Урядовці шукають щонайбільше засобів зменшення газової залежності. МВФ і час – не на нашому боці

Що прохолодніше ставатиме надворі, то гарячіше відбуватимуться перемовини щодо газу. Наближення зими мобілізує урядовців і підштовхує до рішучих дій, але результатів від цього поки небагато. Проте, якщо ще весною – на початку літа зниження ціни на російський газ через судовий позов видавалось чимось надто фантастичним, аби це серйозно обговорювати, то тепер такий сценарій усе активніше коментує український прем’єр. Проте не лише він: учора джерело “Інтерфакс-Україна” повідомило: якщо успіху на переговорах із РФ не буде досягнуто, то вже до кінця 2011 року Україна подасть позов до Стокгольмського арбітражу.
У вівторок, відповідаючи на запитання, за яких умов Україна може звернутися до суду для розриву газових контрактів із російською стороною, Азаров сказав, що залишається прихильником перемовин, проте можливості сьогодні можуть бути різні. “Будь-яка конфліктна тема, у цьому випадку газова, не сприяє розвит­ку українсько-російських відносин. Тому давайте ми зменшуватимемо зону конфлікту, працюватимемо наполегливо з нашими колегами і знаходитимемо ці рішення. Різні гіпотетичні умови існують, але я ще раз підкреслюю, що ми – прихильники нормального переговорного процесу на умовах рівноправності, на умовах поваги, на умовах того, щоб наші партнери прислухалися до наших аргументів. А аргументи у нас досить серйозні”, – цитує слова прем’єра прес-служба Кабміну.
Серйозні, проте не впливові – Росія продовжує відстоювати контракти 2009 р. Можливість їх зміни за допомогою суду все частіше обговорюється. Відбулися навіть консультації із вітчизняними і міжнародними експертами щодо перспектив такої справи, хоча все зависло на рівні гіпотез і очікування на поступку. Якщо вірити словам Дмитра Пєскова, прес-секретаря Владіміра Путіна, офіційний Київ ще не інформував Москву про наміри вирішувати питання в суді. Російські очільники навіть “не володіють інформацією, що могло б бути основою для такого рішення”. Це, попри те, що несправедливість розрахунку постійно обговорюється під час зустрічей прем’єрів, президентів та міждержавної комісії. Росія ж, як і раніше, “виходить із того, що між відповідними організаціями РФ і Україною є чинні угоди, зобов’язання за якими Росія виконує в повному обсязі”.
Зниження ціни на газ через суд сьогодні добиваються кілька партнерів “Газпрому”. Днями стало відомо, що внаслідок переговорів із грецькою корпорацією DEPA монополіст пішов на поступки, знизивши ціну на газ за довгостроковими контрактами. Усе це, щоправда, не заважає російському енергетичному гіганту збільшувати прибуток (у першому кварталі 2011-го – на 42%). Те, що вдається європейським державам, Україні просто не дозволять – вона є надто важливою для “Газпрому”. Відтак усі переговорні маневри і серйозні аргументи заводять у глухий кут. Тим паче, що розрив контрактів 2009 р. буде лише початком, адже рано чи пізно доведеться підписувати нові документи.
Попри очевидну відсутність успіхів, Азаров обіцяє, що у найближчі роки Україна втричі скоротить обсяги закупівель російського газу. Оскільки ціна на газ усе вищає, то доцільніше, на думку урядовців, переходити на вугілля. “Ми пам’ятаємо, що переводили на газ (із вугілля – “Пошта”) наші котельні, а зараз у нас газ став коштувати 400 доларів США за 1000 куб. м і наші колеги говорять, що він може бути і дорожчим. У нас вибору немає іншого – треба переходити на те, що ми маємо... Коли вже поставили перед собою завдання перейти, значить, ми його реалізуємо”, – каже Микола Азаров.
Нещодавно, як писала “Пошта”, про амбітне скорочення енергетичної залежності від Росії говорив і міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко. Той запевняв, що протягом п’яти років імпорт російського природного газу зменшиться до 12 млрд кубометрів. Скорочення закупівлі відбудеться у зв’язку зі збільшенням видобутку українських ресурсів, як планують, до 27 млрд куб. м. Проте в останні два роки імпорт газу лише зростає: у 2010 році – на п’яту частину імпорту 2009 року, за підсумками півріччя 2011 – ще на половину закупівель 2010-го.
Чи зможе уряд зняти Україну із енергетичної голки до того моменту, коли відступати із виконанням вимог МВФ буде ніколи? Підвищення тарифів – ключовий крок. Його негативні наслідки можуть покрити лише компромісом із Росією.