Незважаючи на визначну роль жінки в суспільстві, упродовж 20 років український парламент залишається “чоловічим”

Ще дванадцять років тому Україна приєдналась до Цілей розвит­ку тисячоліття ООН, зобов’язавшись забезпечити гендерне співвідношення на рівні не меш як 30% тієї чи іншої статі у представницьких органах влади до 2015 року. Проте досі нічого не зроблено для того, аби жінки були достойно представлені в українському парламенті. 

Наш народ може ввести в оману те, що лідером нинішньої опозиції є Юлія Тимо­шенко, котра перебувала на посаді прем’єр-міністра. Проте постать однієї леді Ю є радше винятком із правила і не може компенсувати відсутність жінок на чільних позиціях в інших політсилах.

Верховна Рада незалежної України завжди була “чоловічою”. Багато хто пояснює цим те, що різні непорозуміння в ній часто вирішують з допомогою кулаків…

Професіоналізм не залежить від статі

Під час прес-конференції у Львові координатор мережі контролю гендерної рівності на парламентських виборах-2012 Оксана Ярош зауважила: така незначна кількість жінок у парламенті є свідченням того, що Україна відстає у розвитку демократії.  

Не дивлячись на те, що жінки становлять 54% населення країни, у Верхов­ній Раді їх ніколи не було більш ніж 8%. Цей показник один із найнижчих у Європі. Кількість жінок у органах влади є більшою навіть у низці арабських держав. А в світі середній показник присутності жінок у законодавчих органах сягає 19%.

Наголосимо, що в Україні діє Закон “Про забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків”, у ст. 15 якого йдеться про рівні гендерні можливості для представництва у виборчих списках. 

Лише професіоналізм повинен бути критерієм висунення кандидатів, а будь-який сексизм неприпустимий.

Жінки-кандидати

Ситуація не стає кращою навіть через часті зміни виборчих систем. Тут варто зазначити, що більшість експертів говорить про негативні наслідки повернення мажоритарної складової на цьогорічних виборах. На думку політологів і соціологів, з одного боку, “мажоритарка” не сприятиме ширшому представництву жінок у парламенті, а з іншого – цьогорічні вибори в одномандатних округах можуть привести до Верховної Ради кількох сильних жінок-політиків. Такі кандидатки є й у Львівській області.

Щодо партійних списків, то варто сказати, що жінки у них виконують здебільшого функції “обкладинки” першої п’ятірки. Така практика існує і під час цьогорічної виборчої кампанії. Але  повні партійні списки не передбачають хороших перспектив для жіночого представництва в парламенті 7-го скликання.

Нагадаємо, із 1016 жі­нок-кандидатів у партійних списках на останніх парламентських виборах 2007 року 900 були розміщені після  №41, тому не мали шансів бути обраними. Як наслідок, у ВРУ 6-го скликання лише 32 жінки.

Про загальну кількість кандидаток на цьогорічних виборах можна буде говорити після завершення їх реєстрації у ЦВК. 

Гендерні квоти

Одним із можливих шляхів подолання нерівної гендерної ситуації у виборчому процесі може стати запровадження на законодавчому рівні квот для жіночого представництва у партійних виборчих списках. Проте, на жаль, це питання вже наступних виборів. Хоч у ВРУ і зареєстрований законопроект, відповідно до якого у кожній п’ятірці виборчого списку має бути чоловіків і жінок не менш як  дві особи однієї статі.

Гендерні квоти у партійних списках застосовували в низці країн, зокрема у Франції та Швеції. 

Зауважимо, що травневе соціологічне дослідження, проведене Українським жіночим фондом, показало, що для 72% українців стать кандидата в депутати не має значення. Майже 60% респондентів висловились за законодавче квотування гендерного співвідношення у виборчих партійних списках і лише 11% відповіли, що жінки не здатні займатись політикою. 

Інша річ, що під час виборів можуть бути цілком протилежні результати…

Роль жінки

“Якщо подивимось на органи виконавчої влади, приватні компанії чи дільничні виборчі комісії, то побачимо відображення ролі жінки й у виборчих процесах. 80% становлять жінки, які все організовують, а 20% – чоловіки, які лише керують, але усі вважають, що вони очолюють цей процес. Саме педантичність жінки, здатність до самопожертви допомагає їй бути членом дільничної виборчої комісії. Якщо забрати звідти жінок, матимемо багато проблем із виборчим процесом”, – зазначила Оксана Дащаківська, виконавчий директор ЛОГО “Комітет виборців України”.

На думку експерта, різке скорочення представництва жінок вже на етапі висування кандидатів пояснюється їхньою неготовністю працювати у партіях, в яких, як правило, більше чоловіків, і це передбачає певні специфічні види комунікації.

Оксана Дащаківська ка­же, що її не дуже тішить те, яким чином жінки потрапляють у виборчі списки партій. “Якщо взяти вже оприлюднені списки, то жінки з’являються в них на прохідних місцях лише завдяки тому, що вони чиїсь дружини, коханки або просто мають приналежність до певного середовища. Такий непотизм не додає поваги до участі жінки у виборах, принижує її роль у суспільстві загалом”, – вважає вона. 

ДО ТЕМИ

Гендерна рівність і демократія

Слід зазначити, що гендерну рівність потрібно розглядати з точки зору соціальної справедливості, а не рівня демократії. Адже якщо порівняти дані Міжпарламентського союзу з жіночого представництва із рейтингом свободи, який складає Freedom House,  то отримаємо доволі цікаві результати. Наукові співробітники Американського проекту безпеки Джошуа Фауст та Мелінда Герінг  писали про те, що прямої залежності між політичною свободою країни і кількістю жінок у парламенті немає. Кількість представниць слабкої статі у парламентах Білорусії (31,8%) Казахстану (24,3%) та Киргизії (23,3%)  є більшою, аніж у Сполучених Штатах. Проте не слід говорити, що в цих країнах розвиваються громадянські свободи. Своїх представників повинні мати передусім різні політичні сили, а не різні статі.

А ще в Україні дуже часто почали наводити приклади демократичних звершень  Грузії. Та заради справедливості варто зазначити, що в грузинському парламенті лише 6% жінок.  

У скандинавських країнах, де участь жінок у політиці є традиційно однією з найвищих у світі (близько 40%), рівень демократії також один із найвищих у світі. Тому робити висновки щодо рівня політики і гендерної рівності потрібно окремо для різних держав з огляду на політичні та соціальні обставини.