Через дев’ять років після початку Помаранчевої революції українці знову виходять на вулиці своїх міст. Причиною стало стало те, що нинішня влада на чолі з Віктором Януковичем за тиждень до потенційного підписання Угоди про асоціацію на Вільнюському саміті офіційно відмовилась від євроінтеграції.
При цьому за доволі дивною традицією нинішньої влади публічну роль “убивці” української євроінтеграції гарант віддав прем’єру Миколі Азарову. У четвер майже одночасно Віктор Янукович в Австрії розповідав, що євроінтеграція залишається пріоритетом для України і нині виникли лише деякі труднощі на цьому шляху, а Микола Азаров у Києві підписував розпорядження уряду про призупинку підготовки до підписання Угоди про асоціацію з ЄС та відновлення активного діалогу із Росією та іншими країнами Митного союзу і СНД.
Розуміємо, що така “призупинка” дорого обійдеться Україні, і вона фактично означає, що нинішня влада ставить крапку в стосунках із Європою. Екс-президент Польщі, співголова наглядової місії Європарламенту Александр Квасневський уже заявив, що Угоди у Вільнюсі не буде і їхню місію з Петом Коксом завершено.
Гарант доторгувався

|
фото: Reuters |
Так само розуміємо, що ніхто, окрім Президента, в нинішніх українських політичних реаліях не міг прийняти таке рішення. В цій ситуації Віктор Януковчив мав би пояснити свою позицію українцям, однак ще вчора він мовчав. Нічого важливого не повідомляв і офіційний сайт гаранта.
Водночас зазначимо, що учора Штефан Фюле, єврокомісар з розширення і політики сусідства, заявив, що ЄС готовий відновити переговори щодо підписання Угоди про асоціацію, от тільки Україна має продемонструвати готовність до цього. Та нині це виглядає малоймовірним.
Віктор Янукович дуже довго торгувався одночасно із Європою та Росією і, видається, обрав для нашої країни “вірменський сценарій” – обмін Угоди про асоціацію із ЄС на Митний cоюз. Українській владі потрібно наповнювати бюджет, і тепер ніхто, крім Росії, їй грошей не дасть. От тільки це означатиме збільшення залежності від північного сусіда.
Зрештою, нині й урядовці пояснюють своє рішення тим, що… Міжнародний валютний фонд висунув надто жорсткі умови для надання кредиту. От тільки невже ця влада не розуміє, що європейське майбутнє за гроші не купиш, а от задешево продатись Росії означатиме ніщо інше, як і її васальну залежність від Кремля?..
Нині опозиція вимагає відставки уряду і скасування через суд його розпорядження. І має на це право, адже, навіть відкинувши пафосні розмови про втрату історичного шансу, зрозуміло, що Кабмін перевищив свої повноваження. Лише парламент і лише з огляду на думку громадян міг приймати рішення щодо зовнішньополітичного вектора розвитку держави.
А усі останні соціологічні дослідження показували, що українці у своїй більшості виступають за євроінтеграцію, і зокрема підписання Угоди про асоцію з ЄС. Зрештою, євроінтеграція як пріоритет для України закріплена у законі про засади зовнішньої і внутрішньої політики. Однак на закони ця влада плює уже не вперше…
Протести почались

|
колаж “Пошти”
|
А ось найважливішим наслідком цих подій є те, що українці починають самоорганізовуватись і виходити на акції протесу проти згортання євроінтеграції.
У ніч із четверга на п’ятницю в різних містах розпочались безстрокові акції, люди збираються з допомогою соцмереж і усі говорять про Євромайдан. У неділю в Києві має відбутись масштабна акція, ідейним натхненником якої є екс-мінстр внутрішніх справ Юрій Луценко. Зауважимо, що Луценко разом із Кличком, Яценюком і Тягнибоком прийшли виступити до тих мітингувальників, які зібрались на майдані Незалежності ще у четвер.
Тут зазначимо, що влада вже всіляко намагається зупинити акції протесту. Зокрема, столичний суд заборонив встановлення наметів на Майдані Незалежності та Європейській площі аж до 7 січня 2014-го.
Водночас ще у ніч із четверга на п’ятницю підхід до Адміністрації Президента на Банковій був перекритий автобусами з силовиками. Влада зігнала “беркутівців” власне і на майдан Незалежності і обгородила його дерев’яними будиночками, які зазвичай встановлюються навколо ялинки напередодні Нового року. Учора відбулась і перша сутичка між протестувальниками та працівниками комунальних служб столиці.
Львівський Євромайдан
Зазначимо, що Євромайдан у нашому місті розпочався також у ніч з 21 на 22 листопада: тоді кілька десятків представників студентських організацій біля пам’ятника Тарасові Шевченку оголосили про початок акцій громадянської непокори.
