Тарас Чорновіл, народний депутат України, про свій вихід з Партії регіонів, власне політичне майбутнє та розпуск парламенту

 

Партію регіонів останнім часом лихоманить. У четвер лави соратників Віктора Януковича покинув чи не найвідданіший її апологет Тарас Чорновіл, який був у партії з 2005 року. Про причини такого вчинку він розповів "Пошті".

- Пане Тарасе, то що сталося?

- Так, я вийшов з Партії регіонів. Це доконаний факт, і у ці хвилини, коли ми розмовляємо, мій помічник віддає заяву і мій квиток в офісі Партії регіонів. Заяву написав днів десять тому. Тільки поставив сьогоднішню дату (2 жовтня - "Пошта"), бо до останнього сподівався на якусь інтригу, що все, що ми робимо - це не остаточний розвал, а тільки якась велика гра, і що ми хочемо зіграти по-крупному. Сьогодні ми зіграли у те, чого хотів Президент, - кінцево зруйнувати парламентаризм. У нас був шанс, і я в нього вірив при всьому тому, що я не є прихильником Тимошенко, і ви це ба­чили у моїх коментарях - як жорст­ко я її завжди критикував. Але єдиним варіантом проти­діяти Президентові, який від­верто замахнувся на парламент і на те, щоб його просто не стало в Україні, було об'єднання двох найбільших фракцій з конституційною більшістю. Нехай навіть це об'єднання було б технічним і тимчасовим, але воно було потрібне для того, щоб прийняти зміни до Конституції, які б створили правила гри у цій країні - щоб нікому не можна було займатися всі­лякими інтригами, повзучими переворотами і перетягуванням влади.

Тарас Чорновіл народився 1 липня 1964 року у Львові. Шлях у велику політику розпочав 2000 року з обрання депутатом Верховної Ради України. Спершу був членом фракції НРУ, потім - ПРП "Реформи-Конгрес". 2002-го його висунули кандидатом у народні депутати від блоку Віктора Ющенка "Наша Україна". Після двох років перебування у партії "Наша Україна" у березні 2004-го через ідейні розходження вийшов з неї. Працював у складі депутатської групи "Центр". У грудні 2004-го вступив до фракції "Регіони України" і став довіреною особою Віктора Януковича. У березні 2005 року офіційно вступив до Партії регіонів.

Ми, два тижні тому вийшовши в односторонньому порядку з переговорного процесу, фактично, почали робити кроки до того, щоб остаточно зруйнувати навіть можливість такої коаліції. Сьогодні маємо результат - Президент тор­жествує, він поставив на коліна БЮТ. Безглуздо було з їх­нього боку ставати на коліна. Все одно він цю Раду терпіти не буде, навіть дуже слухняну. Все одно, врешті-решт, він її доб'є, постарається розпустити. Ми прекрасно розуміємо, що за нинішнім законом про вибори нові вибори просто не відбудуться. Тому, як на мене, це просто підігравання планам Президента у "путінізації", "лукашенізації" України, де буде тільки одна гілка влади. Ми що, не розуміємо, що ни­нішнє завдання - зруйнувати Раду, не провести виборів до нового парламенту, після цього домогтися відповідного рішення Конституційного Суду і змін до Конституції через референдум і Конституційну раду, яку створив Ющенко. Оце і є той план. На превеликий жаль, Партія регіонів зіграла у цю гру. Йдеться про межу між допустимим і тим, за що вже соромно. Цю межу я перейти не зміг.

- А чому Партія регіонів зі­грала у гру, про яку Ви кажете? Які були підстави для цього?

- Про обставини і підстави запитайте не у мене, а у Льовочкіна, Ганни Герман, у за­ступників лідера партії. Я не знаю, які були підстави - чи це великі гроші, чи інтереси бізнесу, чи наївна віра, що відбудуться вибори і Партія регіонів на них якимось чином переможе. А може, це був якийсь компромат - мені про це невідомо. Я розумію одне - ми у цю гру зіграли. Внутрішніх "розкла­дів" Партії регіонів я не знаю. Я не був такою мірою інтегрований у всі ці внутрішні пар­тійні структури, хоча у партії з 2005 року.

- Яким Ви бачите політичне майбутнє Партії регіонів? 

- Не знаю. Чесно кажучи, мене це особливо не цікавить. Це проблема тих, хто там залишився.  

- Чим Ви тепер займатиметеся і як бути з депутатським мандатом?

- Про мандат зараз не йдеться. Я працюю у Комітеті Верховної Ради із закордонних справ. Буду й надалі займатися цією роботою без партійної прив'язки. У нас є члени фрак­ції, які ніколи не були в партії. Тож це суттєвого значення не має. Крім того, ця Рада довго не проіснує. Я особисто після того, як нинішнього парламенту не стане, займуся боргами, які я маю перед самим собою. Я маю намір нормально вивчити англійську мову. Також хочу написати дисертацію, моя тема пов'язана із Євросоюзом і перспективами його розширення. Думаю, що це важлива для України тема - трошки важливіша, ніж тупо працювати "кнопкодавом" і освячувати чужі нерозумні рішення.