фото: УП

Учорашня опозиція нині ділить між собою високі державні посади. Уже сьогодні парламент має взятися за формування нового Кабінету Міністрів, але кандидатури, які розглядають на посади міністрів, викликають багато питань. Для формування нової влади представники трьох політичних сил –  “Батьківщини”, УДАРу та “Свободи” – начебто використовують партійний підхід.

Ще до формування Кабміну такий принцип учорашні опозиціонери використали для призначення керівників силових відомств. Спочатку Рада призначили своїх уповноважених, а учора вже повноцінних керівників силовиків. Так, Валентин Наливайченко (УДАР) став новим керівником СБУ, Олег Махніцький (“Свобода”) – новим Генпрокурором, Арсен Аваков (“Батьківщина”) учора ще залишався в.о. міністра внутрішніх справ, але, наймовірніше, він таки обійме цю посаду в новому уряді. 

Навіть учорашнє засідання парламенту тривало недовго, бо керівники фракцій до сьогоднішнього ранку мали узгодити кандидатури міністрів. Довгий час експерти наголошували на необхідності формування нового технічного уряду, але видається, що політики, які на хвилі Майдану прийшли до влади, про це вже забули. 

Принаймні учора у ЗМІ з’явився ймовірний склад нового уряду, і, зокрема, як повідомляє “Українська правда”, як інші кандидатури на міністерські крісла обговорювали прізвища  Ірини Фаріон (на посаду міністра освіти), Ірини Сех (Міністерство екології), Євгена Нищука (Міністерство культури). 

За повідомленням деяких ЗМІ, міністром освіти може стати Сергій Квіт, міністром економіки – Віктор Пинзеник, молоді та спорту – Руслана, оборони – Андрій Парубій. Також ЗМІ з посиланням на різні джерела повідомляли, що новим прем’єром може стати Арсеній Яценюк або Петро Порошенко. Зрештою, сьогоднішній день продемонструє справжнє обличчя нової влади.

фото: УП

Зауважимо, що  “регіонали”, які нині відхрещуються від Януковича, і ті нардепи, які вже вийшли з цієї фракції, у парламенті голосують разом з “Батьківщиною”, УДАРом і “Свободою”.

Зауважимо, що станом на учора з фракції ПР вийшло 74 депутати, про що повідомив її голова Олександр Єфремов. На погоджувальній раді він також заявив, що його фракція переходить в опозицію. А ще перед цим Єфремов публічно відрікся від Януковича. “Ми, фракція Партії регіонів у Верховній Раді, та наші однопартійці рішуче засуджуємо злочинні накази, які призвели до людських жертв, до порожньої скарбниці, величезних боргів, ганьби в очах українського народу і всього світу, в результаті чого наша держава опинилася на краю прірви, загрози розколу і втрати національного суверенітету. Будь-які спроби вплинути на ситуацію, переконати президента не були почуті. Мільйонна партія фактично виявилася заручником однієї корумпованої “сім’ї”, – зазначено в заяві фракції ПР.

Учора колишній член фракції ПР Анатолій Кінах утворив у Раді нову депутатську групу “Економічний розвиток”. До її складу увійшло 33 депутати. Заступником Кінаха в цій групі став ще один екс-”регіонал” Віталій Хомутиннік. 

Але в нинішній ситуації потрібно розуміти, що усі ці заяви та кроки нинішніх і колишніх “регіоналів” є нічим іншим, як намаганням втриматись у владі. “Ці люди дуже цинічні, і дуже скоро вони отямляться, поділяться на групи і вступлять в торг, аби зберегти доступ до потоків. Думаю, торг уже почали і дехто вже отримав гарантії. А далі вони вростуть у нову владу корінням… Так само все відбувалося в 2005-ому. Однією з великих помилок Ющенка було те, що він не розпустив парламенту одразу після свого обрання. А у 2006-ому Янукович і ПР реваншувались і історія стала сумною. Її кінець ми знаємо. Щоби не танцювати на граблях, ми маємо вимагати від нової влади провести 25 травня дострокові парламентські вибори за пропорційною системою з відкритими списками”, – написав у соцмережі Facebook Роман Шрайк, блогер, засновник сайту “Дурдом”.

