Експерти вказують на необхідність обмеження політичної реклами

Політична реклама в медіа встигла набриднути українцям ще задовго до офіційного початку виборчої кампанії – 2012. А про те, що робилось в телеефірі з кінця липня до 28 жовтня, дня виборів, взагалі важко описати словами… 

Про необхідність лімітування політичної реклами, яка в Україні є низькопробною і не містить жодного інформаційного наповнення, почали говорити експерти. Приміром, Тарас Шевченко, директор Інституту медіаправа, зауважив, що достатньо години ефірного часу для конкретної партії або кандидата протягом всієї виборчої кампанії на одному каналі.

“Один із перших виснов­ків моніторингової місії ОБСЄ та інших міжнародних організацій полягає у тому, що українські вибори надзвичайно залежні від олігархів і що гроші відіграють надзвичайно велику роль у виборчому процесі. Тож Інститут медіаправа виступає проти обмеження потенціальних можливостей поширення платної політичної реклами”, –  зазначив експерт під час круглого столу “Моніторинг роботи медіа під час виборів: результати, висновки та рекомендації на майбутнє”, інформує “Телекритика”. 

З його слів, при цьому необхідно збільшити обов’язкову тривалість політичних рекламних роликів до 2,5 – 3 хвилин, аби зробити їх інформативнішими. Нині переважають ролики тривалістю від 15 до 30 секунд, які є лише емоційними і спрямовані на підсвідомість глядача. 

Тарас Шевченко наголосив на тому, що у європейських країнах діють відповідні вимоги до політичної реклами. “Наприклад, у Німеччині тривалість подібних роликів повинна становити 2,5 хвилини. Вважається,  що цього часу цілком вистачає для того, аби автори продукту вклали якийсь зміст у відео, розповіли про програми та реальні справи”, – каже він.

Окрім цього, медіа-експерт зауважив, що в більшості західноєвропейських країн політична реклама і агітація на телебаченні заборонені, а в східноєвропейських лімітовані. Та для України наразі є нереальним перехід від цілковитої лібералізації до цілковитої заборони. Адже з допомогою проплачених матеріалів може бути почута опозиція або ж пробитися якась нова партія. 

Щоб хоч якось запобігти фактам “чорного” піару в пресі, експерт запропонував внести до виборчого закону пункт, який вимагатиме обов’язкового маркування рекламних матеріалів не просто позначкою “політична агітація”, але й зазначенням прізвища замовника такої реклами. 

Та навряд чи ці зауваження будуть найближчими роками серйозно розглянуті нашими законотворцями. Як уже писала “Пошта”, партії ведуть на виборах “чорну” бухгалтерію, тому звіти про використання виборчих фондів не збігаються з оцінками політичних експертів щодо реальних витрат. А ось чітке регламентування та лімітування політичної реклами обмежить можливості таких грошових маневрів.