Конституція в небезпеці

Венеціанська комісія розкритикувала Закон “Про всеукраїнський референдум”: він не відповідає міжнародним стандартам і може підірвати конституційний лад у нашій державі

фото: архів
Ситуація, яка склалася навколо Закону “Про всеукраїнський референдум”, чудово ілюструє загальну політичну картину в нашій країні.
Ще у листопаді минулого року на одному з останніх засідань парламенту провладні “кнопкодави” ухвалили закон, за допомогою якого можна змінювати Конституцію та навіть ухвалити новий Основний закон
Наша опозиція не звертала на це питання належної уваги, хоч низка громадських організацій заявляла про небезпечність закону. А вже цього тижня Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у своїх висновках дощенту розкритикувала цей документ.
“Можливість ухвалю­ва­ти Конституцію на рефе­рен­думі, скликаному за народною ініціативою, схоже, не пе­редбачена чинною Кон­сти­туцією України… Прак­тично безмежний перелік питань, які можуть бу­ти ви­несені на референдум, згідно з законом, є проб­ле­матичним з точки зору міжнародних стандартів. Останні чітко визначають: референдум не має викорис­товуватися для підриву вста­новленого Конституцією розподілу влади”, – зазначено у висновках Венеціанської комісії.
А от для провладних по­літиків України виснов­ки дорадчого органу Ради Єв­ропи не надто важливі. Голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов вже заявив, що парламент їх розгляне, однак у сесійній залі депутати ухвалюватимуть те рішення, яке “вважатимуть за потрібне”. 
Закон “Про всеукраїнський референдум” може повністю усунути Верховну Раду від законодавчої діяльності.
І тут варто зауважити, що Закон “Про всеукраїнський референдум” може повністю усунути Верховну Раду від законодавчої діяльності. Якщо Президент захоче, згідно з цим документом, він має право організувати так званий референдум за народної ініціативи, на якому матиме змогу ухвалювати і нові закони, і нову Конституцію. А результати такого референдуму набуватимуть чинності одразу після оголошення головою ЦВК результатів волевиявлення.
І парламент, і навіть Конституційний Суд у цьому процесі залишаються за бортом. Це вже реальність. Владі залишається лише організувати референдум. А розмови про нього в українському політикумі ведуться вже досить довго. Ба більше, ще на початку весни сумнівні громадські організації Харкова та Херсона навіть почали організовувати ініціативну групу з проведення референдуму. На нього вони  захотіли винести ті ж питан­ня, якими грався Кучма ще у 2000 році: створення двопалатного парламенту, скорочення його складу із 450 до 300 депутатів тощо.
Чи наважиться влада на такі кроки та чи піде нинішній гарант на зміни Конституції через референдум, нині залишається питанням. Що ближче 2015 рік (своєрідний час Х для України, рік, коли мають відбутися президентські вибори), то болючішим воно ставатиме.

Зупинити референдум

Зазначимо, що в Україні навіть створено Коаліцію громадських організацій “За чесний референдум”, до якої увійшли, зокрема, Центр політико-правових реформ, Центр.UA, Український незалежний центр політичних досліджень, Лабораторія законодавчих ініціатив та низка інших організацій.
За словами громадських активістів, стосовно неконституційності закону про референдум вони звертались і до Президента, і до Уповноваженого ВРУ з прав людини, і до опозиційних парламентських фракцій, і до Конституційної асамблеї. Окрім того, вони зустрічалися з іноземними дипломатами. І лише дипломати одразу зрозуміли всю небезпеку закону про референдум.
Щоб нині не допустити проведення ймовірного референдуму за чинним законом, його положення потрібно визнати неконституційними. Однак, як виявилося, коли влада робила все, щоб закон ухвалили, українська опозиція не була готова навіть внести конституційне подання, аби хоча б спробувати зупинити дію закону про референдум.
У коаліції “За чесний ре­­ферендум” розповідають: на їхні прохання про внесен­ня відповідного конститу­ційного подання (окрім Прези­дента і Уповноваже­ного з прав людини, на яких особ­ливих сподівань не по­­кладали, таке подання мо­жуть вносити до КС не менше ніж 45 нардепів) опозиціонери відповідали дуже дивно.
Щоб нині не допустити проведення ймовірного референдуму за чинним законом, його положення потрібно визнати неконституційними
Представники “Батьківщини” заявили, що це питання не на часі, “свободівці” повідомили, що у разі оголошення референдуму зупинятимуть його проведення акціями протесту, а “ударівці” (хоч на початку весни пообіцяли внести подання) заявили, що чекатимуть висновків Венеціанської комісії. Тож тепер, після оприлюднення цих висновків, подивимося, що робитиме наша опозиція. 
Нині деякі противники закону про референдум заявляють: конституційне подання може бути небезпечним, адже КС неодноразово демонстрував свою абсолютну залежність від нинішньої влади. Вочевидь, така тенденція збережеться і надалі. Отже, якщо подання все ж буде і КС визнає закон конституційним, це рішення вже ніхто оскаржити не зможе.
Про небезпеки закону говорять не лише громадські активісти, а й навіть член КС у відставці Микола Козюбра та заступник голови ЦВК Андрій Магера. Зазначимо, що Центрвиборчком вже ухвалив низку постанов, які регулюють технічну сторону проведення референдуму. Та, за словами того ж Магери, це не підготовка до якогось конкретного волевиявлення. ЦВК ухвалює такі постанови, бо цього вимагає закон. 
Але після появи у ЗМІ інформації про те, що Янукович звільняє голову ЦВК Володимира Шаповала з посади через відмову останнього узаконювати результати майбутнього референдуму, пересторог з цього приводу з’явилося ще більше.

