Теперішні політичні події в Україні, зокрема розпуск Верховної Ради та позачергові вибори, сьогодні обговорюються у найрізноманітніших колах. А що думають про нинішню ситуацію ті, хто  зазвичай рідко говорить про політику? Наш кореспондент запропонував кілька запитань Юрієві Андруховичу. І письменник погодився на ексклюзивне інтерв'ю для "Пошти".

- Пане Юрію, недавно ви­йшов указ Президента про розпуск Верховної Ради. До такого кроку глава держави вдається не вперше. Ваше ставлення до цього?

- Ставлення до цього можу передати єдиним словом - набридло. Минулого року мені це рішення Президента сподобалося. А зараз я бачу, що на принциповому рівні такі рішення нічого не змінюють. Це перетасовування тих самих карт у тій самій засмальцьованій колоді. Тому я відмовляюся брати участь у цьому виборі між ду­рістю і підлістю.

- Якими, на Вашу думку, будуть наслідки нинішньої по­літичної кризи й що дадуть нові вибори?

- Наслідки будуть загалом такі, що ніяких наслідків, як завжди, не буде. Нові вибори дадуть комусь із "них" якісь тактичні преференції, в інших їх відберуть. Нецікаво.

- Що в дійсності найбільше заважає країні та її еліті і чому впродовж багатьох років так часто все повторюється?

- Країні заважає передусім її "еліта". Бо це насправді ніяка не еліта, а збіговисько пройдисвітів і махінаторів. Але вони не були б у нас такими, якби й ми не були їм "под стать". За останні чотири роки, тобто після Помаранчевої революції, у нас знову фактично розвалилося громадянське суспільство. Перед нами чергова смуга застою і деградації.

- Останнім часом не лише на марґінесі все частіше проявляються радикально-ксенофобські настрої, а структури на кшталт "Свободи" знаходять все більше прихильників. Що думаєте з цього приводу?

- Це пов'язане з моєю відповіддю на попереднє запитання. Громадянське суспільство де­градує, і цим користаються політичні маніпулятори. На кону з'являються всілякі псевдонаціоналістичні проекти на зразок "Свободи". Однак я не думаю, що вони здатні стрибнути вище за себе. Їх з головою видає послідовна антизахідна й, зокрема, антинатовська риторика. Напевно, це все-таки московський проект.

- Часто митці - поза політикою, стоять немов би осторонь. А ви особисто? І як відповіли б на запитання: "З ким ви, майстри культури?"

- Сьогодні я ні з ким. Але вірю, що впродовж наступних років Україна все-таки згенерує якусь таку нормальну по­літичну силу - проукраїнську і прозахідну водночас, ліберальну, компетентну і прагматичну - щось таке, чим мала стати, але, на жаль, не стала "Наша Україна". Таку силу я залюбки підтримаю.

- Що б побажав Юрій Андрухович у цей непростий момент читачам нашої газети?

- Якомога більше незалежності від усіх облуд "цього непростого моменту". Будьмо собою, тобто людьми, і взагалі - будьмо!

Розмовляв Леонід Ґольберґ