фото: УП

Звичайно, парламент береться і за важливі питання, які мало би підтримати суспільство. Не забуваймо, що в країні тепер діє Конституція 2004 року,  своєю чергою тюремники звітують, що всіх затриманих учасників акцій протесту відпустили з місць обмеження волі. 

А вчора Верховна Рада звільнила суддів Конституційного суду, які відміняли політреформу-2004 і незаконно розширювали повноваження Януковича. Також учора ВРУ ухвалила постанову про звільнення політв’язнів Дмитра і Сергія Павліченків. А ще ВРУ присудила звання “Героїв України” загиблим на Майдані активістам під час сутичок з силовиками.

Та все ж цікаво, що парламентарі нині намагаються забути про дострокові парламентські вибори як необхідний процес для перезавантаження влади. У Раді вже зареєстровано два проекти постанов щодо призначення цих виборів (один – на 22 червня, інший – на 26 жовтня), але депутати не поспішають їх розглядати. І це також демонструє, якою є нова влада, яка ще вчора була опозицією.

“Питання про перевибори парламенту постане обов’язково. Така логіка політичного процесу. Формально для цього зараз немає ніяких передумов. Тому постане питання: на яких умовах чи передумовах здійснювати ці перевибори? Але дострокові парламентські вибори відбудуться неминуче. Тому що буде оформлено парламентську більшість, а партія Майдану буде в меншості… Більшість у Раді тільки за рахунок того, що є позафракційні депутати, які зараз демонструють свою лояльність новій владі. Це тимчасове явище. Можливо, під час президентських виборів побачимо поступове розчинення цієї парламентської більшості. Нова влада – це і новий президент, і новий прем’єр-міністр. Вони будуть зацікавлені, щоби новий парламент відповідав політичним настроям, щоби була стійка парламентська більшість, яка належить до політичних сил нової влади”, – зазначає Володимир Фесенко, керівник Центру політичного аналізу “Пента”, інформує Gazeta.ua.

Та нинішній Майдан і нинішнє суспільство, на щастя, уже не дозволять будь-яким політикам приймати рішення і при цьому не зважати на думку суспільства. Як Майдан не сприйняв домовленості опозиції з Януковичем і переломив хід подій, так само тепер мітингувальники так просто не розійдуться, а контролюватимуть кроки нової влади. 

“Ми контролювали тих, попередніх, і тепер так само контролюватимемо вас!” – заявив Сергій Коба зі сцени Майдану. – Ми дивитимемося за кожним з вас!.. Нехай кожен урядовець, новий урядовець, усвідомить, що йде до влади працювати на національні інтереси, а не на власний бізнес. Бізнес – окремо, влада – окремо. Ми за цим стежитимемо. І за зростанням ваших статків”.

Та тут потрібно зауважити, що серед автомайданівців нині певний розкол. Інший активіст – Андрій Дзиндзя – пізніше спростував, що Автомайдан переходить в опозицію до нової влади і назвав Кобу зрадником, який “переховувався за кордоном, коли лилася кров”. Що стосується недовіри людей до нової влади, то цікавим є те, що мітингувальники в центрі столиці зупинили машини Тимошенко і Яценюка й нагадали їм, що не політики здійснили революцію. 

І люди мають підстави для недовіри: дуже показово, що в неділю у київського координатора роздачі видання “Хроніка поточних подій”, яке видають активісти Майдану за гроші, зібрані волонтерами, охоронці сцени відібрали та спалили 12 тисяч примірників газети, в якій був матеріал з критикою опозиції. А ще представники “Спільної справи” заявляють, що в.о. міністра внутрішніх справ Арсен Аваков уже встиг пригрозити  “фізичним впливом” їм і представникам “Правого сектора” за те, що вони взяли під охорону Центральну виборчу комісію. 

– Стояти чи не стояти на Майдані залежить від розвитку подій. Я вважаю, що політично революція перемогла, але те, чи перемогла до кінця, залежатиме від того, де Янукович і що робитиме Путін.

