Володимир Подгорнов, президент Українського фонду “Громадська думка”, – про основні тенденції виборів у мажоритарних округах області та шанси об’єднаної опозиції 

Вибори у мажоритарних округах завжди здатні принести несподіванки. І хоч офіційна кампанія розпочнеться через два з половиною тижні, вже нині громадськість обговорює фаворитів політичних перегонів. Насправді змагання кандидатів у депутати, чи то кандидатів у кандидати, давно розпочались. І якщо деякі політичні сили вже оприлюднили імена своїх достойників, то об’єднана опозиція поки що мовчить. Львівщина, як одна із базових областей для опозиції, викликає багато запитань.

Про особливості парламентських виборів у мажоритарних округах нашої області “Пошті” розповів Володимир Подгорнов, президент Українського фонду “Громадська думка”. Експерт говорить про те, що люди нарікають на погіршення соціально-економічної ситуації у своїх районах. 

На тлі соціально-еконо­мічних і політичних проблем вибори та наслідки цих виборів виглядають песимістично. 66 – 70% жителів Львівщини вважають, що вибори будуть сфальсифіковані. Серед тенденцій виокремимо й те, що лише 5 – 7% виборців готові голосувати за самовисуванців, хоч такі нібито незалежні кандидати  є фаворитами в низці округів.

Фонд “Громадська думка” щомісяця робить соціологічне дослідження в одному з мажоритарних округів Львівської області. Цього тижня оприлюднені результати опитування в  одномандатному виборчому окрузі №124 (центр – м. Сокаль, Сокальський район, м. Червоноград, частина Кам’янка-Бузького району).

– Пане Володимире,  які з округів Львівщини, на вашу думку, будуть найцікавішими?

– Таким можна вважати Франківський округ Львова, що включає частини Галицького та Личаківського районів (округ № 117 –  “Пошта”). Там буде дуже запекла боротьба, адже немає безсумнівного лідера. Відповідно, там будуть пробувати сили і нові політики, і вже відомі. Буде багато кандидатів. Зрозуміло, є кандидат від об’єднаної опозиції, хоч офіційно його ще не було представлено у цій ролі. 

Так само бачимо цікаву та неоднозначну ситуацію в 124-му Червоноградсько-Сокальському  окрузі, соціологічне опитування якого ми нещодавно оприлюднили.  Виборці там віддають перевагу проєвропейському кандидатові та опозиціонеру.

Ми чудово розуміємо, що для Львівщини бренд Партії регіонів невигідний. За провладного кандидата в окрузі готові голосувати лише 2,5% виборців.

Тому об’єднана опозиція має там шанс на перемогу, якщо зробить ставку на конкретну особу, працюватиме з нею та рекламуватиме її. Не розпорошуватиме свої сили, а з ними – і голоси виборців. Формально там багато опозиційних кандидатів. Але через те, що кожен, хто декларує себе опозиціонером, тягне ковдру на себе, є небезпека, що програють вони всі. 

– Які шанси у потенційних кандидатів від об’єднаної опозиції у цьому окрузі? 

– Наше дослідження показало, що серед потенційних претендентів від об’єднаної опозиції найбільше шансів має кандидат Андрій Корнат. Якщо порівнювати його зі ще одним можливим кандидатом від об’єднаної опозиції Степаном Курпілем, то шанси Корната вищі. За нього нині готові голосувати понад 13% виборців округу, в той час як за Курпіля – близько 9%.

Вважаю, що заради загального позитивного результату Степан Курпіль мав би йти у списку або в одному з округів міста Львова. Він все ж таки львівський кандидат, і Сокальсько-Червоноградський округ для нього надто віддалений.

– А який округ є найбільш передбачуваним?

– На мій погляд, найпередбачуванішим є Яворівсько-Жовківський округ, де давно відомий фаворит (округ №122, у якому – Тарас Козак –  “Пошта” ). Також можна назвати Бродівський округ, де ймовірно балотуватиметься Ірина Сех (округ № 119 – “Пошта”). В такому випадку він також буде передбачуваним.

Певною мірою можу таке сказати і про Залізничний район міста Львова, де, ймовірно, кандидатом буде Ірина Фаріон (округ № 116 – “Пошта”).

– Опозиція має багато складних округів. Чи потрібно на них “спускати” сильних кандидатів із Києва?

– Висунути від округу знакових людей, котрі багато зробили для України, певною мірою престижно. Такі люди, звичайно ж, не зраджують виборців. Проте має бути рівновага. Вони все одно повинні працювати для округу, лобіювати інтереси округу, адже тут нажили свій політичний капітал. Якщо ж вони не можуть відстоювати права конкретної громади, то нехай не заважають іншим людям працювати.

Все ж таки вагомою є прив’язка до округу. Якщо кандидат тут народився, вчився чи тут живуть його рідні та близькі, то він відчуватиме відповідальність. Йому буде страшно сюди приїжджати, якщо робитиме неправильні речі. 

Можна згадати того ж Андрія Корната, уродженця Червонограда, який добре знає потреби свого округу.

– Наскільки негативним для опозиції може виявитись зволікання із висуненням узгоджених кандидатів?

– Це технологічний крок. Всі очікують доєднання певних партій до об’єднаної опозиції. Після перемовин ще на КОДі самі собою відпали кілька кандидатур. З’явились більш достойні, і це плюс. 

Інша річ що зволікання до останнього моменту може використовуватись опозицією для того, аби морочити голову деяким сильним кандидатам.  А потім, в останній момент, коли вони вже не зможуть перейти в жодну іншу партію, відмовитись їх висувати. Думаю, що так конкурентів “нейтралізовуватимуть” і на Львівщині. Дуже багато таких випадків буде загалом по Україні. Тоді такі люди стануть самовисуванцями. А самовисуванець набире лише близько 6% голосів. І тільки дуже сильна кандидатура зможе перемогти з тавром “самовисуванець”.

– Ви вже назвали прізвища деяких кандидатів-жінок на Львівщині. Сьогодні, коли, зі слів експертів, після повернення “мажоритарки” різко зменшиться і без того мала кількість жінок у парламенті, як оцінюєте їхні шанси?

– Через те що у Верховній Раді абсолютна більшість чоловіків гальмує розвиток України і демократії в ній, вважаю, що жінок у парламенті має бути 50%, як  у суспільстві. Тоді дуже багато питань вирішувались би по-іншому – інтелектом, а не мордобоєм. 

Я вітатиму перемогу всіх жінок у Львівській області і в цілому по Україні,  незважаючи на їхню партійну приналежність. Тому що це буде реальний крок уперед в розвитку українського парламентаризму.

– Що можете побажати виборцеві Львівщини, щоб не помилитись у своєму виборі? 

– Думаю, хоч люди і звертають велику увагу на приналежність кандидатів до партії та підтримку партійного лідера, для балансу потрібно звертати увагу і на саму людину. Це праобраз відкритих списків. Потрібно, щоб виборці дивились і на партію, і на особисті можливості кандидата.  Бо нас сьогодні врятує не той список, який складається “нагорі”, яким би добрим він не був, а лише “мажоритарка”. Принаймі не дасть країні відкотитись на десять років назад.