще на початку липня у ВРУ провалився законопроект представника Президента в Раді Руслана Князевича, який передбачав збереження нинішньої змішаної системи виборів.
Основні політичні гравці начебто домовилися скоротити виборчу кампанію від 60 до 45 днів, тож волевиявлення може відбутись навіть у першій половині жовтня
Серед нововведень у цьому документі було лише повернення виборчих блоків і диференційований виборчий бар’єр – 5% для партій і 7% для блоків. Законопроект представника Президента навіть не включили до порядку денного, але він показав, як насправді Порошенко домагається відкритих виборчих списків… Ніяк!
Насправді експерти нині також сумніваються, що нове виборче законодавство буде ухвалене в парламенті ще до виборів у жовтні цього року. Нагадаємо, що основні політичні гравці начебто домовилися скоротити виборчу кампанію від 60 до 45 днів, тож волевиявлення може відбутись навіть у першій половині жовтня. Але, знову ж таки, за ці зміни має проголосувати ще чинний парламент.
Окрім Президента, за відкриті виборчі списки публічно виступають і ті партії, які за часів Януковича були опозицією. Але й тут безліч нюансів. Так, на початку липня депутати від “Батьківщини” внесли у ВРУ відповідний законопроект. Але й тут виникають питання.
“Вибори депутатів проводяться в єдиному загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, який включає в себе всю територію України та закордонний виборчий округ. У межах єдиного загальнодержавного виборчого округу утворюються 450 територіальних виборчих округів. Партія висуває загальнодержавний виборчий список із чисельністю не менше 100 і не більше 450 кандидатів у народні депутати. За кожним кандидатом у народні депутати, крім перших десяти осіб у списку, обов’язково закріплюється територіальний виборчий округ. Перші десять осіб у списку не закріплюються за окремим територіальним виборчим округом і забезпечують загальнодержавний характер партії”, – зазначено в законопроекті.
Який компроміс буде досягнутий у Верховній Раді – наразі відкрите питання. Попереду тиждень, коли ми домовилися, що парламентська комісія за участі представника Президента в парламенті опрацює виборчу систему
Його автори пояснюють, що до пропорційного розподілу мандатів допускаються партії, які отримали не менше п’яти відсотків дійсних голосів виборців у межах загальнодержавного виборчого округу. А відкритість списків, на думку представників “Батьківщини”, забезпечується тим, що після оголошення попередніх результатів виборів партії проводять з’їзд і подають до ЦВК (вже після голосування) переформатований список. “Підставою для зміни черговості може бути тільки кількість голосів виборців, отримана партією в конкретному територіальному виборчому окрузі. Якщо результат є позитивним, то особа може піднятись у виборчому списку і навпаки”, – йдеться в пояснювальній записці до законопроекту.
Але в документі нема конкретної вимоги змінювати список саме на основі набраних голосів, закріплених за округами кандидатів… При цьому автори стверджують, що узагальнили пропозиції із раніше внесених законопроектів представників інших політсил.
Як бачимо, хороші заяви і Президента, і окремих політичних сил часто розходяться з конкретними пропозиціями. Тим часом відкриті партійні списки залишаються шляхом до справжньої демократії. Нам нині залишається чекати, який же документ напрацює анонсована Порошенком група і чи напрацює взагалі.
Експерти говорять
Українська виборча машина не готова до відкритих партійних списків
Олександр Палій, політолог, історик:
– Є різні варіанти і способи відкрити виборчі списки. Важливо зараз з’ясувати, що конкретно стоїть за словами українських політиків. Відтак відкриття списків може відбуватися двома способами. Перший – коли людина голосує за виборчий список (партію), а потім розставляє в цьому ж списку свої пріоритети, тобто кандидатів. І ті кандидати, які отримали більшу підтримку, довіру виборців отримують кращий результат. У виборчому списку людина може проголосувати за кількох кандидатів. Кожен має право зробити від трьох до десяти поміток у виборчому бюлетені.
Є й інший варіант, подібний до “мажоритарки”. Коли людина обирає партійний список, але прізвища в бюлетені зазначені. Обидва ці варіанти відкритих списків корисні тим, що збільшують довіру до партій. І тоді в партій немає сенсу продавати місця, бо все одно люди визначають прохідних кандидатів. Тому партія і відкриває списки, але більшість політиків не дуже добре ставляться до цієї системи, бо тоді буде значно важче продавати партійні місця.
Якщо правоохоронці не будуть покривати махінації на виборах і за це буде реальна відповідальність, тоді оновлення парламенту буде серйозне. Запровадити таку систему неважко. Насамперед, потрібно написати новий закон по виборчих списках. Це дуже просто. Для парламенту – кілька тижнів додаткової роботи. Адже давно відомо, як така система працює у світі. Можна позичити досвід і адаптувати його у нас. Дуже сподіваюсь, що правоохоронці і міліція не будуть ні на кого працювати, не покриватимуть купівлю округів та інше. Слава Богу, таке вже позаду.
