Депутатська математика
Опозиція має усі шанси обігнати провладні партії за пропорційною системою. Втім, більшість у наступному парламенті, найімовірніше, буде пропрезидентською
Опозиція має усі шанси обігнати провладні партії за пропорційною системою. Втім, більшість у наступному парламенті, найімовірніше, буде пропрезидентською
Сьогодні Партія регіонів урешті офіційно поглине депутатів від ”Сильної України”. На нині призначений з’їзд ПР, на якому серед іншого й оголосять про цю радісну звістку. Щоправда, це стане лише юридичним підтвердженням раніше прийнятого рішення.
| КОМЕНТАР |
| Анатолій Романюк, політолог: |
| В оцінці перспектив мажоритарників, у тому, наскільки вони будуть опозиційними чи провладними, ми повинні виходити із специфіки України. Якщо ж дивитися на загальну специфіку, то варто послатися на доповідь, зроблену 1998 року у парламенті Сполученого Королівства у той час, коли там вивчали перспективи зміни виборчої системи своєї країни, в якій теж є мажоритарна складова. Ключовий висновок, до якого вони дійшли, полягає в одному - усі системи є демократичними, кожна має свої плюси і мінуси, але ідеальної не існує. Це загальна річ. А от коли ми говоримо про Україну, то маємо вести мову і про організацію виборчого процесу, і специфіку функціонування Верховної Ради... Опираючись на попередній досвід, можемо припустити, що депутати, обрані по мажоритарних округах, після виборів можуть змінити своє позиціонування. Влада матиме цілий ряд механізмів, із допомогою яких частина мажоритарників, які можуть бути обрані як незалежні, можуть опинитися у провладних фракціях і підтримувати позицію влади. Я погоджуюся із висновками соціологів у тому, що опозиція отримає більшість за списками. Окрім того, вони також мають шанси провести своїх депутатів по мажоритарних округах у західних областях, центральній частині України та Києві.Щодо подвійного балотування, то воно не є добрим принципом. Тим більше, що було рішення Конституційного суду, яке зафіксувало його неможливість. Я думаю, що опозиція зробила помилку, погоджуючись і підтримуючи цю вимогу під час голосування. Сама норма вигідна і провладним партіям, і опозиції, але більше - саме останнім. Політичні партії, які не є великими і не мають списку авторитетних, "прохідних", кандидатів, можуть підтягнути себе за рахунок партійних списків. Думаю, опозиція зацікавлена у тому, щоб зберегти цей принцип. |
Перспективи аналогічних процесів, які ”регіонали” запустили із депутатами від Народної партії та ”Єдиного центру”, поки що мало зрозумілі. У ПР заперечують, що ”народники” Володимира Литвина підуть шляхом Тігіпка і теж увіллються до Партії регіонів. А лідер ”Єдиного центру” Віктор Балога учора спростував, що має намір поповнити своїми депутатами ряди ”регіоналів”. ”Станом на п’ятницю зрозуміло одне: в суботу ”Єдиний центр” не припиняє свого існування і не входить (повністю або індивідуально) до Партії регіонів. Це питання точно не стоятиме на порядку денному з’їзду ПР. Кажу про це впевнено, хоча і не належу до цієї політсили”, – передає слова міністра МНС ”DT.UA”.
Щоправда, доля ”народників” та ”центристів” може вирішитися на наступному з’їзді Партії регіонів – на початку серпня під час XIV з’їзду ”регіонали” саме займатимуться виборчою проблематикою. Серед опозиції, попри значно тривалішу історію об’єднання, процеси консолідації обмежуються виключно словесними запевненнями.
Та навіть поза цим раз по раз єдиний фронт противників влади зазнає втрат. Під кінець тижня лідер партії ”УДАР” Віталій Кличко заявив, що його політсилі краще йти на вибори самостійно, а не разом з іншими опозиціонерами. ”Ми проводили соціологічні опитування, але в політиці не завжди працюють правила математики. Тобто, 2+2 не завжди буде 4, а 5+5 – не завжди 10. Не завжди ”УДАР”, об’єднавшись із БЮТ, отримає хороший результат. Те ж стосується і ”Фронту змін””, – заявив Кличко. За його словами, не в усіх регіонах об’єднання опозиціонерів підтримуватимуть, відтак краще йти порізно, а об’єднуватися можна уже в парламенті.
Поміж тим дослідження Київського міжнародного інституту соціології засвідчують, що у парламент можуть пройти аж сім партій (за пропорційною частиною). Це при тому, що на голосування мають намір іти 63% громадян (явка на попередніх виборах сягнула 58%), а п’ята частина виборців ще вагається, як чинити і за кого голосувати. І найцікавіше, що за останній рік чисельність тих виборців, які не можуть визначитися з власними намірами, збільшилася. Так само, як і кількість тих, які вирішили проігнорувати голосування. До того ж небезпеку цього найповніше відчують провладні депутати, адже у східному регіоні країни найбільше байдужих до виборів, натомість серед мешканців західних областей зацікавленість виборами значно вища.
