Опозиція на 29 січня скликає позачергову сесію ВРУ з приводу висунення нових обвинувачень Тимошенко у вбивстві Щербаня. Та чи здатні нинішні соратники леді Ю вплинути на ситуацію?..

У жодній цивілізованій країні неможливо уявити ситуацію, коли влада зміцнює свої позиції завдяки тому, що саджає головних конкурентів назавжди до в’язниці. Не треба бути прихильником Юлії Тимошенко чи вірити у її “святість”, аби зрозуміти, що нині в Україні втілюються найгірші зразки політичної розправи. Все, як у КНДР чи КНР. 

От тільки ми не в Північній Кореї і не в Китаї! Та якщо відволіктися від справи Тимошенко і пригадати, як нещодавно Сумський суд засудив чотирьох молодих хлопців на терміни від року до двох за трафарети із зображенням Януковича, то постає питання: в якій країні ми живемо?!

Найгірше у нинішній ситуації те, що будь-які справи (незалежно від того, проти кого вони порушені, чи проти екс-прем’єра, а чи проти пересічних громадян) усі політичні сили (і влада, і опозиція) використовують виключно для власного піару та вигоди.  

На кону – пост президента

18 січня Генпрокуратура пред’явила екс-прем’єрові Юлії Тимошенко “повідомлення про підозру” в організації убивства депутата Євгена Щербаня наприкінці 90-х. Генпрокурор Віктор Пшонка вимагає для леді Ю довічного ув’язнення. Хоча він лише ретранслятор бажань інших, значно важливіших персон…

Не будемо говорити про якісь моральні аспекти усіх справ, порушених проти Тимошенко (вона вже засудження до 7 років за “газові” угоди з Кремлем, в суді розглядається ще й справа про зловживання корпорації ЄЕСУ ), про знущання з хворої жінки, про тортури, на чому часто наголошують її соратники.  Тимошенко – головний конкурент Віктора Януковича на виборах 2015 року. Та насамперед опозиціонерам потрібно було б її звільнити! А вони до цього дуже далеко… 

Усе впирається у президентські амбіції, які аж зашкалюють  у багатьох опозиціонерів. Тому, як би цинічно це звучало, найближчі кілька місяців нова справа проти Тимошенко стане головним піар-приводом і головним лейтмотивом усіх засідань парламенту. Опозиція доволі прагматично використовуватиме “фактор Тимошенко”,  без якого могла б бути “беззубою” ще на парламентських виборах. Та варто зрозуміти одне: м’яч – на половині поля опозиції, і лише від її нинішніх очільників залежить рішення про те, чи утримувати його, а чи забити гол у владні ворота.

Слушного моменту очікували

Віктор Пшонка публічно заявив, що  Павло Лазаренко і  Юлія Тимошенко здійснювали переказ коштів убивцям Щербаня. “Перше – 500 тисячами доларів особисто з бандою розрахувався Лазаренко. А потім 2,3 мільйона доларів були перераховані, і це перерахування організувала Тимошенко”, – заявив він.

Заява жорстка і смілива, зважаючи на те, що крапку має поставити суд,  не прокурор. Та подібними звинуваченнями Генпрокуратура не гребувала і до офіційного висунення обвинувачень леді Ю. Чого лиш варті неодноразові виступи заступника генпрокурора Рената Кузьміна…

У неділю Віктор Пшонка, міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова та голова Державної пенітенціарної служби Олександр Лісіцков зустрічались у Києві з представниками дипмісій Австрії, Болгарії, Росії, Греції, Латвії, Польщі, Франції, Великобританії, Данії, США, Естонії, Італії, Румунії, Швеції, Словенії, Іспанії, Німеччини, Канади, Литви, Чехії, Словаччини, Угорщини, а також представництва ЄС. Намагались донести до іноземних представників своє бачення ситуації та переконати їх – Тимошенко винна!

Зазначимо, що донька екс-прем’єра Євгенія Тимошенко учора також публічно звернулась до Віктора Януковича, Віктора Пшонки, Рената Кузьміна та слідчого Євгена Грабика. “Усі ви несете повну відповідальність за незаконне утримання моєї мами без усякої провини за ґратами, за тортури над нею. Я не прошу вас бути чесними, людяними чи милосердними. Я прошу всіх вас тільки про одне: не вбивайте мою маму!” – наголосила вона.

Якщо аналізувати, чому ця справа, про яку давно говорили, набула “офіційного втілення” саме тепер, то багато експертів заявляють про намагання влади зіграти на випередження в контексті можливого рішення Європейського суду з прав людини. У ньому саме розглядають справу Тимошенко. Тому українській владі потрібні нові аргументи проти неї, нові справи, щоб довести її провину вже у будь-якому злочині.

Окрім цього, існує й думка про прагнення зірвати саміт Україна –ЄС, який не відбувся в 2012-му і був перенесений на 25 лютого 2013-го. Влада фактично офіційно відмовляється від євроінтеграції, адже звільнення Тимошенко і Луценка були одними з основних умов Європейського Співтовариства для підписання угоди про Асоціацію.

Після запущеної владою нової справи Тимошенко вже не потрібно буде жодних внутрішньодержавних дискусій щодо шляху України, жодних референдумів. Україну штовхають до Митного союзу.

Зазначимо, що чоловік Юлії Тимошенко Олександр в офіційній заяві також наголосив на планах влади зірвати саміт Україна – ЄС.

Політична гра

А що ж робить нинішня українська опозиція? Голова фракції “Батьківщина” у ВРУ Арсеній Яценюк учора скерував листа до спікера Володимира Рибака, в якому вимагає провести позачергове засідання парламенту 29 січня. 

Опозиція використала типовий набір вимог: звільнення Тимошенко і Луценка; створення тимчасової слідчої комісії у ВРУ; відставка Віктора Пшонки; політична відповідальність міністра внутрішніх справ та голови Служби безпеки України. Як Яценюк і компанія планують все це реалізувати з огляду на розклад сил у Верховній Раді, відповісти важко. Ще більше дискредитували непевні кроки опозиції і заяви “регіоналів”, котрі нібито можуть допомогти зібрати необхідні підписи для скликання позачергової сесії. Вони буцімто теж хочуть поговорити про Тимошенко… Зрозуміло, що “біло-блакитні” наполягатимуть на її вині. Тож бачимо, що два табори хочуть ПОГОВОРИТИ. І для цього їм конче потрібні парламентська зала і телевізійні камери.

А от українцям доведеться за всім цим спостерігати, хоча ні Тимошенко, ні іншим громадянам України такі дії нічого не дадуть. На рівні парламентських тимчасових слідчих комісій закінчувалось вже не одне важливе питання. Матимемо лиш ще одну “телекартинку”, можливо, ще жорстокішу і скандальнішу, аніж перша сесія ВРУ VII скликання.