Парламентська опозиція понад два місяці їздила обласними центрами України, із революційними гаслами “піднімала” людей на боротьбу з режимом, вимагала відставки чинного Президента та звільнення із тюрми Юлії Тимошенко разом з іншими політичними в’язнями, а врешті-решт провела акцію “Вставай, Україно!” мляво та декларативно.
Ні про що опозиціонери між собою не домовилися! І як би завзято сьогодні “свободівці” не кричали про свою радикальність, скільки б прихильники Яценюка не заявляли про об’єднання опозиції, скільки б “ударівці” не вносили до парламенту утопічні законопроекти, цим трьом політичним силам, які монополізували опозиційний статус, а отже і взяли на себе відповідальність перед суспільством, не вдалося виконати жодної обіцянки. Загалом акція “Вставай, Україно!” довела безпорадність нинішніх самопроголошених опозиційних лідерів.
Яценюк, Кличко і Тягнибок пообіцяли лише підтримати один одного на президентських виборах у першому турі, а не висувати єдиного опозиційного кандидата. Тож нині опозиціонери зіграли на боці Адміністрації Президента.
Розмови про те, що єдиний кандидат буде вже у другому турі, є абсолютною нісенітницею.
Не узгодили
На вихідних у Києві відбулися дві акції – опозиційна та провладна. Обидві сили нарахували на своїх акціях по 50 тисяч чоловік. При цьому зауважимо, що міліція підтвердила таку кількість учасників “антифашистської” акції Партії регіонів і водночас значно применшила кількість учасників революційної акції опозиції.
Про провокації молодиків-антифашистів від ПР потрібно говорити окремо, тому хотілося б зосередити свою увагу на діях опозиції, а точніше на її заявах. Адже відверті звірства, котрі чинили проплачені учасники провладного мітингу, не мали б повністю знівелювати те, що опозиція не справляється із покладеними на себе обов’язками.
“Об’єднана опозиція “Батьківщина”, партія УДАР та Всеукраїнське об’єднання “Свобода” 18 травня 2013 року, в День Європи, в присутності десятків тисяч співвітчизників, які зібралися підтримати ідею вступу України до Європейського Союзу і підписання Угоди про політичну асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС, беруть на себе зобов’язання єдиною командою перемогти антиукраїнський кримінально-мафіозний режим так званої “Сім’ї” Януковича на чергових чи дострокових виборах глави держави,”, – йдеться у декларації опозиції.
Потім опозиціонери заявили про спільну діяльність на всіх етапах “боротьби з диктатурою”. Однак наступний абзац опозиційної декларації відверто дивує: “За умови збереження наявного порядку обрання президента кожна з трьох політичних сил підтримає того кандидата від цих сил, який вийде до другого туру, і кожна працюватиме на його перемогу з повною віддачею та тотальною мобілізацією власних ресурсів, навіть якщо такий кандидат і належатиме до іншої політичної сили. Якщо режим Януковича у властивий йому спосіб протисне перехід до обрання президента в один тур, “Батьківщина”, УДАР та “Свобода” визначать єдиного кандидата вже в першому турі”.
Тобто опозиціонери ще можуть узгодити єдиного кандидата до першого туру президентських виборів, однак для цього має щось придумати Янукович. У цій ситуції постає лише одне питання: опозиція не провадить власної діяльності, а чекає на правила гри від Президента? Не сподобалася декларація і деяким представникам опозиції. Вже традиційно дії колег розкритикував нардеп Анатолій Гриценко. “На Софійській площі оголошено й підписано вождями декларацію, яка для людей думаючих і небайдужих стала несподіванкою. Неприємною і небезпечною. Підписами вождів зафіксовано: єдиного кандидата в президенти у першому турі від опозиції не буде. Значить, опозиційних кандидатів буде 50, 100, 150. Тож Янукович може успішно продовжувати “фашистські ігрища”, з високими шансами на перемогу у 2015-му?!”, – написав Гриценко на своєму офіційному сайті.
Отже, заклики Тимошенко про створення єдиної опозиційної партії чи заяви Луценка про необхідність узгодження єдиного кандидата в президенти ще до кінця цього року нинішні лідери опозиції не почули.
До речі, Юрій Луценко написав на своїй сторінці у соцмережі Facebook, що суботній мітинг був “авансом опозиційним політикам. Подальше нарощування народної підтримки потребує не декларацій, а чітких дій за продуманим спільним планом. Єдина програма, єдина команда і єдиний кандидат у президенти – переможний алгоритм 2015 року”.