Охочі посісти парламентське крісло  спробують своє щастя двічі, бо зможуть  балотуватися як по списку партії,  так і у одномандатних виборчих округах 

У четвер депутати протягнули через парламент “виборчий компроміс”. Поки лише у першому читанні, але сумнівів немає: саме згідно цього документу “розписуватимуть” прийдешні парламентські вибори, які, згідно Конституції, мають відбутися менш, ніж через рік – у останню неділю жовтня 2012 року. 

Розробка та й голосування за “компроміс” розділив саму опозицію, виокремивши з-поміж її лав незначну меншість критичних. Однак, сам документ прий­нято рідкісною для буденних парламентських засідань кількістю голосів – 366 депутатів (!), при тому, що відсутніми на засіданні були 46 із 450.

Голосували за проект закону 187 “регіоналів”, 62 “бютівців” та 36 “нунсівців”, 24 депутати-комуністи, 20 представників Народної партії, 19 “реформаторів заради майбутнього” та 18 позафракційних. За основу проекту взято документ, розроблений робочою групою Мін’юсту, який і аналізувався Венеціанською комісією.

Ключові речі залишилися незмінними, як-от змішана система виборів, прохідний бар’єр у 5% та заборона на участь блоків. Однак опозиціонери говорять про досягнення: 17 із 20 зауважень враховано. А це ж усі подані технічні зауваги! Тут і справді чимало здобутків. 

Так, у підсумковому варіанті передбачено, що скасування реєстрації борця за місце у парламенті може ґрунтуватися виключно на вичерпному переліку підстав. 

Помилки та неточності у реєстраційних документах такою підставою не вважатимуть, а виправлятимуть без проблем. Цим мінімізовано тиск на конкурентів у мажоритарних округах. 

Добилися опозиціонери і вимоги захисту виборчих бюлетенів (проект закону не передбачав ступенів захисту), і маркування номерів виборчих дільниць друком, а не “від руки на місці” (могла виникнути спокуса носити бюлетені від дільниці до дільниці – для додаткових балів та маневру із результатами).

Поза цим, залишається ще чимало сумнівних норм. Це і можливість закрити газету чи журнал до завершення виборів на підставі рішення суду. А Феміда у цьому випадку слухатиме позивачів, які прохатимуть про захист честі і права на відповідь. 

Проте одна із найбільш незвичних норм – можливість балотуватися як по списку партії, так і у одномандатних виборчих округах (відтак особа намагатиметься двічі “пройти” у ВР). Щодо цього є рішення Конституційного суду, який, тлумачачи аналогічну практику понад десять років назад, установив її суперечливість Основному закону. Тепер “поінформовані джерела” інформагентств заявляють, що саме ця норма може накликати президентське вето. Про це, зрештою, і раніше говорили в Адміністрації Президента: ще до засідань робочої групи радник президента Марина Ставнійчук звертала увагу депутатів на таку можливість.

Ті ж три (політичні) питання, як днями запевнили низка опозиціонерів, ще вирішуватимуться “шляхом політичних консультацій поза межами Тимчасової комісії”. Та тут успіхів очікувати не слід. 

Мажоритарна складова вигідна багатьом і серед поборників біло-синьої системи, адже пройти бар’єр у 5% зможуть лише кілька політсил. Заборона участі блоків теж не новина – після місцевих виборів низка блоків почали підлаштовуватись під пропоновану норму. У останні місяці процеси пошуку кращого місця для старту лише оживилися, на що вказує злиття “Сильної України” із ПР та аналогічний процес із Народною партією. Хоча залишені для парламентських партій у проекті закону преференції у формуванні виборчих комісій можуть подовжити політичну кар’єру кільком утворенням – задля більшої надійності у результатах головного суб’єкта виборчого процесу.