Незалежно від того, стояти далі чи ні, вважаю, що дуже важливо, аби сам Майдан зараз структуралізувався в нову політичну силу, а ще краще – у політичний рух (на зразок руху кінця 1980-их). Цей рух важливий з декількох причин. Передусім тому, щоби не дати скорумпуватися новій владі. Лідери цієї влади можуть бути чесними чи нечесними, але потрапивши в ту систему, яка зараз є, вони стоятимуть перед такими спокусами, що рідко яка людина перед ними може встояти. Поки ця система не зламана і поки ці спокуси не будуть знівельовані, вкрай потрібно, щоби цю політичну еліту контролювали знизу чи збоку. По-друге, Майдан повинен видати лідерів, які якщо не прийдуть зараз до влади, то прийдуть до неї за п’ять чи за десять років. І структуралізований майданний рух має бути тією платформою, яка “винесе” їх до влади.

Щодо Юлії Тимошенко, то можу сказати, що це людина, яка мала свої 15 хвилин слави. Вони закінчилися, і даремно старатися продовжити їх на 16-у чи 17-у хвилину. Якщо Янукович є частиною еліти позавчорашнього дня, то Тимошенко є частиною політичної еліти дня вчорашнього. Вона ще зараз намагається зберігати силу і владу й, може, зберігатиме владу ще якийсь час. Але цю еліту треба міняти. Євромайдан був Революцією Цінностей, тому до влади мають прийти люди з іншою ціннісною системою. Для мене це головний критерій відбору людей на керівні посади. Ними можуть бути політики, які були при старій владі, однак привселюдно покаялися ще задовго до революції (як Юрій Луценко), і тому відображають нову ціннісну зміну. Або ті політики, які, може, були так чи інакше корумпованими, але за ними стоїть конкретно поставлена справа, які здобули свої “бізнеси” не корупцією, а зусиллями і роботою, і які показали себе на Євромайдані. Маю на увазі Кличка, а також Петра Порошенка, бізнес якого не є нафтовим чи газовим. Якби у мене був вибір, я би замінив трійку Кличко – Яценюк – Тягнибок на дует Кличко – Порошенко.

Але я розумію, що і цей дует тимчасовий. Зараз кожна влада і еліта, що прийде до влади, має бути тимчасовою за означенням. Хоча би тому, що повинна почати радикальні реформи. А той, хто робить радикальні реформи, ніколи не може розраховувати на те, що перебуватиме при владі довго. Умовно кажучи, вони повинні бути готовими стати самовбивцями, адже ці реформи не будуть популярними. Ймовірніше, таких політиків не оберуть на другий термін, але, запустивши механізм нових реформ, вони здобудуть собі славу пізніше. Люди їх цінуватимуть через десять-двадцять років, як Бальцеровича у Польщі чи Саакашвілі у Грузії.

– Потрібно, аби люди й далі тиснули на владу, зокрема на нову. Відставка Януковича і падіння режиму – добре, але потрібне не лише позбавлення від негативу, а й позитив, щось для просування країни вперед. Ми не тільки проти зла, а й за щось. Що це означає?

Це означає, що в той час, коли деморалізовані “регіонали” готові голосувати за будь-що, коли маса людей вийшла з ПР, парламент треба використати для максимальної деолігархізації, дебюрократизації, для максимального полегшення життя людей, функціонування бізнесу, відчинити усі можливі двері для нашого народу: скоротити більшість процедур для отримання різноманітних ліцензій, папірців, відкрити можливості для вияву людської ініціативи і, звісно, покарати винуватців усіх вчинених злочинів. Якщо відповідальними будуть десятки тисяч, то нехай це будуть десятки тисяч, адже непокарання злочинців стимулює появу нових. Тому якщо ми зараз їх не покараємо, це означатиме, що ми заохочуємо зло.

Треба розуміти, що зараз Україна перебуває в ситуації, коли просто ні фізично, ні морально нема права бути немудрою. Люди, які не мовчали в ці страшні дні, не повинні замовкати, щоби в жодному разі на затерлася межа між чорним і білим, яка була дуже чітко проведена Майданом. Бо у 2005 році та межа затерлася дуже швидко...

Щодо Тимошенко, то це не стане її поверненням. У неї такий стиль управління (популістичний), що йому ніхто грошей не дасть. Стосовно Турчинова, то його популярність на Майдані була однією з найнижчих, а те, як він вискочив, свідчить, що було багато тіньових механізмів впливу на розподіл посад. Я думаю, що наступні три місяці треба наповну використовувати можливості парламенту, аби усі закони, що потрібні в Україні, були прийняті. Це дуже просто зробити. Аби лише хтось хотів. Адже ми бачимо, як парламент приймає рішення у 300 голосів. Депутати готові голосувати за все, аби лиш їм дозволили жити в новій країні. Тому перезавантаження парламенту – добре, але зараз треба максимально використати момент.

– Оцей квотний принцип розподілу посад, поділ за партіями – найгірше, що вони могли придумати. Насправді треба шукати на кожну посаду кращого професіонала. Це те, чого не робив у нас жоден політик. Натомість кожен намагається поставити свого партійця, під них і шукають посади. Зараз треба створити прагматичний уряд, а натомість маємо повернення до політики старого типу.

Я думаю, що Майдан у будь-якому разі розійдеться, адже вимоги там поставлено дуже радикальні (зміни все і одразу!), а це нереально. Якщо навіть уявити, що уряд був би сформований найкращим чином, тоді би Майдан хотів змінити Верховну Раду… Саме ядро Майдану, думаю, не розійдеться до президентських виборів. Щодо нових імен, які мали з’явитися на основі Майдану, то ми робили опитування серед лідерів громадських організацій. Питали, кого би вони делегували в політику (загалом опитали 73 лідерів). Пропозицій було дуже багато, але вони не сконцентровані на окремих фігурах. 

Явних лідерів, які були би прийнятними для всіх, нема. Більше за всіх набрав Дмитро Ярош (лідер “Правого сектора” – “Пошта”), але це 11 голосів із 73. Тобто є такі, але вони не стали однозначно загальновизнаними лідерами. Це по-перше. А по-друге, на виборах обирає не Майдан. А широкому загалу ці імена взагалі не відомі. Зараз багато говорять про “Правий сектор”, але думаю, що максимум, на що вони можуть претендувати, – подолати виборчий бар’єр на київських виборах. Сам Ярош може, якщо будуть парламентські, пройти на мажоритарному окрузі і, якщо будуть місцеві, взяти щось у Західній Україні. До речі, зараз вони не партія, тому поки не мають права брати участі у виборах.

Повернення Тимошенко дуже сильно впливає на ці події. Я навіть зараз не прогнозувала би ситуації, тому що треба мати на увазі, що Янукович не буде брати участі у виборах. Якщо його навіть знайдуть, очевидно, що буде слідство, суд. І я думаю, що його посадять... На президентських виборах матимемо багато кандидатів. Чому? Бо буде багато охочих підібрати електорат Партії регіонів. Якщо раніше було по одному лідеру із заходу та сходу і кілька лідерів з центру, то тепер на сході теж матимемо кількох кандидатів, а це означає, що ніхто з них у другий тур виборів не пройде. І цілком може вийти так, що у другому турі зійдуться Кличко і Тимошенко.

Звичайно, її повернення відверне опозиціонерів один від одного. Тимошенко ж не сама по собі – це “Батьківщина”. Ми вже зараз бачимо, що “Батьківщина” починає захоплювати ключові посади – Турчинов, Аваков... Ось-ось будуть президентські вибори, і тому це суперництво Тимошенко з Кличком дуже швидко проявиться.

В ідеалі зараз можна було би проводити вибори і до парламенту, адже там стільки бруду накопичилося, що хотілося б вичистити і ці авгієві стайні. Але, по-перше, це призведе до безвладдя у дуже складний для країни час, оскільки парламент зараз залишається єдиним легітимним органом влади. По-друге, все-таки потрібен час для того, щоби сформувалися інші лідери, інші політичні сили. А зараз з-поміж кого вибирати? З-поміж тих, хто був? Я думаю, що дострокові парламентські вибори будуть потрібні, але не в травні.

Щодо того, чи не спостерігаємо ми зараз повернення ситуації до тієї, яка була до приходу Януковича… По-перше, стан, який був до Януковича, був кроком вперед порівняно з тим, що було за Кучми. Але, звичайно, це повернення – не крок вперед. Повинен бути сильний тиск громадського суспільства, щоби далі рухатись. Я маю на увазі постійний контроль за діяльністю влади, реорганізацію стихійної громадянської активності у якісь стабільні громадські структури не лише в Києві, а й на місцях. І поступова трансформація влади зараз – можливість підібрати найкращих людей з громадянського суспільства, які витіснятимуть стару владу.