Вже учора зранку молоді громадські активісти зібрали під стінами ЛОДА близько тисячі мітигувальників. Більшість з них були студентами ЛНУ ім. Івана Франка та Українського католицького університету. Учасники акції тримали у руках плакати із написами “Українці за ЄС”, “Вони обирають гроші – я цінності”, “Нам видніше, куди йти!” тощо. При цьому цікаво було спостерігати, як львівські політики, депутати обласної та міської рад тихо стояли збоку.
Кількість учасників акції зростала, і пізніше близько двох тисяч мітингувальників сформували колону та рушили до Франкового університету, вигукуючи “Студенти за Європу!”, “Україну в ЄС”, “Революція!”.
Зазначимо, що о 19.00 почалось масштабне віче біля пам’ятника Шевченку. А перед цим в обласній раді встиг зібратись координаційний штаб Євромайдану у Львові із представників фракцій, політичних партій, громадських організацій, зокрема студентських. Його головою став очільник облради Петро Колодій. Штаб займатиметься організацією виїзду охочих львів’ян на акцію протесту у Києві в неділю. Та відомо, що громадські активісти і без штабу розпочали організацію стихійного від’їзду охочих до столиці. Переважно використовуються приватні авто.
Також на засіданні штабу були озвучені й основні вимоги мітингувальників: відставка уряду Азарова; вимога до Януковича підписати Угоду про асоціацію з ЄС; заклик до Європейського Союзу не зачиняти двері перед Україною.
І тут потрібно зауважити, що вже це перше зібрання штабу продемонструвало головну небезпеку нинішніх акцій: молодь вимагає виходити на протести без партійних прапорів, а от представники партій не хочуть проґавити ще одну можливість для власного піару. Студентам загалом не до вподоби, що “старші політики” вирішили координувати їхню діяльність. Все ж не слід забувати, що саме студентство розпочало протести у Львові і одразу ж створило свою координаційну раду “Львівський Євромайдан”. Наступне засідання координаційного штабу при облраді відбудеться сьогодні о 12.00.
Зазначимо, що учора на позачергову сесію зібралась Львівська міська рада. Депутати ухвалили заяву, в якій звинуватили Януковича та Азарова у зраді національних інтересів. Також зазначимо, що у неділю, 24 листопада, у Києві мають відбутись збори депутатів ЛМР (таке рішення напередодні ініціювали “ударівці”). Своєю чергою депутати облради про таке рішення не домовлялись. Але от ВО “Свобода” заявило, що ініціює скликання позачергових сесій Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської обласних рад чомусь на вівторок, 26 листопада. Трохи прикро, та все це нині демонструє лише політичну боротьбу за першість серед опозиціонерів.
Тож лише найближчі дні покажуть, чи переростуть перші потуги небайдужих українців у масштабний протест і чи будуть опозиційні політики єдині із громадським сектором. І ще: чи проб’є протестний настрій українців межі інтернету та соцмереж?.. Адже всі передумови для цього є…
Тому українці виходять на Майдан. Вважаю, що цей Майдан має бути динамічним. Він має збиратись кожен день ввечері та наступного дня ставати набагато більшим. У кожного із тих трьох тисяч, які у четвер вийшли на Майдан на запрошення громадського активіста Мустафи Найєма, в кишені був мобільний телефон, у кожному телефоні щонайменше сто номерів, а відповіддю на те, як треба перемогти, є проста арифметика. Усім своїм друзям потрібно повідомити: “Я на Майдані. А ти?”
З моєї точки зору все залежить від людей. Якщо політики продемонстрували, що не здатні забезпечити європейські перспективи для країни, то громадяни мають діяти самі.
10 тисяч, 20 тисяч, 100 тисяч на мітингах є фактором української зовнішньої і внутрішньої політики. Будуть вони – буде європерспектива. Не буде їх, то підтвердимо, що у нас немає не тільки політиків, але й громадян. А я знаю, що громадянська активність може вплинути на владу.
Це відбудеться у тому випадку, якщо мітинги проходитимуть за сценарієм мітингу в четвер: люди стоять на площі, слухають промови політиків, кількість учасників, які прибувають, стає меншою за тих, хто відбуває; під ранок натовп зменшується, а в другій половині наступного дня знову зростає, і так кілька разів. Ми вже бачили на прикладі “Українського дому”, що на цьому будь-яка активність зникає.
Варіант другий: користуючись тим, що люди збираються на майдані Незалежності, опозиція використає громадську активність для того, щоб заволодіти Майданом і почне там розгортати протестний наметовий табір і звідти проводити акції. В цьому випадку створиться інший формат політики, ніж та, яка є нині. За таких умов можна досягнути більшого. Але в жодному разі це буде не повномасштабна революція, а масштабніші акції протесту.
Я був на Майдані від самого початку, як тільки Мустафа Найєм закликав усіх прийти аж до п’ятничного ранку. І закликав усіх своїх друзів, незалежно від партій, знову зібратись і показати, що дуже багато людей не задоволені поведінкою уряду.
Але знову ж таки, громадські діячі, активісти без підтримки політиків нічого не зроблять. Тут тільки взаємодія громадськості і політиків може перетворити цей протест на щось серйозніше.