Вперше в Україні складено рейтинг найуспішніших політтехнологів року. Ці люди “загортають” політиків у красиву обгортку 

Велика політична гра, яка зазвичай інтенсивніше розвивається саме під час виборчих кампаній, завжди проходить за правилами людей, що ховаються за лаштунками публічної політики. Політичні консультанти, як вони звикли самі себе називати, чи політтехнологи, як звикли називати їх медіа, – саме вони вчать політиків промивати нам мізки. За гроші ці професіонали творять президентів, прем’єрів, депутатів. 

Якщо раніше в Україні працювали здебільшого політтехнологи-“варяги”, то останніми роками в нас уже сформувались свої доволі успішні фахівці.

На цьому тижні сайт Polittech.org опублікував “Топ-10” найуспішніших політтехнологів року. Як розповів “Пошті” Тарас Березовець, відомий політтехнолог та ідейний натхненник рейтингу, його складали на зразок дослідження, яке вже шість років проводить “Общая газета” в Росії. Використали і схожу методологію: експертам (журналістам, політологам, деяким нардепам) вислали понад 100 анкет, в яких запропонували назвати найуспішніших людей, котрі організовують політичні і виборчі процеси в Україні. Потім вибрали 10 найчастіше згадуваних політтехнологів. Укладачі стверджують, що вибрали людей, які займаються “чисто” політтехнологічною роботою і відсіяли тих, хто є просто експертами в політиці.

Зауважимо, що цей “Топ” навряд чи варто розглядати як список найкращих саме у 2012 році. Адже найбільший куш цього року – парламентські вибори, що відбудуться лише 28 жовтня. 

Окрім цього, рейтинг визначений уподобанням самих експертів та непритаманною, як для політтехнологів, публічністю більшості фахівців, які до нього увійшли. Саме це вплинуло на розстановку місць більше, аніж дійсно результативність роботи політичних консультантів. Проте ця спроба укладання рейтингу є першою, тож сама ідея має право на існування і подальший розвиток. Громадськість зазвичай не знає творців того чи іншого політичного тренду. Це спричинено важливістю впливу політконсультантів на життя країни й відповідно високими гонорарами за таку роботу. 

Як пише видання “Фокус” з посиланням на політтехнолога однієї із явно прохідних партій, у цьогорічній виборчій кампанії оклад політичного консультанта-початківця може складати 3000 доларів. А от праця російських фахівців в Україні коштує до 50 000 доларів у місяць плюс бонус за перемогу кандидата чи партії.  

Топ-десять політтехнологів в Україні 

(за версією сайту Polittech.org)

1. Олег Медведєв. Починав свою кар’єру політтехнолога в Москві, де співпрацював з партією “Яблуко” Мiхаїла Бродского.

В Україні “головний” опозиційний політтехнолог. У 2003-2005 рр. піар-консультант і радник-консультант Віктора Ющенка. Після цього працює з Юлією Тимошенко і керує піар-кампаніями БЮТу на всіх виборах. 

Сьогодні є однією із ключових фігур в організації виборчої кампанії Об’ єднаної опозиції.

2. Сергій Гайдай. Поєднує політтехнології і комерційну рекламу. Директор агентства “Гайдай.Ком”. Сам свою роботу називає “соціальний інженірінг”.

У його послужному списку близько 50-ти політичних та виборчих кампаній в Україні і за кордоном. 

У 2003 керував виборчою кампанією Ірини Хакамади в Санкт-Петербурзі. У 2002, 2004 і 2010 рр. працював із Віктором Ющенком. Також керував виборчими кампаніями Анатолія Кінаха, Петра Порошенка, Миколи Катеринчука та інших відомих в Україні політиків.

3. Ігор Шувалов. Російський політтехнолог, який працює в Україні ще з 1999 року, коли взяв участь у виборчій кампанії Кучми. У 2004 році працював з Віктором Януковичем. Йому закидають “авторство” темників.

Традиційно співпрацює з главами Адміністрації президента. Спочатку з Віктором Медведчуком, тепер зі Сергієм Льовочкіним. 

