зображення: hromadske.tv

“Сьогодні часто запитують, що там на “референдумі в Криму”, як йде процес, чи є порушення... Друзі-журналісти, ви про що? Питання ж не тільки в тому, що цей PR-захід проводиться на фоні присутності окупантів, без жодної юридичної бази (фейкові постанови ВР АР Крим не враховуємо), в режимі бойкоту з боку корінних народів, за відсутності можливості належного інформування громадян про суть і зміст процесу, за комісій, які відверто проводять агітацію, голосування осіб без українського громадянства, невизнання ВСІХ країн світу (окрім РФ, звісно) та поважних міжнародних організацій тощо. 

Проблема в тому, що жодного вибору під час псевдореферендуму не було запропоновано. Ви бачили ці два питання? Хіба мова йде про збереження Криму в межах України, хіба громадянам дали вибір заперечити проти обох запитань? Коротше, давайте не будемо грати в ігри, запропоновані нам Кремлем, а процеси називати своїми іменами. Це не референдум, а фейк і реагувати на нього потрібно відповідно. Приблизно такий же статус мав би концерт “Океану Ельзи” на Майдані, під час якого Святослав Вакарчук зі сцени би запитав: “Ви проти вступу Криму до РФ?” Громадяни б скандували: “Так!” ЦВК би видала постанову: “В результаті проведення плебісциту на Майдані прийняли рішення. 100% учасників голосування – “за”. Амінь”, – написала у неділю на своїй сторінці у соцмережі Faceboоk Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі ОПОРА.

З цим важко не погодитись. Та маріонетки Путіна продовжують на очах в усього цивілізованого світу продовжувати гру свого патрона. Учора кримський парламент одразу ж проголосив незалежність півострова і попросив Путіна прийняти його до складу Російської Федерації як нового суб’єкта зі статусом республіки. А сам господар Кремля щодо цього питання вже нині звернеться з посланням до Федеральних зборів РФ. 

Зауважимо, що, окрім іншого, учора Верховна Рада Криму оголосила на своїй території російський рубль офіційною грошовою одиницею зі збереженням такого статусу також за гривнею до 1 січня 2016 року. Аксьонов, Константінов і Ко не надто переймаються, яким насправді буде майбутнє Криму, до прикладу, як вирішити те ж “водне питання”. Реалізація плану Путіна не передбачає вирішування життєво необхідних питань кримчан… Тут йдеться лише про хоч і незаконну, але формалізацію приєднання півострова до Росії, а там вже все буде як буде. Чи точніше, як вирішить Путін. 

Зауважимо, що міністр соціальної політики  Людмила Денисова заявила, що так як Україна не визнає референдуму у Криму, то не скасовуватиме соцвиплат, зокрема і пенсій, кримчанам. Розруху в Абхазії і Південній Осетії самопроголошена влада Криму до уваги не брала. Звичайно, і Росія не приймала згадані кавказькі самопроголошені республіки до свого складу, але масштабні фінансові вливання обіцяла. І як бачимо, із крахом їхньої курортної  інфраструктури – обіцянки не виконала.

А щодо Криму, то також уже можна говорити, що там цьогорічний курортний сезон зірвано. На що ж далі сподівається тамтешня маріонеткова влада важко зрозуміти. 

Вже нині зрозуміло, що утримувати Крим Росії буде економічно надзвичайно важко. Це добре розуміє і російський бізнес. Зауважимо, як писало російське видання “Ведомости”, для  РФ утримання Криму буде “своєрідною нон-стоп Олімпіадою”. А як відреагував ринок ще на перші дні російської військової інтервенції у Криму усі пам’ятають. І на тлі погроз жорсткими санкціями від Заходу падіння російської економіки продовжувалось. 

Ось тільки тут виникає цікавий нюанс. Учора стало відомо, що із Держдуми відкликали законопроект про спрощений порядок приєднання до РФ нових суб’єктів. Про це повідомило російське агентство ИТАР-ТАСС із посиланням на голову комітету Держдуми із конституційного законодавства і держбудівництва Володимира Плігіна. Нагадаємо, що Венеціанська комісія визнала цей законопроект несумісним із нормами міжнародного права. Як відомо, цей документ передбачав, що до складу РФ можуть бути включені нові суб’єкти, якщо на їх території був проведений відповідний референдум.

Власне російські ЗМІ, не суто пропагандистські, а ті, які професійно працюють, уже не раз писали, що Путін свідомо йде на ізоляцію Росії і на санкції від США та ЄС. Аргументами для такої точки зору є те, що російська економіка почала своє падіння ще задовго до анексії Криму. А нині російська влада західними санкціями зможе виправдати свої проколи в економіці. З іншого боку – приєднання Криму буде своєрідним подарунком націоналістично (а російський націоналізм – це імперіалізм) налаштованим росіянам, котрі розчарувались у Путіні. 

