На вашу думку, чи потрібна Україні сьогодні так звана “сильна рука” у владі?

Як свідчать дані американського дослідницького центру “Pew Research Center”, за 20 років ставлення українців до владної моделі змінилося.

Дослідники відзначають, що мешканці Східної Європи сприйняли падіння Берлінської стіни та розвал Радянського Союзу з великим ентузіазмом. Так, 1991 року дві третини населення України, а також Чехії, Словаччини, Литви та Болгарії підтримали перехід від однопартійної системи до багатопартійної. При цьому поляки і росіяни менше підтримували цю ідею.

У 1991 році більшість українців та росіян для вирішення проблем своїх держав надавали перевагу демократичному шляху розвитку, а не політиці сильного лідера. А вже 2003 року думка близько двох третин опитаних українців та росіян змінилася – вони виступали за сильного лідера.

За інформацією “PewResearchCenter”, у 2009 році демократичну форму правління підтримали 20% українців проти 57% у 1991 році, 29% росіян (проти 51% у 1991 році) та 42% литовців (проти 79% 1991 року).

Варто також нагадати, що в рейтингу демократії країн світу за 2010 рік “Democracy Index 2010” Україна зайняла 67-ме місце, опустившись на 14 пунктів униз, порівняно з 2008 роком (53-тє місце).

Тож “Пошта” запитує читачів: чи потрібна сьогодні Україні, на їхню думку, так звана “сильна рука” у владі?

Антоніна Колодій,
завідувач кафедри політичних наук і філософії Львівського регіонального інституту державного управління Академії державного управління при Президентові України:

– Це дуже стара “пісня”, на якій спекулюють ще з початку 1990-х років. Нічого нового в цьому немає. Відколи Інститут соціології почав проводити опитування про те, що кілька сильних лідерів не зробили би більше, ніж усі закони та інституції. Я за це їх дуже критикувала, бо це не коректне питання. І весь час говорять, що українці хочуть твердої руки, бо сильні лідери зробили би багато. Насправді тут є підміна понять.

Сильний лідер потрібний будь-якій країні. Щойно сильні лідери зникають у демократичних партіях, то ці партії відразу занепадають, нема кого висунути на виборах.

Сильний лідер – це не диктатура, це не те, що у нас часто вкладають у поняття “сильна рука”. Український фонд “Громадська думка” кілька разів проводив опитування, де запитував: чи люди при владі за будь-яких обставин повинні діяти в рамках закону? 86% опитаних на Львівщині відповіли “так”. Тобто, вони не йдуть на жодний компроміс, що сильний лідер може діяти так, як йому захочеться. Вони очікують сильного лідера, бо він потрібний, бо є брак сильних лідерів, але вони хочуть, щоб ці сильні лідери були демократичними, діяли в межах закону, Конституції. А це вже щось зовсім інше, ніж авторитарний лідер. Щойно в державі стається безлад, то всі відразу хочуть сильного лідера, як на заході, так і на сході.

Ірина Чілімова,
голова Залізничної райадміністрації Львова:

– Так, звичайно, потрібна, щоб навести порядок у владі, щоб подолати корупцію раз і назавжди. Наприклад, як це було зроблено в Грузії. Потрібна така людина, яка б мала великий авторитет і серед населення, і серед підлеглих.

Лише дисциплінована, систематизована робота під мудрим керівництвом і за підтримки людей, може справді змінити ситуацію. Але найбільше, на що потрібно звернути увагу передусім, – це саме ставлення українців до життя, це наша ментальність.

Ірина Калинець,
поетеса:

– Україні насамперед потрібні чесна рука та правда. А нині у нас панують бандити, ми впустили до нашої хати злодіїв. Студенти постійно протестують проти знущань Дмитра Табачника, а влада має нас за пов­них ідіотів. Зараз жодна гілка влади не працює нормально. Таке враження, що ми знову переживаємо радянські часи, відчуваємо ту саму агонію.

Володимир Горбовий,
голова правління Асоціації органів місцевого самоврядування “Єврорегіон Карпати – Україна”:

– Не думаю, що сильна рука в нашій ситуації зможе виправити всі недоліки держави. Україні потрібна чітко сформована національна ідеологія. Ми повинні побачити, в якому ключі рухатися. Нині важливі реформи, особливо адміністративні. Звісно, анархія нам теж не потрібна, але саме з сильної руки не треба робити панацею.

Сергій Смірнов,
заступник директора АН “ЕКО-ДІМ”:

– Я не є прихильником узагальнень у площині державного управління, бо ними легко прикривати будь-які дії, в тому числі й яскраво негативні. Наприклад, Податковий кодекс, житлова реформа і навіть підвищення тарифів прикриваються зоркема “сильною рукою”. Зазвичай, до таких узагальнень і вдаються тоді, коли незручно чи не хочеться говорити про конкретні заходи, програми, дії і їхні наслідки. До того ж такі речі в політиків вимагають послідовності не дій, а образу – і навіть коли немає де проявити цю “сильну руку”, то завжди виникає спокуса придумати причину, де її продемонструвати.