У чому небезпека?

Закон про референдум – ідеальний інструмент влади для ухвалення будь-яких рішень у країні. Один закон поставили вище Конституції. Відповідно до цього документа, Президент оголошує про референдум за народною ініціативою. Для цього створюється ініціатив­на група, яка за 40 днів має зібрати три мільйони під­пи­сів не менш ніж у 2/3 об­ластей України (не менше ніж по 100 тис. підписів у кожній).
Звісно, без залучення адмінресурсів та фальсифікацій стільки підписів за такий термін зібрати нікому не вдасться! Окрім цього, не КС, а лише Президент визначає, чи відповідають Конституції питання, винесені на референдум.
Цікавою є і процедура формування виборчих комісій, яку передбачає закон. Подання до окружкому вносить голова обласної ради, а якщо з певних причин (ними можна забезпечити і штучно) він цього не зробив, подання вносить губернатор. Так само голови місцевих держадміністрацій отримують право формувати дільничні комісії.
Політичні партії у процесі формування комісій на референдум участі не беруть. Також вони не можуть мати своїх спостерігачів на дільницях у день проведення референдуму.
Щодо самого дня волевиявлення, то для ухвалення рішень комісіям навіть не потрібен кворум – вирішувати вони можуть більшістю від присутніх членів. Оригінали протоколів комісій із мокрими печатками отримують лише члени ініціативної групи референдуму.
Як уже було згадано, рішення референдуму набуває чинності одразу після підрахунку голосів та оголошення ЦВК результатів голосування. Жодних процедур для оскарження рішення немає! І такий закон вже півроку діє в Україні! ЦВК ухвалює необхідні постанови для забезпечення проведення референдуму, якщо його оголосять!...
Важливо не те, як люди голосуватимуть, а те, як влада рахуватиме голоси
І, нарешті, якщо референдум таки оголосять, ЗМІ не зможуть нормально висвітлювати інформацію про нього. Адже закон майже всі повідомлення про референдум визначає нечітким поняттям “агітація”. Агітацію зможуть здійснювати лише ті медіа, з якими ініціативна група з проведення референдуму підпише відповідну угоду. Звичайно, підпишуть не з усіма, але після ймовірного референдуму “пакращєння” відчують усі.
Тож нині, живучи в очікуванні можливого референдуму, можна лише уявляти, які питання влада захоче винести на ймовірний референдум, якщо він відбуватиметься за таких необмежених можливостей для фальсифікацій! Адже важливо не те, як люди голосуватимуть, а те, як влада рахуватиме голоси. Нашу державу важко назвати демократичною, тому контро­льовані владою референдуми є дуже небезпечними!
У такій ситуації можна нагадати, що в цивілізованих європейський країнах, а також в США і Канаді референдуми на загальнонаціональному рівні не проводять. Там відбуваються здебільшого місцеві плебісцити, які вирішують важливі для певного регіону питання.
Проте у нас їх провести тепер неможливо, адже вже неодноразово згаданий закон, окрім усього іншого, скасував місцеві референдуми в Україні. Влада прагне грати по-серйозному, лише на загальнонаціональному рівні. 
Наші сусіди із Білорусії вже так зіграли. Чи повторить Україна їх долю? Якщо так, то вже нині потрібно боятися всім. Адже навіть нардепи-”регіонали”, що не надто наближені до “сім’ї”, можуть постраждати, якщо парламентаризм в Україні за допомогою референдуму буде знищено…
Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ
По-перше, Закон “Про всеукраїнський референдум” є неконституційним. У частині внесення змін до Конституції він абсолютно не відповідає нашому Основному закону. Якщо за цим законом проведуть референдум та внесуть зміни до Конституції, то право не дає відповіді на питання “Що робити з цими змінами?”. Адже за Конституцією вони будуть неконституційними, а за законом про референдум – нібито правильно ухваленими. Тоді виникне правова колізія між чинною Конституцією та зміненою. Наголошу, що один закон не може суперечити Конституції чи іншим законам.

