Кінець епохи Саакашвілі
Новим президентом Грузії обрано Георгія Маргвелашвілі, соратника прем’єра-мільярдера Бідзіни Іванішвілі
фото: reuters
Для Михайла Саакашвілі майже десятирічний термін при владі завершується на не надто позитивній ноті. Лідер “революції троянд”, кум нашого екс-президента Віктора Ющенка, таки зумів реформувати свою країну, зробити з Грузії приклад, на який часто посилаються і наші громадяни.
Проте нині він втратив підтримку своїх громадян і виявився фактично усунутим від грузинської політики. Саакашвілі не міг втретє балотуватись у президенти, а представник його партії вибори програв. Політичні опоненти навіть погрожують посадити Саакашвілі. При цьому Росія радісно потирає руки.
Та як би голосно це не було сказано, останні роки Грузія жила в епоху Саакашвілі. “На жаль, із приходом нового уряду багато що в Грузії повернулося назад. Це пройде, зміняться уряди, але головне вже не зміниться, грузинське суспільство побачило, що означає некорумповані державні інститути, принцип рівності можливостей”, – такі слова сказав сам Саакашвілі ще минулого тижня під час зустрічі із грузинськими студентами.
Водночас тепер здійснилась “Грузинська мрія” Бідзіни Іванішвілі, бізнесмена, який у жовтні минулого року увірвався в політику дружньої нам країни. Його коаліція перемогла на тамтешніх парламентських виборах у жовтні 2012-го, сам він став прем’єром, а цієї неділі його соратник переміг на президентських виборах у Грузії.
Зазначимо, що свої статки, а це понад п’ять мільярдів доларів, Іванішвілі заробляв у 90-х у Росії, а його теперішня політична кар’єра виявилась стрімкою та несподіваною для багатьох. Та він пообіцяв, що після президентських виборів і повної зміни влади у Грузії, піде з політики. Учора Іванішвілі заявив, що зможе назвати свого наступника вже цієї суботи. Тож Грузія справді на порозі кардинальних змін.
Президент без повноважень
Грузинський Центрвиборчком учора повідомив, що Георгій Маргвелашвілі, представник правлячої коаліції “Грузинська мрія” набрав на президентських виборах понад 62 % голосів. А от за кандидата від партії Саакашвілі “Єдиний національний рух” Давида Бакрадзе проголосувало лише близько 22 % виборців, за екс-спікера парламенту Ніно Бурджанадзе – трохи більше 10 %. Зауважимо, що на виборах була зареєстрована рекордна кількість кандидатів – 23, а власне голосування відбулись за відносно низької явки – 46, 6 %.
 |
фото: reuters |
Та, зауважимо, що скандал виник, коли прем’єр Іванішвілі одразу після голоосування заявив журналістам про те, що віддав свій голос за проурядового кандидата. Тепер йому загрожує штраф за порушення виборчого законодавства. Зазначимо, що на виборах у Грузії працювала і значна кількість українських спостерігачів. І, що найцікавіше, загалом українці висловлюють сум через зміну влади в Грузії.
“За Грузію, звичайно, прикро. Ця країна давно стала улюбленою для багатьох українців. Саакашвілі і його реформи поряд із гостинністю, історією та природою, стали невід’ємною частиною грузинської казки, де, як і в будь-якій казці, було вигаданого не менше ніж реального. Тим не менше завжди сумно, коли казка добігає кінця”, – написав у своєму блозі на “Українській правді” Олександр Черненко, голова Комітету виборців України, який теж спостерігав за волевиявленням у Грузії.
Тут потрібно зазначити, що новий президент Грузії, інавгурація якого пройде 17 листопада, матиме урізані права і виконуватиме здебільшого представницькі функції. Цієї весни грузинський парламент позбавив президента права формувати уряд без згоди парламенту. Окрім того, набувають чинності поправки до Конституції, прийняті в 2010 році, за якими реальна влада буде сконцентрована в руках прем’єр-міністра.
Можна припустити, що Саакашвілі у 2010-му сподівався таким чином зберегти владу для себе. Однак тепер країною керуватиме та людина, яку найближчим часом вибере лідер “Грузинської мрії” Бідзіна Іванішвілі.
Далі буде…
Сам Саакашвілі заявив, що він спокійно передає владу. “Будь-який вибір означає просування демократичних інститутів у країні. Виборці Грузії сказали своє слово. Я хочу сказати всім, хто незадоволений результатами: ми повинні поважати будь-який вибір – такі правила демократії”, – наголосив він, інформує РІА “Новости”.
Михайло Саакашвілі також заявив, що не збирається нікуди втікати з Грузії. Нагадаємо, що прем’єр Іванішвілі раніше погрожував йому арештом після президентських виборів. Тут зауважимо, що учора переможець президентських перегонів Маргвелашвілі заявив, що “політично не переслідуватиме Саакашвілі, але кримінальне переслідування – поза межами його компетенції…”
 |
| фото: reuters |
Та, окрім майбутньої долі Саакашвілі, запитання викликає і те, як розвиватиметься зовнішня політика Грузії. Адже Маргвелашвілі йшов на вибори із гаслами про покращення стосунків із Росією. “Ми визначили правильний вектор відносин із Росією, незважаючи на ті труднощі, що в нас немає дипломатичних стосунків з цією країною”, – сказав Маргвелашвілі, повідомляють “Новости-Грузия”.
