У середу стало відомо, що Вищий адміністративний суд України відкрив провадження за позовом Дмитра Ільченка, який просить суддів визнати протиправною “бездіяльність президента”. У позовній заяві, текст якої наводить “Українська правда”, йдеться про кілька пунктів президентської передвиборної програми. Позивач, зокрема, згадує про податкові канікули для малого бізнесу на п’ять років, зниження ПДВ із 1 січня 2011 року до 17%, зниження податку на прибуток із початку 2011 року до 19%, а також про перехід армії, знову ж таки з початку року, на контрактну основу. Оскільки жоден із цих пунктів не виконаний, Дмитро Ільченко, по-перше, добивається висновку про протиправність, а, по-друге, пропонує зобов’язати президента протягом місяця із набуття вироком сили внести до парламенту необхідні для виконання цих обіцянок законопроекти.
Справа привертає увагу не так можливим результатом (найбільш ймовірно – незадоволення прохань позивача), як зверненням до одвічної проблеми вітчизняної політики – невиконання обіцянок і непідзвітності політиків. Якщо обмежитися лише президентськими обіцянками, то тут насправді не все однозначно: є у нього і виконані пункти програми, і перекручені під час здійснення, і забуті, відкладені, а також сумнівні ще від самого початку. Загалом тенденція така: чим більше віддаляється політик від дати перемоги, тим менше дії нагадують обіцянки.
Економічна годівничка
Президент обіцяв прийняти новий Податковий кодекс – він це і зробив. От тільки текст документа мало нагадує програмні пункти. Про податкові канікули – жодної згадки. Зниження ПДВ та податку на прибуток і справді має відбутися, однак терміни зовсім не ті, про які раніше говорив Янукович: ПДВ має зменшитися до 17% не з 2011 року, а з 2014-го. До того часу ставка – 20%. Податок на прибуток, згідно з новим Податковим кодексом, становитиме 16% не раніше січня 2014 року. Тобто, обіцянки у перспективі наблизяться до програми. Якщо текст Податкового кодексу до того часу не вирішать переписати…
Ще одна обіцянка – збільшення прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну до 50 млрд доларів у 2014 році – цілком досяжна мета, зважаючи на поступове зростання закордонних фінансових надходжень. За даними Держкомстату, обсяг ПІІ в Україну у 2009 році становив 35,6 млрд грн, у 2010-му – 40 млрд, у 2011-му мають намір вийти на 44,5 млрд. Однак тут не стільки заслуга української влади, скільки збільшення інвестиційної привабливості Східної Європи. В останньому звіті з міжнародних інвестицій, оприлюдненому цього тижня Конференцією ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), мовиться, що у 2010 році прихід інвестицій в Україну збільшився на 35%. Це пов’язують із покращенням макроекономічних показників (рік тому, згадаймо, відновилася і співпраця із МВФ) та сусідством Росії. У звіті ЮНКТАД передбачають, що у 2011 році притік інвестицій зросте через ініціювання чергового раунду приватизації в Росії та Україні (нещодавно прийнятий ВР закон, яким дозволено приватизовувати низку доти стратегічних об’єктів).
Найбільш амбіційною із економічних обіцянок Януковича є прагнення через десять років увійти до “великої двадцятки”. Найбільш імовірним сценарієм входження України до G20 є її входження до Євросоюзу, 27 країн якого є одним членом “двадцятки”. Для цього для початку в Угоді про асоціацію слід передбачити можливість членства в ЄС. Нещодавно президент Європейського банку реконструкції та розвитку Томас Міроу заявив, що входження України у G20 є цілком можливим: тільки це передбачає 11% зростання ВВП держави протягом наступних дев’яти років. За нещодавно уточненими даними Нацбанку, зростання ВВП у другому кварталі 2011 року становило 3,5-3,8%. Експерти ЄБРР тут оптимістичніші – вони прогнозують 5% зростання. Щоправда, обґрунтовують такий розвиток інвестиціями, пов’язаними із підготовкою до Євро-2012. Якими будуть темпи після проведення чемпіонату – невідомо, але сумнівно, що сягнуть вони 9%.
Соціалка/гуманітарка – популізм для кожного
Найменше виконаних обіцянок президента саме у цих сферах. Ще на хвилі перемоги на виборах – до ініціювання системних реформ, оцінки державного боргу, дефіцитів бюджетів Пенсійного фонду та НАК “Нафтогаз України” – президент провів через парламент одну із обіцянок – збільшення одноразової допомоги при народженні дитини. Але з іншими складовими цієї частини програми  проблемно. Ані державного антикризового продовольчого кошика, ані антикризового медичного кошика, ані гарантування цінової стабільності, ані щомісячних соціальних виплат на дитину в період від трьох до 18 років... Збільшення бюджетних місць в університетах до 75%? Натомість отримали цього року зменшення на 42%. Потрапляння щонайменше трьох університетів до світового рейтингу 500 найкращих? Останні списки лідерів показують, що найкращі з наших вишів входять хіба у третю п’ятисотку. Зменшення показника наповнюваності шкільних класів (так, президент планував зберегти 2000 сільських шкіл) цього року замінили на закриття україномовних шкіл на сході країни. Підстава – мала наповнюваність класів.
Віддамо належне президенту, він справді, як і обіцяв, повернув вагу шкільного атестата. Він швидко, силами депутатів, прописав у законі позаблоковість країни, силами парламентської більшості ініціював ревізію мовного законодавства, яке відійшло за спину економічних перетворень.
Янукович навіть на цьому етапі має змогу підвести підсумки, вказавши на дещицю виконаних пунктів програми, пообіцявши ще більше зробити у майбутньому. Згадаймо, між двома турами Віктор Федорович розповів, що розраховує залишитися на Банковій на два терміни. Завадити цьому може хіба виборець із доброю пам’яттю.