Зауважимо, що четвергове засідання у парламенті розпочалось у закритому режимі, адже про ситуацію в зоні АТО доповідав також міністр оборони Валерій Гелетей. 

Після цього депутати нарешті, тепер конституційною більшістю, ухвалили зміни до держбюджету, необхідні для АТО, а також вже згадані зміни до Податкового кодексу разом із воєнним податком. Зазначимо, що останній, як і збільшення податків на користування надрами, діятимуть до кінця цього року. Далі буде видно…

Водночас депутати не проголосували, а лише відправили на додаткове друге читання законопроект щодо ГТС, який передбачав, що управління українськими газопроводами та сховищами здійснюватиметься разом із американськими та європейськими компаніями. При цьому контрольний пакет мав залишитись у нашої держави. До речі, така ініціатива викликає багато запитань. 

“Думаю, що остаточне голосування на сесійному тижні з 12 по 15 серпня буде вже успішним і ми зможемо чітко розуміти, що завдано удар по авантюрі Російської Федерації щодо будівництва “Південного потоку”. Українська сторона запропонує найкращі варіанти, яким чином далі розвивати газотранспортну систему України разом з інвесторами з ЄС і США”, – наголошує Сергій Соболєв, голова фракції “Батьківщина”.

Водночас, в експертному середовищі є й інші думки. “Влада ухиляється від початку реформ у нафтогазовій сфері, а залученням іноземної управляючої компанії намагається перекласти відповідальність за свою бездіяльність. Автори законопроекту, здається, самі не розуміють, чого вони хочуть. Вони думають перекласти низку проблем на іноземну управляючу кампанію? А що далі? Не вирішуються найважливіші питання. Хоча б проблема багатомільярдних боргів НАК “Нафтогаз України”. Виглядає, що законопроект популістський та суто політичний. І він не зрушить розв’язання проблем нафтогазової сфери в Україні”, – каже Володимир Саприкін, директор енергетичних програм Центру Разумкова, інформують УНН.

Зрештою, нардепи у четвер вирішили ще доопрацьовувати цей законопроект. Але результативне голосування за інші ініціативи уряду Яценюка із результатом у понад 300 голосів продемонструвало, що прем’єр залишатиметься у своєму кріслі далі. Все решта було формальністю. Тому розгляд питання про довіру до Кабміну розглядався вже у відкритому режимі. “За” відставку Арсенія Петровича висловилось лише 16 депутатів.

“Сьогодні у світовій економіці є дві новини. Перша – це те, що Аргентина оголосила дефолт, а друга – Україна не оголосила дефолт і ніколи його не оголосить”, – заявив Яценюк після цього голосування із трибуни ВРУ 31 липня.

Яценюк виглядав задоволеним собою. Трохи пізніше на брифінгу він заявив, що Коломойський і Ахметов “із задоволенням” платитимуть збільшений податок. Ось тільки такі дотепи Арсенію Петровичу варто було б приберегти до офіційного початку парламентської виборчої кампанії, яку б політсилу він тоді не представляв. І не потрібно заяв про збільшення утричі ренти на видобуток газу, якщо це, як уже було зазначено, не зовсім так. 

Яценюк нині намагається подобатись усім і прикриває непопулярні рішення, зокрема із воєнним податком під час неоголошеної війни, популярними заявами про тиск на олігархів. Маємо розуміти: якщо б нині були втіленими урядові ініціативи зразка 24 липня, то до кінця року додатково до бюджету отримали близько 9 мільярдів гривень. А так вийде наполовину менше. Хоч у цій ситуації прем’єр справедливо користується правилом “краще хоч щось, аніж нічого”. Тільки речі треба називати своїми іменами. 

І нині окрім розуміння того, що Яценюк є чи не найкращим прем’єром за історію новітньої незалежності України, його уряду нарешті вже потрібно братись до масштабних реформ, анонсованих ще із Майдану.

Держава на повідку в олігархів має небагато шансів жити по-новому. В останні дні ми побачили, як нова влада пробує домовлятись із усіма впливовими гравцями, щоб виходити із важкої ситуації. 

Так, Президентові Порошенкові, який “замовив” позачергові парламентські вибори під час війни, довелось докласти чимало зусиль, щоб у четвер у ВРУ відбулось те, що відбулось. А перемовини Президента із усіма зацікавленими особами увінчувались публічними заявами. Одну з них Порошенко зробив напередодні засідання ВРУ, закликавши усі сторони працювати разом.

“Я задоволений тим, що це – результат наших спільних зусиль. Конституційна більшість депутатів проголосувала за необхідні рішення. Це яскраво підтверджує, що ставлення депутатів до України, до українського народу, до української армії не залежить від того, є в парламенті коаліція чи немає. Дострокові парламентські вибори – це вже реальність. І це не тому, що цього хоче хтось із народних депутатів, політиків або чиновників. 

Це тому, що 80% українців вимагають цього. Дострокові вибори не мають і не будуть перешкоджати нашій з вами спільній роботі. Сьогодні це питання нашої спільної відповідальності. І, звісно, сьогодні нікому не легко – ні прем’єр-міністрові, який бере на себе величезний шматок відповідальності, ані парламентарям чи кожному народному депутатові, ані президентові”, – це вже заявив Порошенко, виступаючи у парламенті 31 липня.

І одразу ж після цього засідання Порошенко продовжив домовлятись із Яценюком, спікером Турчиновим та головами депутатських фракцій. Дуже цікавим є повідомлення, яке зрештою з’явилось на сайті Президента.

“З огляду на прийняття парламентом закону про внесення змін до Державного бюджету на поточний рік, суттєве скорочення бюджетних видатків учасники зустрічі дійшли згоди щодо необхідності здешевлення виборчих процедур і зменшення у зв’язку з цим терміну проведення виборчої кампанії з 60 до 45 днів. Домовилися також про проведення консультацій з приводу запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими виборчими списками, відновлення виборчих блоків як суб’єктів виборчого процесу та щодо інших виборчих процедур”, – йдеться у повідомленні прес-служби гаранта.

А тепер розберемо його по-порядку. Зменшення часових рамок виборчої кампанії насправді вигідне усім великим політичним гравцям, в яких нині високі “рейтинги”. Заморочуватись над якимось новим підходом до виборів ніхто не буде, усі “битимуть” на патріотичні почуття українців і необхідності згуртовуватись перед агресією Росії. Водночас уже почались розмови про те, що вибори таким чином можуть відбутись не 26 жовтня, а 5 чи 12. Чи вдасться державі через це дуже зекономити на самому волевиявленні? Насправді, не надто. Хіба що спонсори партій менше витратять. 

Невідомо, якою до часу виборів буде ситуація на Донбасі, тож і невідомо, чи голосуватиме весь цей регіон.

І насамкінець про підготовку узгодженого проекту змін до виборчого закону. Щодо цього виникає багато питань. Адже вибори виключно за пропорційною системою із відкритими списками відправляють мажоритарку у небуття. А це не надто вигідно тим самим олігархам, які звикли не лише “спонсорувати” партії, але й “розставляти” своїх людей на округах. Ми вже побачили, що надто сильний удар по олігархах може приводити до блокування роботу ВРУ і майже відставки уряду. 

Тож і при написанні, а тим паче голосуванні за можливе нове виборче законодавство ще нинішнім скликанням ВРУ, можливі сюрпризи.