По-друге, процедури, передбачені Законом “Про всеукраїнський референдум”, прописані таким чином, що фактично організувати і провести референдум за народною ініціативою може тільки влада. Громадяни чи навіть потужні суспільні сили не зможуть організувати референдум за цим законом всупереч бажанню влади.

І, по-третє, цей закон, власне у процедурах проведення референдуму, містить дуже багато дискримінаційних положень. Наприклад, партії дискриміновані. Що б ми не говорили, за Конституцією України, партії створюються для того, аби висловлювати політичну волю громадян. Також дискримінуються ЗМІ, адже в законі є така норма: без укладеної та, очевидно, оплаченої угоди медіа не мають права у своїх матеріалах подавати будь-яку інформацію, що може спонукати громадян голосувати “за” чи “проти” питання референдуму. Це означає, шо ЗМІ не мають права виконувати свою суспільну та передбачену законом функцію.

Також скажу, що цього тижня відбулося засідання однієї з комісій Конституційної асамблеї, на якому Марина Ставнійчук (радниця Президента – “Пошта”) повідомила: на засіданні асамблеї, яке має відбутися завтра, її керівництво пропонуватиме включити до порядку денного питання про Закон “Про всеукраїнський референдум” і, відповідно до висновків Венеціанської комісії, просити Президента змінити цей закон. Я братиму участь у цьому засіданні та добиватимусь того, аби Конституційна асамблея зайняла максимально радикальну позицію щодо цього закону. А вже після побачимо. Якщо асамблея матиме конструктивну позицію, то можна бути трохи спокійнішими. Якщо ж у владі всі залишаться при своїх думках, тоді потрібно шукати нові форми впливу на цю владу.
Олександр Солонтай, експерт Інституту політичної освіти
Стосовно позиції “регіоналів”, ни­ні вона пов’язана з тим, що вони не знають, буде застосовуватись інструмент закону про референдум чи ні. Якщо його застосують, зрозуміло, закон змінюватися не буде. І тому вони анонсують, що можуть проігнорувати висновки Венеціанської комісії. Для нинішньої влади це не вперше: висновки Венеціанської комісії ігнорувалися як щодо закону про місцеві вибори, так і щодо закону про парламентські вибори.

А от чи проігнорує влада ці висновки знову, нам не відомо. Те, що “регіонали” зробили таку заяву, насправді нічого не означає. Ми не знаємо, чи будуть проводити референдум, адже він може як допомогти чинній владі, так і нашкодити їй.

Стосовно опозиції, то ми спостерігаємо: вона фактично прозріває, сама потрохи починає усвідомлювати, що ж це за закон такий. Бо насправді опозиція спочатку навіть не зрозуміла, наскільки небезпечним є закон про референдум. Опозиція своєю поведінкою щодо цього закону себе викриває. Така поведінка доводить, що скептичне ставлення багатьох до опозиції, думки про те, що це “недоопозиція”, що це театральна опозиція, ниточки якої ведуть до Банкової, є обґрунтованими.

Не зрозуміло, як опозиція взагалі допустила ухвалення закону, ніяк не завадивши, як вона поводить себе зараз. Вона, замість того, аби говорити про необхідність подання до Конституційного Суду і порушення питання про неможливість застосування референдуму, навпаки, дуже часто заявляє, що навіть використає інструмент закону про референдум для якихось інших політичних проектів. Опозиція поводить себе нерозумно. Якщо припустити, що вона справжня, тоді її поведінка як мінімум дилетантська.

А от з приводу того, чи відбудеться якась суспільна дискусія щодо цього закону, то в літній період її точно не буде. Літо поховає будь-що, зокрема й референдум, а восени суспільство до цього питання повернеться і дискусія буде гострою.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4657 / 1.69MB / SQL:{query_count}