Олег Рибачук, директор Євроатлантичного університету, про Евіанський саміт і про неготовність самого Києва до нової угоди з ЄС

Політична криза і фактичний розвал демократичної коаліції виявилися невчасними. Відразу по заяві Президента у секретаріаті почали шептатися про можливе скасування нинішньої поїздки Віктора Ющенка до Евіану на саміт Україна - ЄС, оскільки тепер, мовляв, Європа не надто прихильно поглядає на перспективу нестабільного сусіди.  Поїздка виявилася і справді не такою вдалою, як сподівалися ще місяць тому. Навіть чутки про можливий зрив французького засідання - суттєвий удар по іміджу держави.

- І справді ходили чутки, що Україні вже нічого робити в Евіані після того, як влада на цілий світ розписалася у власній неспроможності контролювати досягнуте.

- Ми говорили про можливість зриву саміту "Україна - Європейський Союз", на який Україна мала великі сподівання.

Треба сказати, що це новий президент Франції, він представляє нову політику Франції. До нас надходили дуже позитивні сигнали про перспективу отримання якісно нової посиленої угоди з Європейським Союзом. З іншого боку, такі ж сигнали після конфлікту  Грузії з Росією ми отримали від відомого скептика щодо нашої перспективи членства у НАТО - Німеччини. Зокрема, у прямій заяві пані Меркель. Але події, які почали розвиватися в Україні 2 вересня, ставлять під сумнів можливість отримання Україною чітких сигналів щодо перспектив.

Виникає питання взагалі: чи є партнер у ЄС. В країні ними мають бути повноцінний уряд, а не виконувач обов'язків; Президент з відповідними повноваженнями і можливістю впливати на прийняття рішень і виконувати взяті на себе зобов'язання. Ні того, ні іншого у нас зараз практично немає. Якщо додати до цього нестабільний парламент і перспективу дострокових парламентських виборів, а далі - рік президентських виборів, то можна зрозуміти вагання основних європартнерів.

- Однак говорять, що у протистоянні забагато показного. Демонстрація сили, яка таки закінчиться перемир'ям всередині старої демократичної коаліції.

- Небезпека внутрішньої і зовнішньої ситуації в тому, що за словесною риторикою в Україні не стає сенсаційною ні, начебто, загроза (детально розписана) життю голови президентського секретаріату, ні національна зрада, в якій свого часу звинувачували Президента, тепер Прем'єр-міністра... Переговори, може, йдуть. Але ми говоримо про те, що країна стає ще вразливішою. Я зустрічався з багатьма західними партнерами, які не розуміють такого рівня риторики. Для мене очевидно, що консультації триватимуть, але дуже складно уявити партнерські стосунки членів нинішньої коаліції, дуже складно уявити, з ким, власне, світ має вести переговори. Де той центр, який може взяти на себе зобов'язання і виконувати їх? З точки зору національних пріоритетів, гіршої ситуації, ніж різке погіршення політичної стабільності, уявити собі не можна. Нагадаю - перед самітом "Україна - ЄС" за кілька місяців до зібрання міністрів закордонних справ ЄС і перед ювілейним квітневим наступного року засіданням НАТО, на якому ми сподівалися отримати ПДЧ.

- Це вже вдруге розпадається демократична коаліція. І знову невчасно...

- Ситуація відрізняється, у порівнянні з 2005 роком, тим, що вже вкотре обдурені виборці. Більше розчарування, адже їх знову переконали у можливості нової помаранчевої коаліції. Їх переконували у тому, що усі помилки вже врахували й що вже цього разу коаліція працюватиме дружно, як ніколи. Так говорив Ющенко: ось моя команда. Будемо або в демократичній коаліції, або в опозиції. Начальником штабу був глава секретаріату. Це кампанія, яку вела Банкова, яка зараз не має контактів з вулицею Грушевського. Крім того, у порівнянні з тим розпадом, тепер в Україні загрозлива зовнішньо­політична ситуація. Вперше на теренах колишнього СРСР відбувся збройний конфлікт. Знову росіяни подорожують на танках, знову зневажили міжнародне право. І якщо вже міністр закордонних справ Франції говорить про те, що в Україні є загроза повторення сценарію на прикладі Криму, а наша еліта на це не звертає уваги, то це означає, що при владі немає національно свідомих. Меркель дзвонила до Тимошенко, аби нагадати - життєво важливо для Європи мати політично стабільну Україну. Європейці отримали щось зовсім протилежне.

- Якщо підбити підсумки, у  цій країні демократичні коаліції приречені?

- У нас виборець дає демократам шанс. Щоразу, на всіх виборах, попри конфігурацію влади, помаранчеві отримували біль­шість голосів. У цьому конфлікті немає правих, є лише винні. Від нездатності еліт сконцентруватися на тому, про що вони на кожному кроці говорять, - національних пріоритетах. Зараз пріоритетом є не парламентські чи президентські вибори, не рейтинги, а можливість України просуватися уперед. Це ХХІ століття, тут ціна втраченого шансу множиться на 10. Ми маємо чудову ситуацію - зміну в настроях Німеччини та Франції, підтримку США - візит віце-президента це вкотре показав. Однак ці люди опинилися в ситуації, коли мусять себе перепитувати: а з ким, власне, розмовляти. Це питання я чую щоразу, коли розмовляю із західними політиками.