Українська "Солідарність" пропонує екстремальний вихід із політичної кризи

Захисти себе сам, якщо влада цього зробити не може. В Україні починають зароджуватися робітничі організації. Так, наприклад, було в Польщі 1980 року, коли добре організована "Солідарність" розпочала масові страйки у всій країні. Тоді результатом страйків був розпуск Польської народної республіки та встановлення Третьої республіки. Власне, подібні утворення і виникають під час різноманітних криз.

Сьогодні, 28 років по тому, в Україні народився трудовий рух "Солідарність". Його гасла написані "на злобу дня" - гост­ро і в дусі патріотизму. Утім, добре написаних програм в Україні не бракує жодній партії чи громадській організації - проблем тьма, бідних ще біль­ше, писати про це легко. Різ­няться лише шляхи виходу із ситуації.

У Маніфесті української "Со­­лідарності" йдеться про те, що "лише спільними зусиллями українських заробітчан і їхніх родин в Україні можна до­сягнути  позитивних змін в житті українців у власній Батьківщині".  Далі цікавіше:  "важливим на цьому шляху стає створення ідеологічних і суспільних передумов, які б допомогли об'єднати суспільство, вирвати контроль над державною політикою з рук олігархічних кланів і повернути владу народу як основному носію суверенітету Української Держави". Як це зробити, пояснює член правління трудового руху "Солідарність" Микола Бойко.

"Ми плануємо змусити робити це Президента... Змусити Президента можна одним шляхом - провести конституційні збори, визначити у Конституції, що Україна є президент­ською республікою і, відповідно, Президент відповідальний за всю владу в державі. Бо не­має відповідального парламенту. Я ще не чув в історії, щоб парламент за щось відповідав - всі голосують і ні за що не від­по­відають, - заявив у коментарі "Пошті" Микола Бойко. - Я вже говорив, що коли Президент працює не на власний народ, а на свою кишеню, його треба розстріляти (?!). От трьох розстріляємо і наведемо лад у цій державі. От і все".

Варто сказати, що у Маніфесті "Солідарності" є такі пропозиції, як "часткова націона­лізація стратегічних галузей української економіки", "створення комітетів ТР "Солідар­ність", які виникають як центри опору проти несправедливості в середовищі самих трудових колективів" та "досягнення максимальної присутності активістів ТР "Солідар­ність" у всіх сферах суспільно-економічного життя". За словами Миколи Бойка, сьогодні охочих вступити до "Солідарності" багато - щодня приходять нові люди і навіть цілі організації. 

Разом з тим члени "Солідарності" негативно ставляться до можливості прийти до влади і таким чином щось змінити у державі. "Ми взагалі не ставимо собі за мету прихід до влади. Я ставлю собі за мету побудову громадянського суспільства в Україні й контроль за діяльністю будь-якої влади", - каже Микола Бойко.

"У нас є підтримка українців в Італії, Іспанії, Португалії. Вони висловлюють нам широку підтримку, - зазначив Микола Бойко. - Ви ж розумієте, що криза не тільки в Україні, але й у Європі, і цей народ хлине сюди назад. Цих людей треба десь працевлаштувати. Ми хочемо зробити це організовано, а нам інкримінують організацію бунтів".

Про бунти першим сказав екс-президент України Леонід Кравчук. "Я чую дуже небезпечні речі. Зараз в Україні почався рух "Солідарність". Чи він сам почався, чи його хтось під­штовхнув - не знаю. Але дуже багато політиків нині говорить тими словами, що каже й "Солідарність", - зазначив
Л. Кравчук. На думку екс-президента, політики декларують думку про необхідність припинити роботу парламенту на рік, що уряд не потрібен, а лише Рада національної безпеки і оборони.

Леонід Кравчук каже, що ці заклики звучать приблизно так: "Люди йдіть на Київ і бе­ріть... Може, щось там лежить на Хрещатику... Ви ж розумієте, політики приведуть знервованих, озлоблених людей до Києва і чим це може закінчитися для України? Я маю від­повідальність від Ради старійшин сказати людям: не робіть дурниць, тому що вас втягують в небезпечну справу, вашими руками хочуть зруйнувати Українську державу!" - наголосив Л. Кравчук.

Твердження Леоніда Кравчука чітко перегукуються з гаслами "Солідарності" про конституційні збори та президентську республіку.

За умов максимального зубожіння громадян, невизначеності влади, політичного безладу і традиційно високої полі­тичної свідомості, люди за най­меншої можливості вийдуть на вулиці зі своїми претензіями. Звичайно, будь-якій владі вигідно тримати людей на короткому повідку - за мінімальної зарплати, якої вистачає хіба на харчі, політична свідомість громадян зростає. А влада чи партії, маніпулюючи обіцянками, здобувають під­тримку на майданах та на виборчих дільницях.

Відтак зіграти свою гру в теперішній кризовій ситуації є досить охочих.

До прикладу, як повідомляє proUA, народний депутат фракції БЮТ, лідер Конфедерації вільних профспілок України Михайло Волинець заявив, що готовий вивести на вулиці 10 мільйонів людей. Починаючи з середини листопада видання прогнозує початок масових робітничих страйків в Україні. А у зв'язку із зупинкою великих підприємств і прогнозованим звільненням близько пів­мільйона працівників такий сценарій виглядає дуже реальним.