Якими критеріями ви керуєтеся, вибираючи фільм для перегляду?

Традиційний сезон кінопремій увінчався, звичайно ж, американським “Оскаром” та французьким “Сезаром”. Кінорік підбив підсумки та розпочав новий відлік. Нам, глядачам, є з чого вибирати, йдучи в кіно чи шукаючи фільм для перегляду на полицях крамниць. А проблема вибору, як відомо, не менш складна, ніж проблема дефіциту.

Тож чим керуватися? Прізвищами голлівудських зірок чи андерґраундних режисерів у титрах? Жанровими особливостями чи сюжетними колізіями? А можливо, тим, скільки золотих статуеток чи пальмових гілок отримала та чи інша стрічка? Чи важливою є якість перегляду? Оперативність появи картини на екрані?

Сьогодні “Пошта” запитує наших читачів, якими критеріями керуються вони, вибираючи фільм для перегляду? 

Святослав Шеремета,
депутат Львівської облради, фракція НРУ, директор Західноукраїнського центру політичних досліджень:

– Я дуже люблю історичні фільми, і якщо є нагода переглянути таку картину, то не дивлюся на акторський склад чи нагороди. Хоча, на превеликий жаль, останнім часом фільмів на історичну тематику мало, й українських теж небагато. Загалом, я звертаю увагу на те, щоб стрічка була цікавою, щоб можна було відпочити під час перегляду. В основному люблю пригодницькі фільми, детективи, екшн. Можливо, на підсвідомому рівні нагороди кінокартини, зірковий склад акторів і впливають на вибір, але зазвичай я на це не звертаю уваги. Щоправда, останнім часом фільми дивлюся мало, бо на це просто бракує часу.  

Микола Шабалін,
кінознавець:

– Під час вибору для перегляду кінострічки керуюся іменами улюблених режисерів (це по-перше) і, зрозуміло, акторів. Існує кілька “китів” кіномистецтва, подивитися нові фільми яких вважаю обов’язковим, вдалі вони чи ні. Це Мартін Скорсезе, Вуді Аллен, брати Коени, Дейвід Лінч, Рідлі Скотт, Тім Бертон, Педро Альмодовар – список великий, хоча й обмежений.

На другому місці – сюжет. Часом переглядаю щось новеньке, прочитавши привабливу анотацію, але за умови достатньо цікавих імен серед творців стрічки чи її високого рейтингу на сайті imdb. В останню чергу читаю відгуки брата-глядача: на жаль, переважна більшість сучасних дописувачів на кіносайтах і форумах починає свої рецензії приблизно так: “Я “Трьох мушкетерів” не читав, але фільм мені дуже сподобався…” Що ж до такої людини прислухатися? Ну а “оскари” й інша “мішура” можуть лише прикрасити те, що вже є чудовим, а не є цінністю самі по собі!

Андрій Вороновський,
начальник управління культури і туризму Львівської міської ради:

– Вибираючи фільм, я керуюся насамперед настроєм. Кількість нагород стрічки для мене має менше значення. Ну і, звісно, беру до уваги поради друзів, які вже бачили кіно.

Андрій Кокотюха,
письменник, кіносценарист:

– Спершу скажу про те, що не впливає на мій вибір. Це – актори, задіяні у фільмі: видатні майстри можуть зіграти в зовсім посередній стрічці і навпаки. Знаємо чимало таких прикладів. Тепер про те, що впливає на мій вибір частково, – це професійні нагороди кінокартини. Наприклад, у київських супермаркетах дуже часто можна придбати під час розпродажу DVD-фільми за 14-15 грн з наліпками переможця чи номінанта такого-то й такого-то кінофестивалю. На мене це впливає, я такі фільми купую: половина з них, щоправда, моїх сподівань не виправдовує, але поганим таке кіно вже аж ніяк не назвеш. А в основному дивлюся те, що підказує мені внутрішній голос. Або рецензенти. Що стосується “Оскара”, то нагорода ця достатньо ситуативна. Відзначений нею фільм може увійти в історію, а може й “загубитися”. Наприклад, хто із нас вже пам’ятає, що минулого року статуетку отримав “Володар бурі”?

Олеся Винницька,
PR-менеджер:

– Перш ніж піти на фільм, я читаю про нього відгуки на форумах, розпитую друзів. Також цікавлюся акторським складом кінострічки. Загалом першочергове значення для мене мають таки відгуки.

Катерина Куракіна,
менеджер зв’язків із громадськістю регіонального відділення Всесвітнього фонду природи (WWF):

– У принципі, я керуюся кількома пунктами – настроєм (який саме жанр), чи є відомі актори у фільмі, а також порадами друзів чи гучністю виходу фільму (чи чули ми щось про цей фільм).

Галина Пелих,
працівник відділу прес-служби Львівської міськради:

– Фільм повинен запам’ятовуватись і змушувати думати. Якщо він відповідає цим критеріям – це моє кіно. А мильні опери, де вони на початку сваряться, а наприкінці грає марш Мендельсона, – марне вбивання часу. Останнє, що я дивилася, – це екранізація “Війни і миру” Льва Толстого. Восьмисерійний фільм. Якісна екранізація класичного твору. Більше ніж дві серії нараз дивитися складно психологічно, бо після перегляду ще кілька днів  перебуваєш під враженням.

Олег Стефан,
актор театру ім. Леся Курбаса:

– Я керуюся своїми симпатіями. Люблю європейське кіно більше, ніж американське, хоча не відкидаю і незалежне американське кіно. Проте передусім віддаю перевагу французькому та іспанському кіно. Також подобаються мені мексиканці, турки зараз стали цікавими, східне кіно... Правда, останнім часом маю так багато роботи, що лише набираю фільми для перегляду, але дивитися їх часу не маю. Рано чи пізно дивлюся і лауреатів “Оскара”, проте нагороди європейських фестивалів, насамперед Каннського, мають для мене більше значення.