Зазначимо, що Грузія розірвала дипломатичні стосунки з Росією після збройного конфлікту 2008-го. А на президентських виборах, які відбулися цієї неділі, хоч і відкривалися закордонні виборчі дільниці в 37 країнах, однак на території Росії громадяни Грузії не змогли взяти участь у голосуванні.
Нагадаємо, що прем’єр Іванішвілі неодноразово наголошував на пріоритетності прозахідного вектора розвитку Грузії (зокрема вступу до НАТО) і водночас наголошував на необхідності покращення відносин із Росією. А це дуже нагадує українську владу з її бажанням всидіти на двох стільцях.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
Щодо впливу виборів на саму Грузію, то зверну увагу на те, що Іванішвілі й раніше говорив про те, що хоче поліпшити стосунки з Росією. Росія безмежно раділа, коли на парламентських виборах перемогла партія Іванішвілі та зараз радіє перемозі на президентських виборах кандидата від його партії.
Для Кремля символічно важливо, що Саакашвілі усунули від влади. Але тут є один нюанс. Зміна влади в Грузії відбувається в демократичний спосіб. Тут можемо провести паралель із 1994 р. в Україні, коли Кравчук програв, а Кучма став новим президентом. Тоді це коментувалось як факт демократії в Україні.
Тому, як не парадоксально, але опоненти Саакашвілі перемогли в демократичний спосіб. Однак там залишається проблема Абхазії і Південної Осетії. Очевидно, що Росія не бажає врегульовувати цю проблему, а для Грузії це теж залишається принциповим питанням. Грузія ніколи не визнає ці республіки. Тому це питання встановлює об’єктивні межі для потепління грузинсько-російських відносин.
Окрім того, не забуваймо, що за правління Саакашвілі в Грузії був проведений референдум щодо НАТО і тут є загальнонаціональний консенсус. Тому, думаю, жоден грузинський політик не скаже, що цій країні не потрібні ЄС чи НАТО. Інше питання, чи досяжне членство в НАТО. А от із ЄС Грузія планує парафувати Угоду про асоціацію. І це буде та спадщина Саакашвілі, яку неможливо буде посунути. Думаю, що неможливим є відмова Грузії від євроінтеграції.
Навіть, якщо Іванішвілі піде з грузинської політики, то його вплив залишится. Це потужна фігура, можливо менш потужна в політиці, але безумовно впливова в економіці. Вже той факт, що йому вдалось створити блок “Грузинська мрія” і перемогти Саакашвілі – багато про що свідчить.
Але якщо він дотримається свого свого і навіть формально піде з політики, то це теж буде позитивом. У політиці мають працювати політики, а не великі бізнесмени. Також наголошу, що нині небезпека для “Грузинської мрії”, проводячи паралелі з Україною, полягає в тому, що Грузія не має слідувати нашим шляхом, коли після перемоги Януковича на виборах почались політичні переслідування опонентів. Те, що у ЄС називають вибірковим правосуддям. От важливо, що в Грузії такого не відбулось.
Такий сценарій можливий. Нині проти низки соратників Саакашвілі є кримінальні справи. І тут власне важливо, щоб ці справи не були політично вмотивовані, щоб вони були розслідувані без впливу політики. Чи це вдасться – залишається під питанням. Це буде випробуванням для нової грузинської влади.
Не думаю, що у нового керівництва Грузії покращаться стосунки із Росією. Адже, грубо кажучи, Росія відтяла 20% їхньої території. Грузія буде педалювати цю тему, а Росія стоятиме проти. Тому маневру для компромісу у них насправді не так багато. Стосунки між Україною та Грузією не мали б змінитись. У той час, як наш товарообіг із країнами Митного союзу падає, то із Грузією зростає. Це свідчить про те, що є потенціал у розвитку відносин між двома країнами.
Ці вибори мають внутрішньополітичний зміст. Справа у тому, що від Саакашвілі справді втомились. Він намагався підтримувати реформаторський пафос, що було важко для грузинів. Але треба сказати, що нинішня перемога проурядового кандидата не є такою великою. Бо у Грузії перемога із менше ніж 90% голосів не є переважною. От Саакашвілі на своїх перших виборах набрав 90%, а в же на других стільки, скільки і тепер Маргвелашвілі.
Грузини є дуже динамічним народом, 60% підтримки можуть дуже легко перевернутись у будь-який момент. Настрій грузинів може змінитись за лічені місяці. Тому не все так просто. 20% підтримки для соратника Саакашвілі – це дуже мало. Для нас це було б нормально. В нас президент може розгублювати свою популярність упродовж років.
Якщо нова грузинська влада почне згортати розумні реформи, котрі відбувались, то дуже швидко втратить популярність. Адже нині є дуже багато критиків Саакашвілі, але дуже мало критиків антикорупційних реформ. Не думаю, що нова влада буде робити якісь серйозні рухи проти цього.
Іванішвілі знає грузинський народ. Від хоче самоусунутись і не отримувати тими камінцями, які летітимуть на нову владу. Він захотів зібрати вершки, і не отримати по голові корінцями. Думаю, якщо він не втручатиметься у владу, то в нього буде все нормально. Але якщо він намагатиметься впливати на уряд, на президента, то в Іванішвілі можуть виникнути проблеми іміджевого характеру.
Новому президентові буде дуже важко насправді, адже нині економічна ситуація складна. Все залежатиме від того, чи буде він мобілізовувати навколо себе людей, а чи плодитиме конфлікти.