Головне не те, якою це буде система, головне – відійти від системи мажоритарної відносної більшості. Це коли людина набирає 20-30% голосів і стає депутатом
Нам найбільше підходить система, коли спершу виборці голосують за списком, а потім розставляють пріоритети. Нам найбільше підходить, бо це дуже проста система. Вона пропорційна, але задає тонус усередині партій, щоб люди бачили, хто є хто, і самі “роздавали” місця і рейтинги. Крім того, її легко пояснити і запровадити. Відкриті виборчі списки схожі на мажоритарну виборчу систему. Різниця в тому, що людина показує свій рейтинг у партії. Це змушує партії ставити на тих людей, які мають авторитет, а не гроші. Тоді в списки не запихатимуть кого завгодно, а мусять ставити на тих, хто має авторитет і хоче стати лідером.
Головне не те, якою це буде система, головне – відійти від системи мажоритарної відносної більшості. Це коли людина набирає 20-30% голосів і стає депутатом. А чому так? Бо мале значення мають виборці. Більше важить те, чи домовились між собою політики, і перемогли технічного кандидата. Це зараз має більше значення, ніж конкретний голос громади. І так звані мобілізовані, проплачені групи впливають на загальний результат. Тому дуже велика роль технічних кандидатів і маніпуляцій.
Система відносної більшості була запроваджена на місцевих виборах у 1998 році. Коли кандидати боялися несподіванок на виборах. Аби маніпулювати ситуацією, обдурювати суспільство таку виборчу систему і запровадили. Вона й досі зберігається на мажоритарних округах. Навіть якщо запровадити вибори в два тури, хоч витрати будуть трохи більшими, але воно того варте. Бо це буде голос народу, а не влади. Відкриті списки є у Фінляндії. Там галочки ставлять навпроти конкретних кандидатів. Найдосконаліше система відкритих виборчих списків працює у Європі. Там вони найбільше поширені.
Незручностей немає жодних, адже коли відкриті списки, то бюлетень такий самий, але до нього додається додатковий бюлетень. І в нього виборець вписує ту людину, яку обирає. Нічого принципово не змінюється. Бюлетень може бути один, але кожна партія дає книжечки з прізвищами. З неї людина вибирає кандидатів і їх номер вписує в бюлетень.
Олександр Солонтай, експерт Інституту політичної освіти: – Запровадити відкриті списки – це не нова ідея, а давно назріла. Тому давно треба було втілити її в реальність. І чим швидше ми будемо її реалізовувати, тим швидше матимемо нової якості органи, які обираємо.
Сенс у тому, що люди обирають не тільки партію, але й вказують на конкретного політика, кандидата, якого вони хочуть бачити в списках до парламенту. І це вже зараз можна і потрібно втілювати. Люди вимагають нових облич, свіжої крові і перевиборів. Українці хочуть інших політиків, хочуть дати шанс іншим людям зробити політичну кар’єру, а для цього треба змінювати виборчу систему. Продажних політиків треба прогнати, аби вони не заховалися в старих списках, де люди не будуть їх бачити.
Сенс у тому, що люди обирають не тільки партію, але й вказують на конкретного політика, кандидата, якого вони хочуть бачити в списках до парламенту
До цих виборів запровадити нову систему можна, але потрібна нова редакція закону про вибори. Діючий закон не передбачає відкритих списків і половину кандидатів йдуть по закритих списках, а інші по мажоритарних округах. Тож потрібно повністю змінити закон про вибори, і в ньому передбачити механізм реалізації відкритих списків. У ЦВК розробити систему і запустити її вже зараз. Чим швидше приймуть, тим швидше буде система готова. До жовтня або до листопада система може бути готова.
Тут треба перейняти досвід країн ЄС, до яких ми прагнемо по багатьох інших стандартах. До прикладу, якщо в них є відкриті списки, то вони з преференціями. Тобто, люди обирають кандидата від партії і в загальнодержавному масштабі, і в конкретному регіоні. Наприклад, цей регіон може мати мільйон виборців. Це може бути одна область чи багатомандатний виборчий округ.
Анатолій Романюк, доктор політичних наук, керівник Центру політичних досліджень: – Нині в Україні діє одна із найгірших виборчих систем. Тому зміни нам конче необхідні, але чи будуть вони невідомо. Тут питання в тому, наскільки наші депутати мають політичну волю, аби внести відповідні зміни до закону.
Якщо так станеться, то ці зміни позначаться на багатьох речах. Наприклад, на внутрішній політиці партії. Лідери перестануть бути вождями. Вони стають більш-менш рівними з іншими членами політичних партій.
