“Єдина людина, яка може побороти режим, – Юлія Тимошенко”

Богдан Дубневич, кандидат у народні депутати у виборчому окрузі №118 м. Львова, про вибори-2012

Ув’язнення Юлії Тимошенко є найганебнішим явищем в історії української незалежності. Визнане всім світом політичним переслідуванням, воно фактично закрило Україні шлях в Європу, перекреслило співпрацю з цивілізованим світом і відклало українську перспективу на невизначений час. Світові лідери відмовляються навіть зустрічатися з представниками української влади, не кажучи вже про спільну працю.

Юлія Тимошенко стала живим доказом злочинності нинішньої влади, її несприйняття демократії як такої, прагнення до перетворення України на бандитсько-міліцейську державу з диктатором на президентському троні. Про те, хто здатен нині змінити політичні тенденції і за яких умов, – у розмові з кандидатом у народні депутати у 118-му виборчому окрузі Богданом Дубневичем.

– Богдане Васильовичу, ви балотуєтеся у Верховну Раду під гаслом “Юлі – волю!”. Але з таким закликом нині виступає чимало кандидатів…

– Юлія Тимошенко сьогодні – єдиний лідер, здатний протистояти банді Януковича. Вона має величезну підтримку серед українців, які вбачають в її особі єдину надію на краще майбутнє. Тому не дивно, що багато політиків прагне побудувати свою передвиборчу кампанію на бренді Тимошенко та заробити бали на закликах про її вихід на волю. Проте значна кількість цих політиків не те що не знає Юлію Володимирівну особисто, а й ніколи з нею не працювали, не підтримували її. А деякі навіть були прямими її конкурентами, чим, власне, і доклалися до того, що вона програла президентські вибори, а президентом став Віктор Янукович.

Я вступив у “Батьківщину” 2004 року. Не вдаватимуся зараз у подробиці, але більш ніж шість років підтримував ВО “Батьківщина” у Львові й області. І доклався до формування команди, яка завжди була надійною опорою Юлії Тимошенко, що, зрештою, показували результати цієї політичної сили на всіх виборах із того часу. Так було до 2010 року, коли відбулися президентські вибори.

Ми здійснювали ресурсну, організаційну підтримку президентської кампанії нашого лідера і зробили все можливе для того, щоб вона перемогла. Утім ситуація склалася так, як склалася. До влади прийшов Віктор Янукович, а Юлія Тимошенко та її політична сила почали зазнавати цькувань. Зокрема, усі пам’ятають історію з місцевими виборами і те, як ВО “Батьківщина” втратило право взяти участь у виборчих перегонах і бути представленим у місцевих радах.

– Тоді ви вийшли з “Батьківщини”…

– Не вийшов, а призупинив членство. Руками Івана Деньковича, “тушки” Партії регіонів було реалізовано масштабну аферу з недопускання “Батьківщини” до виборів. Саме з його подачі в ЦВК було подано на реєстрацію дві партії “Батьківщина”. Це було потрактовано як порушення виборчого законодавства, і через те не допустили до участі у виборах ані справжню “Батьківщину”, ані її клон “а ля Денькович”. Коли суть цієї афери стала зрозумілою, а відтак і її основна мета, тобто усунення від представництва в місцевих органах законодавчої влади всіх осіб, близьких до Юлії Тимошенко, було вирішено зробити все можливе для того, щоб цей план зламати.

Тоді ми з братом Ярославом розмовляли з Юлією Володимирівною. Вона сказала: “Маєте змогу – ідіть в обласну раду”. Оскільки єдиним способом стати кандидатом у депутати, за тодішнім законом про вибори, було обов’язкове висунення від політичної партії, я заручився підтримкою “Відродження”. Це була політична сила, яка не мала стосунку до влади чи опозиції та здавалася нейтральною. Членство у ВО “Батьківщина” я тимчасово призупинив, про що є відповідні рішення Пустомитівської організації, яка мене цілком підтримала в цьому рішенні, адже найважливішим тоді було те, аби, попри все, громада району мала представництво у Львівській обласній раді.

На місцевих виборах 2010 року таку тактику застосовувало чимало кандидатів у депутати, які не були членами тієї чи іншої політичної сили, але вважали себе гідними спробувати свої сили на виборах. Водночас наголошую: членом партії “Відродження” я не ставав. Також не ховався від виборців за партійним списком, балотувався в одномандатному окрузі. Через якийсь час моє членство у ВО “Батьківщина” було поновлено, про що, знову ж таки, є рішення районної організації.