Сьогодні є неформальним керівником інформаційної політики АП, а також телеканалу “Інтер” і Першого національного. 

4. Юрій Левенець. Директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса. Ідеолог партії “Демократичний союз”. У 1998-2002 роках консультував її лідера Олександра Волкова. 

У 1999 працював у штабі Леоніда Кучми, у 2000 працював над ініційованим тодішнім президентом всеукраїнським референдумом з приводу реформації системи державного управління. У 2004р. працював у штабі Віктора Януковича. 

Сьогодні тісно співпрацює з Адміністрацією президента, її главою Сергієм Льовочкіним. 

5. Тарас Березовець. Директор компанії стратегічного консалтингу Berta communications. На початках кар’єри працював прес-секретарем тодішнього представника президента у ВРУ Романа Безсмертного. 

У 1999-2005 роках – головний консультант та експерт Управління зовнішньо-політичної безпеки Ради національної безпеки і оборони. З 2006-го по 2010-й – директор PR-групи “Політтех”. 

У 2007-2010 рр. працював із БЮТом, висвітлюючи діяльність прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Загалом взяв участь у понад

20 політичних і виборчих кампаніях.

6. Казбек Бектурсунов. Політтехнолог і медіа-консультант. Головний редактор журналу “ТОП-10”. У 2001-2002 роках курував медійну сферу виборчої кампанії БЮТу. У 2005-2006 роках був гендиректором видавничого дому “Комерсант-Україна”. З початку 2007 консультував в інформаційній політиці мера Києва Леоніда Черновецького. Став куратором скандального і ніде не зареєстрованого ЗАО “Київський медіахолдинг”. У 2012 р. встиг попрацювати на політсилу Наталії Королевської, проте у лютому, як пишуть ЗМІ, його змінили.

7. Володимир Грановські. Політтехнолог, “ідеолог” телеканалу “Інтер”.

З 2000 до 2003 рр. – член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. У 2002 році став керівником групи радників тодішнього міністра економіки Валерія Хорошковського. Відтоді тісно співпрацює з ним і Дмитром Фірташем. 

У 2009 українські ЗМІ писали про його спів­працю з Арсенієм Яценюком. У цей час Яценюк дуже часто з’являвся на “Інтері”. Сам Грановські спростовував інформацію про роботу на Арсенія Петровича.

8. Кость Бондаренко. Голова Інституту української політики. Відомий своєю політичною кар’єрою. Зокрема, з травня 2010 до березня 2012 року (до саморозпуску) був заступником голови партії “Сильна Україна” Сергія Тігіпка. На його думку, злиття політсили з Партією регіонів було помилкою.

Також працював консультантом-аналітиком у політичних проектах: Народно-демократична партія, ПРП, “Пора”. У 2006 році керував політтехнологічною частиною Блоку Литвина “Ми”. У 2008 консультував Арсенія Яценюка.

Також відомий як журналіст, зокрема з 2008 до 2011 рр. був шеф-редактором газети “Лівий берег”.

9. Євген Копатько. Політолог, соціолог, директор компанії Research and Branding Group. Багаторічний консультант Партії регіонів. Зокрема надавав соціологічні послуги компанії СКМ (власник Ринат Ахметов). Дослідницькі проекти компанії Копатька включають моніторинг євразійського простору (зокрема країн СНД), ставлення українців до Євро-2012, вивчення українсько-російських відносин.

Раніше був директором Донецького інформаційно-аналітичного центру.

10. Олег Покальчук. Соціальний психолог, політтехнолог. Багаторічний консультант топових українських політиків, соціальних і політичних рухів та партій. У 1998 році балотувався до парламенту під 70 номером у списку “Громади” (тоді список очолював Павло Лазаренко, а під № 6 балотувалась Юлія Тимо­шенко).

До вересня 2006 року – головний спеціаліст прес-служби Кабміну.  Відомий і як член політради партії “Пора”. Окрім цього є і літератором.