Чи задоволені Ви рівнем викладання фізкультури у навчальних закладах?

У формуванні здорового способу життя школярів без вагань перевагу віддають саме фізичній культурі. Адже це невід’ємна частина освітньої системи у всіх цивілізованих країнах. За рекомендаціями Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, школярі повинні займатися фізкультурою хоча б шість годин на тиждень, включаючи заняття в школі та позаурочний час. Також для зменшення летальних випадків у школах міністр Дмитро Табачник пропонує скасувати оцінювання дітей на уроках фізкультури. Відповідно до цього, уроки матимуть більше відпочинковий та розважальний характер. Новації вводитимуть уже з наступного навчального року.

Сьогодні “Пошта” запитує читачів, чи задоволені вони рівнем викладання фізкультури у навчальних закладах?

Валерій Веремчук,
депутат Львівської міської ради, фракція НРУ:

– Маю школяра. Хоча не відслідковую, чим він займається на уроках фізкультури, але намагаюся дати йому додаткове фізичне навантаження – він хлопець енергійний, і я його записав на секцію карате. Зі своєї громадської діяльності у Молодому Народному русі, коли ми організовували спортивні турніри у школах, знаю, що бажання додатково побігати, побачитися, порухатися у школярів є. Я бачив, як вчителі фанатично у доброму значенні цього слова ставилися до роботи, жили нею, а у вільний час працювали з дітьми у секціях і за це не отримували зарплати. Але розумію, що рівень викладання відрізняється від рівня оплати вчительської праці. У фізичному вихованні наших дітей головну роль відіграє вчитель, і його до праці також треба заохочувати. Знаємо, яка у нас складна ситуація із фінансуванням освіти, а до Дня вчителя зменшили премію вчителям.

Зоряна Гаргас,
мама учня 9-го класу:

– Загалом я задоволена рівнем викладанням фізкультури в школі, напевне, тому, що мій син радо займається спортом,  захоп­люється руховими іграми. Однак інформація про скасування оцінок із фізкультури мене здивувала, бо, на мою думку, дітям тільки дозволь “халяву” – і вони нею скористаються. Мені здається, що й на фізкультурі потрібний стимул, яким є оцінка, хоча нині й оцінки вже втратили своє значення і вплив на багатьох школярів.

Анатолій Лихо,
майстер спорту з баскетболу, випускник Львівського інституту фізкультури 1970 року:

– “Зі сумом я дивлюся на наше покоління” – ці слова Лєрмонтова добре відображають настрій, який з’являється після чергового повідомлення про смерть дитини на уроці фізкультури.

Мені здається, що причин такого різкого погіршення здоров’я школярів дуже багато: екологія, комп’ютеризація, не­повні сім’ї, в яких весь тягар виховання лягає на жінок, і вони раді, що дитина сита, а на все інше в них уже не вистачає сил. Спорт, як і здоровий спосіб життя, треба пропагувати. Найлегше покричати на трибунах. Пафос і апатія – слова одного кореня. Мені сподобалася акція спортсменів, яка відбулася з метою залучення дітей у спортивні секції. Але треба це робити частіше. Та й грошова допомога не завадила б…

Вікторія Довжик,
начальник відділу економічного розвитку Львівської міськради:

– Мій син ходить у восьмий клас, займається професійно водним поло. Загалом викладанням фізкультури у школі задоволена. В місті є багато і позашкільних установ, гуртків, приватних закладів, де, якщо бажаєш, можна вдосконалювати спортивні навики. Діти здебільшого до фізкультури ставляться скептично – вважають, що це зайвий предмет. Але здоров’я безпосередньо залежить від рухової активності, тому потрібно використовувати кожен момент, аби поліпшити свій фізичний стан.

Богдан Ших,
художник:

– Ні. Тому що не варто зрівнювати всіх дітей. У кожної дитини свій рівень фізичного розвитку, зумовлений фізіологічними особливостями, і це не враховують, коли ставлять оцінки. Думаю, що фізкультура у школі має бути без оцінок. Хай уроки фізкультури будуть ігровими, а для спортивних досягнень – гуртки. Окрім того, варто розділити дівчат і хлопців.

Зоряна Онишкевич,
мати школярки:

– У школі, де навчається моя донька-восьмикласниця, місце, де проводять уроки фізкультури, важко назвати спортивним залом. У теплу пору року діти займаються фізкультурою на відкритому спортмайданчику, а коли холоднішає, вони змушені бути у так званому спортзалі, який практично не пристосований для занять спортом. Іноді фізкультура проходить у коридорі або в роздягальні. Відтак про рівень викладання взагалі важко щось говорити, оскільки не створено належні умови. Однак від дітей вимагають здачі нормативів. Доводиться готувати дитину поза школою. Те ж стосується і фізичного навантаження загалом – у позашкільний час. Тобто, якщо батьки хочуть, щоб дитина розвивалася не лише розумово, але й фізично – це їх проблема, вони цим і займаються.