– Однак коли ви подали свою кандидатуру на вибори до Верховної Ради і вказали при цьому, що є членом ВО “Батьківщина”, депутат Юлії Тимошенко Сергій Власенко назвав вас самозванцем…

– Історія зі Сергієм Власенком доволі суперечлива. Насправді він сам не є членом ВО “Батьківщина”, про що зізнався під час одного з прямих ефірів на телебаченні. З іншого боку, пан Власенко має пріоритетне право доступу до Юлії Володимирівни, і нині дуже багато людей висловлює сумніви в тому, що шановний адвокат доносить до громадян України все те, що йому каже ув’язнена. Так само, як інформує лідера про те, що відбувається в її політичній організації. Бо сама Ю. Тимошенко навряд схвалила б те, що осіб, яким вона повністю довіряла, нині фактично усунуто від керівництва партією, вони не мають впливу на її діяльність. Маю на увазі насамперед Івана Кириленка, якого зняли з посади голови фракції в парламенті.

Схожу ситуацію спостерігаємо також на місцях: людей, які були опорою Юлії Володимирівни, нині називають самозванцями. Схоже, центральне керівництво Об’єднаної опозиції не зацікавлене у присутності у своїх лавах людей, відданих особисто Юлії Тимошенко.

– Ви натякаєте, що нинішні очільники опозиції діють за спиною лідера, під прізвищем якого йдуть на вибори?

– Не можу говорити про це напевно. Можу лише констатувати численні інформаційні атаки на мене, зокрема з боку колишніх однопартійців. Логіку в цих атаках знайти складно, однак думаю, що мета – усунути від виборчого процесу самодостатніх, сильних, проукраїнських кандидатів, яких неможливо підкупити. Центральним київським вождям і лідерчукам вигідно провести у Верховну Раду своїх німих “кнопкодавів”, аби законодавчий орган України і надалі нагадував цирк або ляльковий театр, де нардепів смикають за ниточки ляльководи з Банкової.

Згадаймо хоча б ситуацію з “мовним” законом. Так, його провела Партія регіонів, але за мовчазної згоди опозиції! І коли документ розглядали в першому читанні, і коли відбувався розгляд другого читання та в цілому, опозиціонери, як вони кажуть, “не зорієнтувалися”!

– Думаєте, це було зроблено свідомо?

– Навряд це була свідома гра в піддавки з партією влади. Радше за все, нинішні опозиційні лідери не мають достатньо сил, потуги, особистих якостей для того, щоби справді об’єднати навколо себе демократичних депутатів й опиратися злочинній владі Януковича. На такий опір здатна тільки Юлія Тимошенко. Тільки вона є тим лідером, який може згуртувати роз’єднаний опозиційний табір і змінити ситуацію на користь демократії та перспективи. Але нинішні вожді чудово розуміють, що коли Юлія Володимирівна повернеться в політику, їхнє самоврядування завершиться – жоден із них не здатен створити їй серйозну конкуренцію, амбіції ж, мабуть, не дозволяють розпрощатися з мрією про лідерство. От і заробляють бали на образі Ю. Тимошенко, не демонструючи водночас наполегливості в питанні її звільнення. І, засліплені, не розуміють, що конфлікти в опозиційному середовищі тільки ослаблюють довіру до опозиції та грають на руку антидержавницьким силам.

Улаштовуючи розбірки та поливаючи одне одного брудом, можна втратити все. Не лише віртуальне, вимріяне лідерство, а загалом перспективу – і для себе, і для країни. Тільки в єднанні можлива перша перемога на виборах, і лише спільна робота в парламенті, спрямована на визволення Юлії Тимошенко, дасть українській демократії і лідера, і силу, і майбутнє. Якщо ж боротьба триватиме в демократичному таборі, серед людей, які поділяють демократичні цінності, це однозначно зіграє на руку Партії регіонів. Адже коли двоє чубляться, третій користає.

28 жовтня не може бути самоціллю, цей день має стати початком великої роботи над зміною державницьких трендів. Влада Віктора Януковича завела державу в глибоку яму, і саме вибори мають стати точкою або ж виходу з прірви, або зацементуванням нинішньої ситуації і продовженням падіння. Стає сумно, коли кандидати в народні депутати торгують довготривалою перспективою в обмін на сумнівні особисті відсотки вже і негайно. Глибоке занурення в міжособистісні конфлікти лише дискредитує опозиційні сили, змушує сумніватися в її здатності до консолідованої роботи на благо України.

Тому, повторю, нині як ніколи стає очевидно, що єдиною людиною, яка має достатньо лідерських якостей, силу волі та бажання перемагати, є Юлія Тимошенко. Тому її визволення має стати першим питанням, яке повинен внести в порядок денний новий склад Верховної Ради. Проте, аби був результат, у майбутньому парламенті повинні бути люди, які справді щиро цього бажають.

Особливий погляд

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти