Політолог Олексій Гарань вважає, що повернення “мажоритарки” є великою помилкою

В умовах адміністративного тиску, що застосовує влада, масштабних фальсифікацій при формуванні виборчих комісій та інших порушень парламентська кампанія–2012 ще залишає певні інтриги щодо результатів голосування та їхнього визнання чи невизнання міжнародною спільнотою. Про це під час візиту до Львова розповів Олексій Гарань, професор політології Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

Хто перший?

Експерт виокремив чотири головні, на його думку, інтриги виборів-2012. Перша: хто переможе за партійними списками? “Попередньо Партія регіонів та Об’єднана опозиція йшли нога в ногу. Певний період, за деякими даними, Об’єднана опозиція випереджала. Зараз останні опитування показують, що вона дещо відстає. Проте боротьба триває. Ми розуміємо, що на опозиційні партії (не тільки ті, які входять до цього об’єднання, а на опозиційні в цілому) чинять великий тиск і тому, думаю, тут працює фактор, що під час опитувань деякі люди все-таки вагаються сказати, що вони голосуватимуть за Об’єднану опозицію. Можливо, в Галичині це не так, але в центрі і чим далі на схід це очевидно”, – зазначає Олексій Гарань.

Друга інтрига: чи пройдуть у парламент ВО “Свобода” і “Україна–Вперед!”? “Очевидно, що “Свобода” матиме своїх представників у парламенті в мажоритарних округах. Чи пройде список – інтрига зберігається, бо зрозуміло, що буде протидія з боку влади. Щодо Королевської також зберігається інтрига. Проект, ми бачимо, є суто технологічним, зараз це всім зрозуміло”, – вважає політолог.

Він також зауважив, що в українській політиці, починаючи з 1998 року, коли з’явилася партійна компонента, технологічні проекти не були успішними. 

Жорстка “мажоритарка”

Третя інтрига: що відбуватиметься у мажоритарних округах? “Зараз абсолютно зрозуміло, що введення мажоритарного компоненту було величезним ударом по можливому партійному структуруванню суспільства і парламенту. Тобто, як би ми не критикували партійні списки, очевидно, що треба було рухатися від закритих партійних списків до відкритих. До речі, так, як обіцяв кандидат в президенти Віктор Янукович. У нього в програмі записані відкриті партійні списки. Тобто і тут він не виконав свої обіцянки, сам себе не почув”, – підкреслив Гарань.

Він зауважив, що партія влади робить ставку на нібито “незалежних” кандидатів і саме з їхньою допомогою планує сформувати більшість у новому парламенті. Офіційні кандидати від Партії регіонів насправді виглядають “технічними”. У цій ситуації виборцям дуже важко розібратись хто є хто. При цьому й велика кількість опозиційних кандидатів розпорошує електорат. На думку експерта, інтрига полягає у тому, чи будуть кандидати зніматись із виборів. 

Що скаже світ?

Четверта інтрига: чи визнає світ вибори в Україні? “Очевидно, вони будуть констатувати, що були порушення, що вибори не є вільними. Але виникає питання: визнавати-не визнавати. Що далі робити?”, – наголосив Олексій Гарань.

Інтрига саме у визнан­ні виборів міжнародною спільнотою, а не в тому – будуть вони демократичними чи ні. Вже зараз очевидно, що вибори-2012 не є демократичними.  При цьому ставку зроблено на маніпуляції у виборчому процесі (зокрема із складами комісій, що рахуватимуть голоси), а не на сам день голосування 28 жовт­ня. Тут виникає дуже цікавий момент: влада покаже міжнародній спільноті відносно чесні вибори за партійними списками, а відіграється на “мажоритарці”, де неможливо перевірити всі факти порушень.

Янукович – не Кучма

Найважливіше для президента і партії влади сьогодні – це сформувати більшість у ВРУ 7-го скликання. В цьому їм допоможуть вже згадані самовисуванці, а також такі сателіти як КПУ. 

“Проте така більшість не проіснує до 2015 року. З наближенням президентських виборів вона зазнає переформатування, як це було за часів Кучми. Зокрема мажоритарники залишатимуть її”, – зауважив Олексій Гарань.

Водночас експерт наголосив на тому, що Янукович – не Кучма, він діє жорсткіше і без жодних обмежень. Тож як розгортатиметься ситуація – покаже лише час. Бажання влади закручувати гайки є, проте все залежатиме від соціально-економічної ситуації. Самі опозиціонери навряд чи здатні вивести людей на масштабні мітинги, а от ще більше погіршення рівня життя українців може стати каталізатором акцій протесту.