– Дуже багато подібних, я б сказав, однакових ознак – самоорганізація, відданість людей. Ті, що стоять на Майдані, ставляться один до одного з повагою. Загальна ввічливість – одна з подіб­них ознак.

Відмінність, на мою думку, полягає у тому, що на теперішньому Майдані відчувається більше напруження. Поясню чому: в 2004-ому, на майдані не було сутичок, а нині загони “Беркуту” періодично атакують мітингувальників. Це стосується не лише побиття студентів на світанку першого грудня. Адже й до того були постійні сутички між мітингувальниками і правоохоронними органами. Тому на столичному Євромайдані витає відчуття можливого нападу. Пересторога і страх через можливу атаку “Беркуту” створюють атмосферу  зосередженості. Якщо говорити про настрій людей, то це і є найбільша відмінність між Євромайданом та Помаранчевою революцією. 

– Люди, які вирушають на акції протесту нині і йшли у 2004-ому, боролися за цінності, за Україну. Тому не думаю, що один лідер на Майдані є обов’язковим. Атмосфера Євромайдану показує: люди виходять відстоювати цінності і своє майбутнє. 

– Дискусія на цю тему була не надто продуктивною. Нині дуже відповідальні дні, тому не можна ділити суспільство на будь-які категорії. Не можна казати, що окремо студенти, громадські діячі, представники партій, робітники. 

Адже суть Євромайдану – підняти й об’єднати усіх. Українці відстоюють інтереси своєї держави і свого майбутнього в ній. Як свідчить досвід, акції протесту, на які виходили самі студенти, так звані “антитабачники”, підприємці, які виступали проти нового Податкового кодексу, чи літні люди – проти пенсійних реформ, не надто успішні. Висновок – треба об’єднуватись! 

Не можна розділяти учасників протесту за будь-якою ознакою, у тому числі й за політичною. Це неправильно і непродуктивно! Стояти треба усім разом, адже цілі однакові. Тож не має значення наявність чи відсутність партійного прапора на подібних акціях протесту. Головне, щоб усі зійшлися докупи.

– (Кашляє) Так, перепрошую (знову кашляє)... Під час бійок мені газом спалили голосові зв’язки. 

– У мене була закрита черепно-мозкова травма і струс мозку. День пролежав у лікарні. І так сталося, що в ніч, коли я там був, на майдані Незалежності “Беркут” розігнав і побив студентів. Після цього я повернувся на майдан і щоночі чергував там до ранку. Не дай Боже, атака повториться… Маю бути поруч із людьми. 

– Не тільки... Займаюся ще й загальним управлінням. На Євромайдані з перших хвилин, кожен день, особливо ввечері й уночі. 

– Ані під час Помаранчевої революції, ані тепер не орієнтуюсь, що там із фінансами. Сотня самооборони Майдану подала запит до господарського відділу, і вже третій день чекаємо теплих курток і черевиків. Пригадую, під час Помаранчевої революції ці питання вирішували по-іншому...

– Не те щоб швидше, але напевно було більше таких речей, необхідних наборів для нічних чергувань, кращою була й організація побуту. Тут є різниця. Але є та сама кількість добровольців і людей, які приїжджають і допомагають Майдану. Сказати, що десь краще, а десь гірше, було б нечесно і неправильно. На обох Майданах – високий рівень самоорганізації.

– Чесно, не знаю... Важко передбачити, чим усе закінчиться. Ми маємо вимоги, розширюємо простір майдану. В неділю це відбулося. Стоятимемо, доки не доб’ємось виконання наших вимог. А стосовно того, які можуть бути дії влади, не знаю... 

– Цілком ймовірно... Говорю з вами, а мене повідомляють, що підрозділи “Беркуту” підтягуються до майдану Незалежності з боку Хрещатика і Бессарабки. У будь-який момент може трапитись непередбачуване. Прогнозувати події на Майдані – справа невдячна. Треба готуватись до будь-якого сценарію. Лиш тоді зможемо вистояти і втримати оборону. 

– Не знаю. Думаю, це перебільшення…