Леонід Кучма, екс-Президент України, про фінансову прірву, експортну залежність і про власне всевладдя у 90-х 

Минулого тижня чимало знаних в державі політиків, економістів, громадських діячів взялися обговорити ситуацію з політичною та фінансовою кризою на "Українському форумі". Думки, висловлені там, - без сумніву, різні та неодно­значні, але, на нашу думку, заслуговують на увагу лише тому, що є квінтесенцією уявлень про час, у якому доводиться жити, значної частини наших співгромадян. А час такий, що вимагає оперативних, неординарних рішень.

Кореспондент "Пошти" спробував пошукати відпо­віді на кризові виклики в розмові з другим Президентом України Леонідом Кучмою.

- В Україні по-різному оцінюють вплив фінансової кризи на нашу економіку. Одні кажуть, що нас вона зачепить лише частково, інші прогнозують крах, майже такий, як у 1998 - 99 роках, за вашого президентства. Тоді, правда, і Росія була на межі катастрофи. Тепер ситуація схожа?

- Мені подобається, коли громадяни Росії приїжджають у будь-яку країну і кажуть, що жодних проблем у їхній державі немає.  Коли приїжджає українець, то говорить усе навпаки. Ми чудово знаємо, що світова криза серйозно вдарила по Росії, але, враховуючи величезні запаси, їм легше це пережити. Поки що. Усі знаємо - це тільки початок.

- То все-таки якою мірою ми готові до того, аби спокійно пережити світову депресію?

- Зовсім не готові. Проблема номер один - катастрофічне зростання зовнішнього боргу України. Валовий зовнішній борг із 2004 року збільшився у 3,3 раза. Із 30,6 мільярда до 100,1 мільярда - на кінець першого півріччя цього року. Це лише на третину перевищує експортний показник України.  Таких темпів не знає жодна країна. За оцінками Міжнародного валютного фонду, для країн із середніми доходами, які можна порівняти з нашою, максимальна величина боргу має бути співвідносна максимум  з 48 - 49% від ВВП. У нас - 62,2%. Зі мною можуть посперечатися, мовляв, частка державного боргу становить лише 15% у цій цифрі. Це правда, але в умовах світової економічної кризи влада мусить взяти на себе частину відповідальності за корпоративні борги. Особливо непокоїть зростання заборгованості наших банків. У банківському секторі України частка іноземного капіталу перевищує 37%. З точки зору національної безпеки, поріг залежності повинен не бути вищим за 30%. Є винятки - Болгарія, де банки мають 100%-й іноземний капітал. Для нас це не припустимо. За офі­ційною статистикою НБУ, зовнішній банківський борг досяг 38,5 мільярда доларів. Короткострокові кредити з цієї суми більше третини - 12,8 мільярда доларів. Ми можемо знову взяти кредити, але їх дадуть лише для погашення старих боргів. Насамперед, короткострокових.

-  Але і за вашої каденції позики вважали пристойним  способом для стабілізації економіки...

- На 2004 рік короткострокові зовнішні борги банків становили лише 1,6%. Про що це говорить? Останніми роками банківська діяльність була абсолютно безконтрольною. Чим це пояснити? Банківськими надприбутками. Банківський сектор виявився найприбутковішим. Незважаючи на всі світові та вітчизняні проблеми, у січні цього року, за даними НБУ, чистий прибуток українських банків зріс на 63%! Доходи банків зростали у 2,4 раза швидше, ніж кредитування реальної економіки. А де решта грошей? Усім відомо... 

-  Попри казкові прибутки, саме банківська система першою зазнала удару. Курсові коливання спричинили паніку.  Шостий банк країни упав. Ще кілька на межі банкрутства. НБУ, за свідченнями експертів, єдиний, який поводиться доволі кваліфіковано, рятуючи банківську систему.

- Бачимо, що відбувається девальвація гривні. Але згадаймо ревальвацію. Тоді багато хто з економістів і фінансистів попереджав: на догоду коротко­строковій вигоді - приборкання інфляції - не можна наважуватися на такий крок. Ми, пробачте, обдерли населення, підставили ногу експортерам, а сьогодні повернулися до того ж курсу, навіть вищого. Тоді пояснювали інфляцією. Тепер чим будемо пояснювати? Американським імперіалізмом? Іншого пояснення своїй поведінці не знайдемо.

- До речі, хороше пояснення. Ми залежні від Заходу, продаємо туди сировину, метал...

- Це - друга важлива проб­лема. Маємо зовнішньо-вразливу економіку. Нас хочуть переконати, що міжнародна фінансова криза не вплине на Україну. Більша половина нашої економіки пов'язана з експортом. В окремих галузях, наприклад, металургії, хімії, машинобудуванні, - частка експорту перевищує 70%. Ми дуже вразливі у цій точці. Будь-який пчих за кордоном, у нас - запалення легенів. У Японії та США експорт - від 10 до 12%. У Британії та Франції максимум до 30%. Ми вже це відчу­ваємо. За останній місяць промислове виробництво України уперше за багато років упало на 4,5%. Це лише квіточки. У Києві сьогодні заморозили 81 будівництво. Майже усе стоїть.

- Так було і в 1998-99-му...

- Не треба недооцінювати ту кризу. Нагадаю, тоді Росія мала дефолт, нам вдалося його уникнути. За рахунок чого?  За рахунок жорсткої бюджетної політики. Якщо пам'ятаєте, я кілька разів подавав бюджет у парламент, його повертали. Я мусив указом запроваджувати у дію Бюджет. Різко зменшили державні витрати, відкинули зростання соціальних ви­плат, віддали перевагу реальному бізнесу. Але тоді у мене були інші президентські повноваження. Тепер - ви бачите - не можуть домовитися між собою. Думаю, єдине потрібно зробити - так, як вибирають Папу Римського. Закрити у кімнаті Юлію Володимирівну і Президента і не відкривати доти, поки білий дим звідти не піде. Щоби домовилися, хто у домі господар. Поки що чорний дим звідти йде.