Ким для вас є Леся Українка?

Шкільні програми з української літератури, а передовсім підручники з “критикою”, схоже, в усі часи і за кожної влади складали з метою не стільки захопити, скільки назавжди відбити в юного покоління бажання брати до рук книгу. Тож залишається тільки дивуватися, скільки всупереч цьому виросло книголюбів і шанувальників української літератури. Для більшості з них власне творчість Лесі Українки – ота позапрограмна, не вп’ята в тісні кліше “взірцевих” уроків – стала одним із перших важливих духовних відкриттів у житті.

Учора до 140-ї річниці з дня народження Лесі Українки у Києві відбулася незвична акція “Сто сорок рядків для Лесі”, в якій взяли участь найвідоміші літераторки сучасності. У Львові з нагоди ювілею театр ім. Леся Курбаса презентував проект “Лісова пісня”, у місті стартував перший всеукраїнський фестиваль творчості поетеси, у Львівському муніципальному театрі триває всеукраїнський театральний фестиваль” “Ні, я жива, я буду вічно жити!”. Окрім цього, у приміщенні Центральної міської бібліотеки ім. Лесі Українки відбувається цикл святкових заходів. У межах програми презентація збірки дитячої письменниці  Дарії Іваницької “Леся Українка – дітям” та бібліографічний огляд за творчістю Лесі Українки “Трагедія великого роду”, мистецький вернісаж, літературна вікторина та конкурс малюнків.

Сьогодні “Пошта” запитує в людей різних професій та зацікавлень, ким для них є Леся Українка?

Ірина Ключковська,
директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою НУ “Львівська політехніка”:

– “Я на гору круту, крем’яную буду камінь важкий підіймать. І, несучи вагу ту страшную, буду пісню веселу співать”. Леся Українка для мене – атлант, який тримає на своїх плечах Україну. Дуже добре назвала свою монографію Оксана Забужко – “Notre Dame D’Ukraine”, бо творчість Лесі Українки справді є тим духовним храмом України, який дає нам силу, наснагу, незламність. Для мене творчість цієї геніальної поетеси є духовним шляхом, яким я намагаюся йти впродовж життя, пізнаючи глибини її думки. Лише згодом усвідомила, що Леся Українка в часи тотальної заборони і зневаги до української мови та всього українського прорвала заслони і вивела українську літературу на європейський простір. Чи знаємо Лесю Українку? Не знаємо, не читаємо, не розуміємо. А писала вона для кожного з нас. Побажаю нам усім приходити до неї не лише в час ювілейних дат. І тоді ми збагнемо велич її духу, подвиг, який вона творила щодня.

Ольга Пакош,
журналіст, тренер Програми ЄС “Права жінок і дітей в Україні: комунікаційний компонент”:

– Феномен Лесі Українки, як письменниці, поетки, так і особистості, щоразу у дослідженнях вчених відкриває нові цікаві сторони. І той факт, що вірні РУН-віри оголосили її Апостолом, а її праці розглядають як Вчення, говорить якраз про глибоку сутність цієї жінки. Її творчість вимагає не лише побіжного вивчення у школі, але занурення театрального та кінематографічного.

Марія Зубрицька,
літературознавець, проректор Львівського національного університету ім. І. Франка:

– Для мене – це один із найвизначніших символів української модерної літератури, одна з вершин інтелектуальної української драми, а ще – світ універсуму, який є величезним джерелом інформації для кожного читача, що може вибрати із того світу для себе будь-який аспект. Коли говоримо про драми Лесі Українки (до яких мав би бути насамперед кінематографічний підхід, оскільки слово, музика та візуальні аспекти там тісно переплетені), то це – незреалізований інтерпретаційний та інтелектуальний потенціал, який усім нам ще належить відкрити.

Олексій Кравчук,
директор Львівського академічного театру імені Л. Курбаса, актор, режисер:

– Особисто для мене Леся Українка – це відчуття України. А ще – відчуття власної гідності, культури, любові і поваги передовсім.

Надія Кіндрись,
заступник директора Львівської обласної бібліотеки для дітей:

– Для мене Леся Українка – це насамперед самовіддана людина, зразок мужності у протистоянні хворобі. З дитинства і до сьогодні мені надзвичайно подобається її вірш “Надія”, і хоч я ніколи далеко і надовго не їздила з дому, все ж у ньому є щось щемливе, що бере за душу.

Наталя Федорович,
керівник управління  сім’ї, молоді та спорту Львівської міськради:

– Леся Українка належить до знакових постатей в українському письменстві. Леся Українка – це титанічне щохвилинне в усьому свідчення того, що свобода особи – це ключова передумова самореалізації особи та втілення нею таїнственного задуму нашого Творця стосовно призначення кожної особи на Землі.

Сила духу Лесі Українки та її мужність гідні наслідування для всіх і кожного.

Ольга Молочій,
економіст:

– Напевно, перше, що спадає на думку кожного українця, коли згадуємо про Лесю Українку, це її поезія “Без надії сподіваюсь”. Чомусь найчастіше згадується той її заклик прожити життя, незважаючи на негатив буднів, на важкі випробування. Намагаюсь дещо абстрагуватись від таких шаблонних уявлень, хоча й вони правильні. Бачу через призму поезії Лесі Українки справжню гідну жіночність її характеру, вчуся від неї поєднувати поетичність і сентименталізм думок із буденною рутиною.

Напевно, відчуваю нашу “спорідненість душ” – не люблю виявляти людям свої сльози. Найчастіше читаю поезію з циклу “Невольницькі пісні”, тут дуже гарно передано усвідомлення терпіння в житті людини: “…стане вінцем лиш тоді плетениця тернова, коли вільна душею людина по волі квітчається терном, тямлячи вищу красу…” Для мене Леся Українка є найперше отою людиною з “вільною душею”.