Політологи та політтехнологи певні: новий парламент буде конфліктним, а більшість може виявитися ситуативною. Та найважливіше, що президент не зможе так керувати новою Верховною Радою, як нинішньою

Після оприлюднення перших попередніх результатів виборів стало зрозуміло, що, навіть незважаючи на перше місце Партії регіонів за партійними списками, сумарно влада таки програє опозиційним силам. Проте обрання половини Верховної Ради у мажоритарних округах дозволить ПР формувати більшість. Очевидно, вчасно для президента Януковича повернули “мажоритарку”, яку так любив ще Леонід Кучма. 

Найцікавіше в цій ситуації те, що минулого року за новий виборчий закон, який передбачав повернення змішаної системи виборів, опозиція голосувала разом із владою.

Опозиційні сили і в одномандатних округах здобули більше, ніж сподівалися, зокрема, відстояли місто Київ, а також Львівщину. Але цього, мабуть, все одно буде замало. До того ж підрахунок голосів виявився дуже “брудним”. У деяких округах по Україні цифри вже на сайті ЦВК змінюються навіть після опрацювання 100 % протоколів.

Нині ж “Пошта” дізнається у експертів, відомих українських політологів та політтехнологів, їхні враження від результатів виборів-2012: чи були несподіванки та як запрацює ВРУ VII скликання? 

Тарас Березовець, політтехнолог, директор компанії стратегічного консалтингу Berta communications: 

Про несподіванки виборів

Всі мої прогнози справдилися. Для мене несподіванкою виявився тільки високий результат “Свободи”, бо я передбачав, що ця політсила отримає близько 7 %. У підсумку ж ми бачимо, що вони здобули понад 10 %. Це не могла спрогнозувати жодна соціологічна компанія тільки через те, що виборці, які віддали свій голос за “Свободу”, очевидно, вирішили так зробити в останній момент. 

Бачу дві причини цього. З одного боку, це відповідь на радикалізацію лівої частини виборчого спектру.  Отже, те саме зробила і права частина суспільства. З іншого – було скасовано графу “не підтримую жодного...”, через це багато “противсіхів” віддали свої голоси саме за “Свободу”, а не за “Батьківщину” чи УДАР. 

Окрім цього, несподіванкою стала і тотальна перемога мажоритарників від “Батьківщини” у місті Києві. Як і в 2002 році, спрацював ефект Ющенка, коли будь-якому кандидату від “Нашої України” було достатньо сфотографуватися з ним, щоб стати депутатом. Зараз аналогічне зробила Тимошенко. Її втручання в останній момент занадто кволо фінішували Яценюк та Турчинов, і Тимошенко зрозуміла, що потрібно втручатися. Коли вона підключилася, партія “Батьківщина” отримала такий високий результат та провела таку нереальну кількість мажоритарників, на яку і не могла сподіватися.

Про співпрацю опозиції

Думаю, що зросте роль Яценюка, бо УДАР і “Свобода” напряму не зможуть працювати через великі ідеологічні розбіжності. Бачимо, що вже пішов обмін звинуваченнями, вже Гурвіц із УДАРу говорить про антисемізм “Свободи”, не залишається осторонь і західна преса.

 Хоча зараз Олегові Тягнибоку, по суті, потрібно кожне своє слово ретельно зважувати. Оскільки не буде контакту між Кличком і Тягнибоком, медіатором між ними виступатиме Арсеній Яценюк. Він відіграватиме роль такого собі перемовника, що розрулюватиме усі протиріччя в середині опозиційного табору. 

Об’єднатися опозиціонери не зможуть. Формально підпишуть якусь консолідацію та координацію сил, проте в дійсності Яценюк, Кличко і Тягнибок націлені на президентські вибори. 

Про парламентську більшість

Партія влади контролюватиме однопартійну більшість. У них вже зараз є 200 партійних депутатів (120 мажоритарників і 80 списочників), а решту вони просто доберуть серед так званих “незалежних кандидатів”. Тому Партія регіонів матиме більшість без участі комуністів, і вона буде десь на рівні 240-250 нардепів.

Про протистояння між комуністами і “свободівцями”

Конфлікт між КПУ і “Свободою” найвигідніший владі. Вона на цьому тлі зможе відсторонитися і сказати: “Подивіться, які радикальні настрої панують у суспільстві”. На такому фоні ПР виглядатиме максимально європейською і толерантною. Влада лише виграє від того, що пройшли дві рівновеликі радикальні сили – ліві та праві.

Конфлікти будуть. Більше того, думаю, що “свободівці” розпочнуть роботу у парламенті із законопроекту про заборону комуністичної ідеології, який, я вважаю, є абсолютно логічним. Якщо Україна – європейська держава, то потрібно заборонити будь-які комуністичні символи і знищити ті пам’ятки радянської спадщини, які не мають художньої цінності – всі ці недолугі пам’ятники “вождям”. Їх потрібно, як у країнах Балтії, перенести в якийсь заповідник. 

Зрозуміло, це може призвести навіть до силових конфліктів. Та тут перевага буде не на боці комуністів. КПУ привели у парламент пенсіонерів і дідуганів. “Свободу” ж представляє “молода кров”, кремезні хлопці, їх середній вік – 30 років. Ясно, що регіонали не захищатимуть комуністів. Вони, думаю, будуть тільки дивитись і потирати ручки від задоволення. 