Тобто, таким чином Владімір Владімірович спробує вирішити свої внутрішньополітичні проблеми і ще більше посилити тиск на ліберальну опозицію та інтелігенцію, які нині виступають за мир, а отже для влади і усіх пересічних російських шовіністів є “зрадниками”. Ймовірно, саме тому господар вирішив не просто забрати в України Крим, але й прийняти його у склад РФ, чого не було зроблено із тими ж Абхазією та Південною Осетією. З іншого боку, відкликання із Держдуми законопроекту, який мав полегшити входження Криму до складу Росії, а саме для цього документ і був створений, викликає деякі запитання. 

Путін продовжуватиме використовувати лише Крим у грі із Заходом (для чого питання про його приєднання до РФ може зволікатись) чи остаточно перейде на тиск із можливим вторгненням у південно-східні області материкової України і так добиватиметься зміни влади у Києві? Нагадаємо, що на думку екс-радника Путіна Андрія Ілларіонова, саме останнє є головною метою господаря Кремля у нинішній ситуації. 

Майже одночасно із новиною про відкликання згаданого законопроекту із Держдуми учора стало відомо, що російське МЗС пропонує створити контактну “Групу підтримки” для України. У РФ знову кажуть, що для врегулювання ситуації в Україні потрібно повернутись до угоди від 21 лютого між Януковичем Яценюком, Кличком і Тягнибоком “з вилучення нелегальної зброї, звільнення незаконно зайнятих будівель, вулиць і площ”. А ще РФ вимагає “без зволікання скликати за рішенням Верховної Ради конституційні збори з рівним представництвом усіх українських регіонів для підготовки нової федеративної конституції”. 

Така конституція мала б закріпити федеративний устрій України, її військово-політичний нейтралітет, державний статус для російської мови, захист прав людини і всіх меншин, виборність місцевої влади і невтручання в справи церкви. РФ хоче, щоб в Україні проект такої Конституції був винесений на референдум, а після цього пройшли вибори до законодавчих і виконавчих органів влади у кожному із суб’єктів новоствореної федерації. Тобто Росія вимагає не проводити президентські вибори 25 травня.  Також РФ вимагає визнати результати референдуму у Криму.

Це чергове пряме втручання Росії у внутрішні справи України (!), хоча від наших північно-східних сусідів нічого іншого не варто було б і очікувати. Справа в іншому: свого часу Захід вже змусив тодішню опозицію підписати угоду із Януковичем. То чи зараз, вимагаючи деескалації ситуації, Захід не змусить уже владу піти на незрозумілі угоди із Кремлем?.. В українському МЗС учора пропозиції Росії назвали неприйнятними.

Тим часом і ЄС, і США підтвердили свою позицію щодо незаконності кримського референдуму і невизнання його результатів. Водночас учора міністри закордонних справ країн ЄС погодили запровадження санкцій проти  21 офіційної особи з України і Росії у зв’язку з окупацією Криму російськими військами  та“референдумом”. Зокрема, санкції передбачають візові обмеження і замороження рахунків чиновників.

Водночас, за повідомленням Financial Times, у цьому списку на санкції є члени Держдуми РФ, але немає людей із найближчого оточення Путіна. А міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус повідомив, що рішення про подальші заходи ухвалять у наступні дні. Ось такий поворот, хоч ще на минулому тижні представники ЄС обіцяли повномасштабні і жорсткі санкції проти Росії одразу ж після кримського референдуму.

Зазначимо, що і США вчора оголосили про введення санкцій проти помічника Путіна – Владислава Суркова, радника Путіна – Сергія Глазьєва, члена Ради Федерації Андрія Кліншаса, голови Ради Федерації Валентини Матвієнко, заступника російського прем’єра Дмитра Рогозіна, депутатів Держдуми Олени Мізуліної та Леоніда Слуцького, а також самопроголошених керівників Криму Сергія Аксьонова і  Володимира Константінова та екс-диктатора України Віктора Януковича і лідера “Укарїнського вибору”, кума Путіна – Віктора Медведчука. 

Всім їм буде заборонений в’їзд у США, а їх активи і власність на території Америки будуть блоковані. Зазначимо, що ще на минулому тижні у західних ЗМІ повідомлялось, що санкції можуть торкнутись набагато ширшого кола російських політиків і бізнесменів. 