Крім того, більшість кандидатів, які сьогодні є в парламенті, не зможуть пройти туди. Збільшується увага до особистих якостей кандидатів, а зменшується рівень і вплив грошей. За цих умов депутатам не вигідно балотуватись, бо більша половина їх не пройде до ВРУ.
Збільшується увага до особистих якостей кандидатів, а зменшується рівень і вплив грошей. За цих умов депутатам не вигідно балотуватись, бо більша половина їх не пройде до ВРУ
Чи запровадять відкриту систему цієї осені, залежить від політичної волі нардепів. Тут за прогнозом треба звертатися до астролога, а не до політолога. Нині нардепи цього не хочуть і в цьому не зацікавлені. Вони вперто не хочуть міняти виборчу систему. Відкрита система не надто складна. Звісно, якщо депутати не винайдуть новий варіант. Це регіональні списки і в кожному не більше 6-7 кандидатів, тому бюлетень не буде великий.
Тобто, нормальна виборча система передбачає не 30 – 50, а 6-7 кандидатів у бюлетені. Це середній показник, але є ще менший – це один-два кандидати. В деяких країнах ЄС таке є.
Віктор Небоженко, політолог, директор соціологічної служби “Український барометр”: – Для великих і старих партій відкриті виборчі списки – смерть. Тому що зараз партійні боси, а це до десяти людей, вирішують долю усієї політичної сили і розподілу посад. Тому відкриті списки їм непотрібні.
У відкритих списках насамперед зацікавлені молоді партії. Вони таким чином не лише з’являються на політичній арені, але й можуть бачити рейтинг кандидатів, хто з них має підтримку населення, а хто ні. Але враховуючи те, що нині правлять балом старі партії, то зрозуміло, що відкритих списків не буде. І ще для відкритих списків потрібно було тренувати ЦВК. А це складний і довготривалий процес.
Я бачив, як ЦВК працюють у Польщі, а це доволі клопіткий і складний процес. У них добра підготовка, висока кваліфікація. Нашим до них ще дуже далеко. Вони не мають такого рівня, щоб без помилок, конфліктів і фальсифікацій підрахували результати. Особливо якщо йдеться про проблемні округи і рейтинги тих чи інших партій, політиків.
Все, що зараз говорять політики від першого до останнього – це велика ілюзія. Якщо вони виділили 45 днів для підготовки виборів, то тим більше вони не готові до відкритих списків
Легше розкидати відсотками на столі і слідкувати за тим, щоб всі бюлетені були на місцях. Зовсім інша справа підраховувати кількість голосів кожного кандидата. Це дуже клопітка і кваліфікована робота. Скажу відверто, я не вірю, що українська виборча машина готова до такої роботи. Все, що зараз говорять політики від першого до останнього – це велика ілюзія. Якщо вони виділили 45 днів для підготовки виборів, то тим більше вони не готові до відкритих списків.
Хіба якщо Арсеній Яценюк хоче створювати свою партію чи зацікавлений, щоб молоді політичні сили прийшли до парламенту, тоді вони б хотіли переконатись, чи дійсно вони мають реальну підтримку в населення. Чи справа тільки в назві партії і рекламі. Тобто, молоді партії зацікавлені, але старі – ні. Я не вірю у відкриті списки в Україні. Наша політична машина до такого не готова.
Віталій Бала, політолог:Позитивно оцінюю проведення парламентських виборів за відкритими списками. Це набагато краще, ніж закриті списки, коли люди знають тільки п’ять прізвищ.
У відкритих списках люди могли би вирішувати за кого варто голосувати, кого підтримувати. На мою думку – це дасть можливість почати вирішувати три проблеми в Україні. Перше – мати конкуренцію в середині партії, тобто не будуть попадати в парламент ті, хто наближені до керівника партії і розказують йому, який він класний. А підуть ті, хто дійсно на це заслуговують.
Олігархам не буде сенсу направляти туди своїх людей, бо вони можуть не пройти, якщо буде таке голосування
Друге - олігархам не буде сенсу направляти туди своїх людей, бо вони можуть не пройти якщо буде таке голосування, і їх рейтинг буде легко підніматися чи опускатися. І це перший крок до відділення бізнесу від політики. Вони про це говорили, але ніколи нічого не робили і третій – завдяки цим двом пунктам з’явилась вірогідність, що до парламенту можуть попасти нові люди з новими поглядами.
Чи будуть відкриті списки на цих виборах відповісти важко, адже парламент який голосуватиме за зміни до закону обирався по зовсім іншій виборчій системі. І я не думаю, що вони є прихильниками відкритих списків. Має бути сильна мотивація, тобто вони мають захотіти це впровадити. Зараз відповісти на це питання неможливо.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