Володимир Фесенко, політолог, керівник Центру прикладних політичних досліджень “Пента”: 

Про несподіванки виборів

Головною несподіванкою став вищий, ніж очікувалося, результат “Свободи”. Фактично, він вищий удвічі. На мій погляд, у цій ситуації спрацював ефект вибухового голосування, протестного. Частина виборців, зокрема у Києві, визначалась у голосуванні за “Свободу” в останній день. Це було голосування не за ідею українського націоналізму, а, швидше за все, голосування “проти всіх”, за найбільш радикальну опозиційну силу. Ось у чому суть цієї сенсації.

Також сюрпризом стали результати по багатьох мажоритарних округах. Опозиція взяла суттєво більше, ніж очікувалося. Звичайно ж, враховували адмінресурс, гречку, підкуп виборців… Очікували, що опозиція може взяти від 30 до 40 депутатських мандатів. Зараз же бачимо, що беруть значно більше. На мій погляд, це одна з великих перемог опозиції – опозиційний ресурс переміг гречку та адмінресурс у Києві й по багатьох інших округах.

Про більшість у парламенті

Ситуація непроста. У будь-якому разі видно, що плани Партії регіонів не справдилися, зокрема, у “мажоритарці”, де вони планували мати дві третини мандатів. І це ускладнює процес формування більшості.

Наразі дуже ймовірною є їхня відмова від планів створення формальної, офіційної коаліції, адже її не так просто створити. Та й Конституція зараз не передбачає необхідності формування парламентської коаліції. У цьому просто немає юридичної потреби. Тому може бути ситуативна більшість, наприклад, під час голосування за спікера Верховної Ради і щодо окремих питань.

Якщо говорити про таку неформальну більшість, то, звичайно, більше шансів її створити у Партії регіонів. Зараз у них, за попередніми даними, 188 мандатів. Вони можуть розраховувати і на підтримку 30-35 непартійних мажоритарників, плюс ще є декілька депутатів із “Єдиного центру”, Народної партії, один від партії “Союз”. Тобто вони самі разом із потенційними союзниками з “мажоритарки” мають десь 230 депутатів. Це формальна більшість, але, як кажуть, впритул, що ризиковано. Є, щоправда, прихований  непрямий союзник – комуністи. Коли будуть голосувати за керівництво парламенту, думаю, регіонали без проблем домовляться із комуністами про підтримку спікера від ПР в обмін на посаду першого віце-спікера від КПУ (швидше за все, це вже традиційно буде Адам Мартинюк).

Про потенційного голову ВРУ

Думаю, це питання ще не визначене. Потенційні кандидати, звичайно, є.  Частіше за все називають кандидатуру Лавриновича, оскільки він знавець регламенту, був першим віце-спікером. З-поміж регіоналів він найкраще підготовлений до керівництва парламентом.

Іншою кандидатурою є нинішній керівник фракції ПР Олександр Єфремов. Для нього це б була нагорода за віддану і виснажливу працю парламенту. Також запропонував свої послуги Тігіпко. Але я вважаю, що у нього шансів менше.

Про розклад сил у парламенті

Опозиція виходить на представництво приблизно у 180 мандатів, плюс ще можуть додатися деякі депутати-самовисуванці, такі як Олесь Доній. Буде і невеличке “болото” тих, хто між опозицією та владою, але “золотої акції” вони не матимуть.

Щодо ефективності голосувань, то ситуація для регіоналів буде значно гіршою, ніж раніше. А щодо представництва різних політичних сил, то ця Рада буде кращою. Вона ширше відображатиме різні настрої та інтереси суспільства. 

Але проходження в парламент великої кількості націоналістів і збільшення присутності комуністів (а ще є Ляшко і так далі), дає підстави говорити про те, що ВРУ VII скликання буде конфліктною.  

Олексій Гарань, професор політології Національного університету “Києво-Могилянська академія”: 

Про несподіванки виборів

Думаю, те, що опозиція сумарно набрала більше, ніж Партія регіонів і комуністи, – великий плюс. І це доводить, що якби не змінили виборчий закон та не повернули “мажоритарку”, то влада просто програла б вибори. 

У цілому великих несподіванок не було. Те, що “Батьківщина” набере більше, ніж УДАР Кличка, прогнозувалося. Адже вона має так званий прихований електорат. На мою думку, несподіванкою стало те, що “Свобода” набрала більше ніж 10 %. Цього не показували результати опитувань напередодні. Мабуть, певним сюрпризом це було навіть для “Свободи”.

Перед виборами багато людей говорили про необхідність зробити так, аби “Свобода” потрапила до парламенту, бо тоді опозиція сумарно матиме більшість. Тому додалося дуже багато поміркованих людей, які не є таким палким електоратом партії Олега Тягнибока. Навіть кілька моїх друзів в останній момент вирішили голосувати за “Свободу”, аби вона потрапила у парламент. Потрібно розуміти і те, що, як і в “Батьківщини”, у “Свободи” як опозиційної партії теж був прихований електорат.

Про більшість у парламенті

Для цього змінили закон. Ми маємо велику кількість “незалежних кандидатів”, більшість із яких є залежними. Вважаю, що Партії регіонів за рахунок мажоритарників вдасться сформувати більшість. Окрім змін закону, цьому допомогло те, як відбувалася кампанія в мажоритарних округах – там сталося найбільше порушень.

Про роботу ВРУ

Думаю, що ситуація буде більш драматичною. Звичайно, опозиція докладатиме зусиль для критики влади, тим паче напередодні президентських виборів. Якраз перед волевиявленням у 2015 році може повторитися той самий феномен, що й напередодні виборів 2004 року. Ті “незалежні мажоритарники”, які побігли в парламентську коаліцію до партії влади, напередодні президентських виборів можуть побігти і в зворотному напрямку. В результаті цього влада втратить необхідну більшість у Верховній Раді України.