Тим часом усі ми є свідками того, що нова українська влада у нинішній ситуації зволікає із прийняттям рішень. Це стосується як військових, так і суто політичних питань. Зокрема, лише учора ВРУ затвердила указ в.о. президента Олександра Турчинова про часткову мобілізацію. І лише учора Україна відкликала свого посла у РФ (і це вже після того, як українське посольство закидали димовими шашками). Хоч Росія уже давно заявила, що припиняє дипломатичні стосунки із Україною.

Загалом нині в українському суспільстві побутує думка, що насправді усі найважливіші рішення в країні приймає не в.о. президента Турчинов, і не прем’єр Яценюк, а Юлія Тимошенко, яка жодної офіційної державної посади не має. І поки вона на лікуванні у Німеччині нинішня влада важливих кроків не робитиме. “Лівий берег” із посиланням на власні джерела повідомляє, що леді Ю повернеться в Україну завтра.

Та у цій ситуації згадується лише те, що Майдан і Небесна сотня боролись не за вплив однієї чи навіть кількох політиків у новій владі! Тому не зможе ні леді Ю, ні хто інший з її оточення стати “месією для України”, бо ми усі вже знаємо справжніх Героїв, які проливали свою кров і віддали життя за нову Україну! А щоб ця нова Україна вистояла під тиском Росії і не була розмінною монетою в очах Заходу, нинішня українська влада має приймати чіткі і зрозумілі рішення, поки ще у цієї влади залишається мандат народної довіри.

У день проведення кримського референдуму в багатьох східних містах країни теж відбулися свої акції, у кількох навіть намагалися провести “народний плебісцит”. Спроби захоплення будівель, звернення до Путіна і червоні прапори – відрізнялися такі акції хіба чисельністю сепаратистів.

До прикладу, у Маріуполі на мітинг до споруди мерії вийшли близько тисячі людей, які тримали прапори російських неонацистських рухів та Радянського союзу. Покричавши “Навіки із Росією!”, “Донбас – Росія”, активісти пішли на прогулянки містом – шукати “западенців”. У Миколаєві на аналогічну акцію прийшло всього 600 осіб. Цим таки вдалося провести свій “референдумчик” – учасникам роздали бюлетені із такими запитаннями: “Поддерживаете ли вы федеративное устройство Украины” і “Поддерживаете ли вы образование федеративного округа Новороссия в составе Украины, включающего в себя Николаевскую, Одесскую и Херсонскую области”. Ані вік, ані прописку у тих, хто виявив бажання проголосувати, не перевіряли – паспорт не був обов’язковим.

В Одесі на сепаратистський мітинг прийшло трішки більше населення – до п’яти тисяч. Місцеві сталіністи та ультраправі молодчики із організації “Одесская дружина” теж заповнили бюлетені (в яких, до слова, “голосували” за федералізацію країни і створення тої ж Новоросії). На акції можна було помітити символіку СРСР, прапори зі Сталіним та підписом “Захисник святої Русі”, російський офіційний триколор, а також чорно-жовто-білий знак неонацистів, що не завадило цим самим людям кричати “Фашизм не пройде”, “Нацисти розділили Україну”…

Під час такої ж акції у Харкові сепаратисти намагалися взяти облдержадміністрацію, а коли це не вийшло, пішли до СБУ. Як і в інших містах, тутешні активісти носилися із неонацистською, радянською та російською символікою. Між іншим, у Харкові того дня теж планували провести референдум, однак члени пропутінських організацій не змогли його організувати. На саму акцію за різними оцінками прийшло від 1,5 до 3 тисяч людей. Утім, радикалам таки вдалося захопити офіси “Просвіти”, “Патріота України” та “Правого сектору”.

На СБУ йшли і в Донецьку. Тамтешні сепаратисти у неділю також захопили споруду прокуратури і брали штурмом офіси компанії губернатора Сергія Тарути (намагалися дізнатися, коли випустять їхнього “народного губернатора”, якого затримали кількома днями раніше). А от у Дніпропетровську, на відміну від більшості міст, водночас відбувалися акції за і проти цілісності України. До того ж, путіністів там було значно менше, аніж проукраїнських активістів.

Під час засідання уряду міністр внутрішньої політики Арсен Аваков доповів, що подібні акції та інші безчинства у східних містах організовують російські екстремісти. “СБУ зафіксувала цілий ряд службових посвідчень офіцерів, які були затримані на території України, в тому числі із компрометуючими диверсійними матеріалами”, – цитує слова міністра ЛІГА.net.

Показово також, що цього ж вікенду в Росії теж відбулися антивоєнна та пропутінська акції. І якщо на першій було більше 50 тисяч осіб, то на другій – всього кілька тисяч.